118

---

ГЛАВА 3 Аналіз основних господарських операцій

§ 1. Аналіз обліку основних засобів

Загальний порядок бухгалтерського обліку основних за­собів визначається Положенням (стандартом) бухгалтерсь­кого обліку 7 «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, що ут­римуються підприємством з метою їхнього використання в процесі виробництва чи постачання товарів і послуг, надан­ня в оренду іншим особам або для здійснення адміністра­тивних і соціокультурних функцій, очікуваний термін ко­рисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

Однакові за технічними характеристиками, призначен­ням і способом використання об’єкти основних засобів може бути об’єднано в групи, наприклад: 1) земельні ділянки: 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будівлі й споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, пристрої та інвентар; 7) робочі і продуктивні тварини: 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Об’єкт основних засобів визнається за актив, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержуватиме в майбут­ньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначено. На­явність достатньої впевненості в тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприєм­ства, потребує підтвердження, що підприємство отримає ви­нагороду у зв’язку з їхнім використанням і погоджується на пов’язаний із цим ризик.

Окремі об’єкти основних засобів можуть бути куплені з метою безпеки чи для охорони навколишнього середовища. У цьому разі вони, безпосередньо не втілюючи в собі май­бутніх економічних вигод, служать для їх отримання від інших активів. Наприклад, під

приємство — виробник хімічної продукції з метою додержання вимог охорони на­вколишнього середовища у процесі виробництва та зберіган­ня небезпечних хімікатів зобов’язане запроваджувати необхідні вдосконалення, які будуть визнаватися за активи (ос­новні засоби), доти, доки вони підлягають відшкодуванню, адже без них підприємство не зможе виробляти продукцію.

Об’єкт основних засобів не вважається активом, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.

Основні засоби відображуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних засобів обраховується за його собівартістю, яку становлять:

ціна придбання за відрахуванням будь-яких наданих торговельних скидок;

мито;

інші податки, які не відшкодовуються підприємству;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з їх придбан­ням (створенням) і приведенням до робочого стану.

Детальніше методологічні основи обліку основних засобів (оцінку, амортизацію тощо) викладено в Положенні (стан­дарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Облікована на бухгалтерських рахунках первісна вар­тість основних засобів, як правило, не змінюється, за таки­ми винятками: переобладнання об’єкта (розширення, до­будова, модернізація, реконструкція), здійснене в поряд­ку капітального вкладення; переоцінка основних фондів за рішенням Уряду України. Внаслідок переоцінення визна­чається нова вартість — відновлена, яка потім виконує роль первісної. Але вартість основних засобів постійно змен­шується під дією фізичної та моральної зношуваності. Ре­альна вартість основних засобів на поточну чи іншу дату характеризується їхньою залишковою вартістю, обчислен­ня якої є необхідним в разі вибуття конкретного об’єкта з підприємства або його переміщення. Залишкова вартість визначається розрахунковим шляхом, виходячи із первіс­ної (відновленої) вартості та суми зношеності.

Для правильної організації обліку основні засоби групу­ються за такими ознаками: призначення, використання, на­лежність.

За призначенням основні засоби поділяють на виробничі й невиробничі. Виробничі функціонують у сфері матері­ального виробництва. Невиробничі призначені для соціаль­них і культурно-побутових потреб. За використанням ос­новні засоби поділяють на засоби в експлуатації та засоби в запасі. Таку класифікацію основних засобів зумовлено необхідністю контролю за їхнім станом і обчисленням амортизації.

За належністю розрізняють власні (належать певному підприємству) та орендовані (перебувають у тимчасовому користуванні) основні засоби. Перші обліковуються на ра­хунку 10 «Основні засоби», другі — на позабалансовому ра­хунку 01 «Орендовані необоротні активи». Такою організа­цією обліку усувається можливість неправильного одержання залишків основних засобів у зведених балансах промисло­вості й народного господарства загалом. Якщо одні й ті самі основні засоби обліковуються воднораз у орендатора та орен­додавця на рахунку «Основні засоби», це фіктивно збільшує суму основних засобів.

Крім того, основні засоби класифікують за місцем збері­гання і їхнім використанням матеріально відповідальними особами, за якими вони закріплені. У цьому зв’язку вели­кої ваги набуває визначення одиниці обліку основних за­собів.

Під одиницею обліку основних засобів розуміють об’єкт — завершений пристрій з усіма приладами та оснащенням, або окремий конструктивно відособлений предмет, призначе­ний для виконання самостійних функцій, або комплекс кон­структивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле під час виконання певної роботи. Якщо один об’єкт основ­них засобів складається з частин, які мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з цих ча­стин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об’єктом основних засобів.

Первинні документи з обліку руху основних засобів.

Для зарахування на склад основних засобів окремих об’єктів, обліку введення їх в експлуатацію складається акт приймання-передавання за формою 03-1 (Ф. № 03-1). Його заповнює приймальна комісія, призначувана керівником підприємства, по одному примірнику на кожний об’єкт. Якщо одночасно приймається кілька однотипних об’єктів однакової вартості й упродовж календарного місяця, офор­млення приймання таких об’єктів може здійснюватись од­ним загальним актом приймання-передавання основних за­собів. Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому вказується склад комісії, вид об’єкта, його на­зва, рік побудови або випуску підприємством; додається коротка технічна документація щодо певного об’єкта.

