167

---

§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до Закону Ук­раїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського об­ліку та складання фінансової звітності, які є обов’язкови­ми для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Питання методології бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності регулюються Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгал­терського обліку і нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і національних Поло­жень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозра­хункових операцій бюджетних установ визначається Дер­жавним казначейством України відповідно до законодав­ства. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють на базі націо­нальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку ме­тодичні рекомендації щодо їх застосування.

Бухгалтерський облік в умовах ринкової економіки має велике значення. З одного боку, він дає можливість власни­кові чітко відмежувати майно його підприємства від інших

суб’єктів, що дозволяє здійснювати суворий контроль за змінами форм власності.

З іншого боку, бухгалтерський облік відображує процес виробництва активів підприємства і дає змогу простежити за всіма змінами, що відбуваються з майновими і немайновими засобами. Враховуючи сукупність витрат, підприємець визначає собівартість виробництва чи мінімум того, що він має отримати, якщо не бажає мати збитки, для чого по­стійно порівнює собівартість своєї продукції, робіт, послуг з ринковими цінами. Таким чином підприємець контролює продуктивність і доходність свого підприємства.

Бухгалтерський облік є своєрідним літописом діяльності будь-якого виробництва незалежно від форм власності, дає можливість відтворити кожний господарський факт з усіма деталями. Цей облік, на відміну від інших (оперативного, ста­тистичного), є суцільним і безперервним, чітко регламенто­ваним, що забезпечує документальне відображення всіх гос­подарських операцій. Належне ведення обліку полегшує для суб’єкта господарювання організацію управління та конт­роль за фінансово-господарськими операціями.

Головні завдання бухгалтерського обліку:

забезпечення контролю за виконанням зобов’язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів та кошторисів;

вчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрі­шньогосподарських резервів;

формування повної, достовірної інформації про госпо­дарські процеси і результати діяльності підприємства, установи, необхідної для оперативного керівництва та уп­равління, а також для її використання інвесторами, поста­чальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими користувачами.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безпе­рервно від дня реєстрації підприємства до часу його лік­відації.

Поліпшення організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (влас­ників) або уповноваженого органу (посадової особи) відпо­відно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарсь­ких операцій у первинних документах, збереження обробле­них документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприє­мство самостійно обирає форми його організації, а саме:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бух­галтером;

користування послугами фахівця з бухгалтерського об­ліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне здійснення бухгалтерського обліку та скла­дання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Підприємство самостійно:

визначає свою облікову політику;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систе­му реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагаль­нення інформації в них з додержанням єдиних засад, уста­новлених законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології оброблення облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарсько­го (управлінського) обліку, звітності та контролю за госпо­дарськими операціями, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технологію об­роблення облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представниц­тва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’я­зані вести бухгалтерський облік, з наступним внесенням їхніх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний створити належні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, за­безпечити неухильне виконання всіма підрозділами, служ­бами та працівниками, причетними до бухгалтерського об­ліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання поряд­ку оформлення та подання для обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено веден­ня бухгалтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, скла­дання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з не­стачею та відшкодуванням збитків від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокрем­лених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних із ліквідацією підприємства, врахову­ючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, що створюється відповідно до зако­нодавства.

Принципи бухгалтерського обліку детально визначено в положеннях та інструкціях, проте діяльність і організація обліку у певних аспектах (наприклад, облік матеріальних цінностей, облік виробничих витрат, облік праці та заробі­тної плати) значною мірою залежить від особливостей гос­подарської діяльності підприємства, установи, організації. Залежно від специфіки діяльності підприємства чи органі­зації головний бухгалтер разом із начальником планового та інших відділів, не порушуючи загальних принципів організації бухгалтерського обліку, встановлюють порядок реєстрації в документах господарських операцій, документообороту використання автоматизації в процесі здійснен­ня механізації в обліку тощо. Для ведення бухгалтерського обліку в складі апарату підприємства, установи, організації створюється бухгалтерія, що є його самостійним структур­ним підрозділом.

Органи бухгалтерського обліку не можуть належати до складу інших управлінь і відділів.

Основні функції бухгалтерії:

організація і ведення обліку активів, власного капіта­лу, зобов’язань і операцій;

попередній і подальший контроль за виконанням фінансової, штатної і кошторисної дисципліни;

контроль за правильним використанням грошових і матеріальних цінностей;

суворий контроль за додержанням режиму економії та повного господарського розрахунку;

складання фінансової звітності.

Структура апарату бухгалтерії залежить від змісту обся­гу і конкретних умов діяльності підприємства, зокрема — від обсягу зовнішніх зв’язків, виду і характеру виробничих і технологічних процесів, обсягу продукції—кількості пра­цівників тощо.

Сьогодні найпоширенішою з-поміж форм внутрішньої структури бухгалтерії великих і середніх підприємств є поділ на взаємопов’язані частини (відділи), кожна з яких обліковує і контролює певне коло господарських операцій.

На промислових підприємствах до апарату бухгалтерії належать:

матеріальний відділ, що здійснює облік та контроль за наявністю і рухом товарно-матеріальних цінностей і ос­новних засобів;

розрахунковий відділ (контроль праці та заробітної плати, а також розрахунки з органами соціального забезпе­чення, бюджетом тощо);

виробничий відділ (простежує всі витрати основного і допоміжного виробництва, калькулює собівартість про­дукції, здійснює інвентаризацію незавершеного виробниц­тва та звітність про витрати на виробництво і собівартість продукції).

У структурі бухгалтерії можуть бути створені й інші відділи (обліку капітальних вкладень, готової продукції, розрахунків і грошових коштів тощо).

Очолює бухгалтерію підприємства, організації, устано­ви головний бухгалтер.

З головним бухгалтером узгоджується зарахування на посади (призначення), переведення та звільнення матері­ально-відповідальних осіб.

На головного бухгалтера не може бути покладено обов’яз­ки, пов’язані з безпосередньою матеріальною відповідаль­ністю за грошові та матеріальні цінності.

У разі звільнення головного бухгалтера здійснюється пе­редавання справ новопризначеному головному бухгалтеру (а за відсутності такого — працівникові, призначеному ке­рівником підприємства, установи), під час якого пере­віряється стан бухгалтерського обліку та достовірність звітних даних, складається відповідний акт із подальшим затвердженням його керівником підприємства, установи.

 

< Попередня   Наступна >