Цей акт разом з технічною документацією передається в бухгалтерію підприємства, яка на підставі цих документів виписує інвентарні картки. Картки реєструються в опису (Ф. № 03-10), де вказуються назва об’єкта і його інвентар­ний номер. Для обліку основних засобів за місцем їхньої ек­сплуатації складається інвентарний список (Ф. № 03-13). На підприємствах з невеликою кількістю інвентарних об’єктів облік основних засобів може бути організований в інвентарній книзі або відомості (Ф. № 03-11).

Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів ведеть­ся бухгалтерією на інвентарних картках. Встановлено кілька типів форм карток: 03-6 — для будівель і споруд; 03-7 — для машин, обладнання, виробничого і господарсь­кого інвентаря; 03-9 — групова інвентарна картка з зазна­ченням у ній інвентарних номерів, наданих кожному об’єк­ту. Обов’язковими реквізитами карток є: назва, інвентар­ний номер об’єкта, підприємство-виробник, номер акта, дата приймання, первісна вартість, джерело придбання, коротка характеристика.

З основними засобами можливі такі зміни: переміщення в інші цехи, підрозділи; безоплатна передача (благодійна діяльність, рішення Уряду тощо); вибуття внаслідок ліквідації (злам, пошкодження, що не підлягає відновлен­ню, тощо); реалізація іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Переміщення об’єкта з одного підрозділу в інші оформ­люється накладною на внутрішні переміщення (Ф. 03-2). Бе­зоплатна передача основних засобів оформлюється актом приймання-передавання основних засобів (Ф. 03-1), вибут­тя — актом ліквідації основних засобів (Ф. 03-4), реаліза­ція надлишків основних засобів — видатковою накладною і рахунком-фактурою. Акт приймання-здавання відремонто­ваних, реконструйованих і модернізованих об’єктів (Ф. 03-3) застосовується для оформлення приймання-передавання ос­новних засобів під час капітального ремонту чи реконст­рукції.

Первинні документи з обліку амортизації основних за­собів. Амортизація обчислюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Фактичний розмір амортизаційних відрахувань обчис­люється для віднесення нарахованої амортизації на витра­ти. В рахунку діючі основні засоби за даними інвентарних карток на 1 січня звітного року групуються в точній відпо­відності до типової класифікації. В рахунку вказуються: група основних засобів, норма амортизації, місячна норма амортизації, код рахунків, на яких обліковується аморти­зація.

Величину щомісячних амортизаційних відрахувань виз­начають шляхом ділення річної суми амортизації на 12:

Ар = Во х На : 100

Ам= Ар : 12, де Ар, Ам — відповідно річна й місячна суми амортизацій­них відрахувань з певного виду основних засобів, грн.; Во — вартість певного виду основних засобів на 1 січня по­точного року, грн.; На — річна норма амортизації з основ­них засобів певного виду.

Протягом року вказану величину корегують залежно від надходження і вибуття окремих об’єктів основних фондів: амортизаційні відрахування збільшуються на відповідну ве­личину, починаючи з початку місяця, наступного за введен­ням (надходженням) об’єкта в експлуатацію, або зменшу­ються, починаючи з місяця, наступного за ліквідацією, вна­слідок продажу чи передачі об’єкта основних засобів.

Амортизаційні відрахування за машинами, обладнан­ням, транспортними засобами здійснюються до повного по­гашення первісної вартості, після чого нарахування припи­няється. Амортизація нараховується на всі засоби, наявні в експлуатації, ремонті, запасі.

Синтетичний облік основних засобів. Синтетичний облік основних засобів обчислюється для обліку наявності й руху основних засобів; з цією метою передбачено рахунок 10 «Основні засоби». Приймання на рахунок основних за­собів на державних торговельних підприємствах відобра­жується бухгалтерським записом: Д-т рах. 10 «Основні за­соби» і К-т рах. 40 «Статутний капітал».

Якщо основні засоби перебували в експлуатації, то сума їхньої зношеності проводиться в рахунках: Д-т рах. 40 «Ста­тутний капітал» і К-т рах. 13 «Знос необоротних активів».

В акціонерних, спільних підприємствах, товариствах з обмеженою відповідальністю в статті «Статутний капітал» можна обліковувати основні засоби, що надійшли, лише в тому разі, якщо їхня вартість є внеском одного із власників — засновників підприємства в його статутний капітал.

Об’єкти основних засобів, що перебували в експлуатації, відображають на рахунку 10 за вартістю їхнього придбан­ня, не збільшуючи ціну на суму раніше нарахованої зноше­ності. Одночасно в обліку вказується, за рахунок яких дже­рел придбані основні засоби.

Документування вибуття основних засобів і їхнього спи­сання з балансу узгоджується з Типовою інструкцією та Інструкцією Міністерства фінансів України «Про бухгал­терський облік доходів підприємств і організацій» від 20 березня 1992 р. № 18-430.

Результат від вибуття основних засобів переноситься з ра­хунку 40 на фінансовий результат діяльності підприємства — на рахунок 742 «Доход від реалізації необоротних активів». Сума витрат від вибуття майна визначається як величина недоамортизованої частини первісної вартості об’єкта (якщо вона списується раніше від закінчення терміну служби) плюс витрати за вибуттям і мінус надходження від вибуття за ціною можливого використання на інші ціни.

Облік амортизації та зношення основних засобів. Всі підприємства щомісячно обліковують амортизацію на власні засоби та орендоване майно відповідно до Положен­ня (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

 

< Попередня   Наступна >