Головне меню

§ 2. Аналіз обліку матеріалів

Судова бухгалтерія - Судова бухгалтерія: Підручник
84

§ 2. Аналіз обліку матеріалів

Матеріали разом із сировиною, комплектувальними ви­робами та іншими матеріальними цінностями, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання по­слуг, обслуговування виробництва й адміністративних по­треб, належать до виробничих запасів, які у свою чергу об­ліковуються разом з готовою продукцією, товарами та інши­ми матеріальними цінностями як запаси.

Специфічна особливість виробничих запасів полягає в тому, що в процесі виробництва вони використовуються по­вністю, тому для кожного нового процесу виробництва їх треба повністю замінювати новими.

Виробничий процес потребує постійного забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями.

У собівартості виробничої продукції питома вага витрат матеріалів становить приблизно 50%, а в деяких галузях промисловості (наприклад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80 — 85%. Тому питання обліку виробничих запасів у межах норм, передбачених потребами підприємства, має велике значення.

Бухгалтерський облік покликаний забезпечувати конт­роль за залишками, надходженням та витратами виробни­чих запасів на складі, що є важливою умовою зберігання власності підприємства.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони викону­ють у процесі виробництва. За призначенням матеріали по­діляють на такі види:

сировина та основні матеріали; це предмети праці, які входять до складу продукції, що виготовляється, і є основою (наприклад, метал для виробництва приладів тощо);

допоміжні матеріали — це такі, що додаються до ос­новних для надання їм певних якостей (фарби для ткани­ни), або які використовуються в процесі виробництва (мас­тильні матеріали), або в обслугов

уванні процесу виробниц­тва (бланки обліку, електричні лампи тощо);

паливо; економічно цей вид матеріалів належить до до­поміжних, але виділяється в обліку в зв’язку з його вели­кою питомою вагою в народному господарстві та в загаль­них витратах матеріалів;

тара, призначена для пакування продукції (пляшки, ящики, пакети, мішки тощо); при цьому обліковується як порожня тара, так і заповнена та матеріалами та готовою продукцією; тара, призначена для виробничих та госпо­дарських потреб, належить до основних засобів або мало­цінних предметів залежно від строку зносу;

запасні частини (окремі частини машин, устаткуван­ня, транспортних засобів, призначені для ремонту, заміни зношених частин тощо);

комплектувальні вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва.

Важливою умовою належної організації обліку матері­алів є розроблення їх номенклатури. На підприємствах кож­на група матеріалів може складатися із сотень і тисяч най­менувань, сортів, розмірів. Для раціонального обліку мате­ріалів та з метою сприяння оперативній роботі, плануванню й бухгалтерському обліку практикується детальне групу­вання матеріалів — класифікація переліку найменувань окремих видів матеріалів за певною ознакою. Матеріали поділяють на групи (кольорові метали, чорні метали тощо). Кожну групу — на підгрупи (чорні метали: прокат, мартен­івська, легована сталь тощо). У межах кожної підгрупи ма­теріали у свою чергу групуються за профілем, маркою, сор­том, а також за розміром. За кожним найменуванням, сор­том, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що проставлюється на всіх документах, пов’язаних з об­ліком матеріалів.

На кожному документі, що фіксує надходження або ви­трату матеріалів, обов’язково вказується не тільки найме­нування матеріалу, а і його номенклатурний номер.

Одним із важливих чинників належної організації обліку матеріалів є попереднє розроблення норми запасу матері­алів за кожним номенклатурним номером та норми витрат певного виду матеріалів на певний вид виробленої про­дукції, що необхідно для контролю за станом залишків ма­теріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за належним їх використанням у виробництві.

Отже, чітка організація обліку виробничих запасів перед­бачає: належну організацію складського господарства; ви­конання інструкції з обліку матеріалів; правильне групу­вання (класифікацію) матеріалів; розробку номенклатури матеріалів, норм їхнього запасу та витрат.

Документальне оформлення надходження матеріалів на склад та видавання їх зі складу. Матеріальні, сиро­винні, паливні ресурси належать до важливіших на підприємстві, тому документальне оформлення їх надходження, наявності та витрачання є відповідальним проце­сом, покликаним забезпечувати необхідну інформацію для обліку, контролю та оперативного управління рухом мате­ріальних цінностей.

Головними типовими документами оприбуткування ма­теріалів є товарно-транспортні накладні, прибуткові орде­ри, акти приймання тощо. Матеріали, що надходять до скла­ду, ретельно перевіряються, встановлюється відповідність їхньої якості, кількості, асортименту умовам постачання та супровідним документам. У разі відсутності розходжень ма­теріали приймаються. Існують два варіанти оформлення надходження: 1) позначка безпосередньо на документі по­стачальника; 2) прибутковий ордер. У першому разі на од­ному примірнику документа постачальника, який підписує матеріально відповідальна особа, ставиться штамп про приймання. Прибуткові ордери використовують для кіль­кісно-сумарного обліку матеріалів, що надходять від поста­чальника або після перероблення.

За наявності розбіжностей щодо якості або кількості ма­теріалів, які надійшли, у супровідних документах поста­чальника, а також стосовно матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається акт приймання мате­ріалів, який є підставою для оприбуткування фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер у цьому разі не заповнюється. У разі надходження вантажу до складу без документів відділ постачання пише наказ складу про прий­мання вантажу без документів. Завідувач складу передає наказ разом із прибутковими ордерами до бухгалтерії.

На практиці виробничі запаси іноді надходять до складу без рахунків постачальника. Такі поставки називають не­відфактурованими. Бухгалтерія зобов’язана організувати окремий облік рахунків на ці матеріали та вжити заходів щодо вчасного отримання рахунків від постачальника.

До складу можуть надходити матеріали із своїх цехів: продукція власного виробництва й надмірно отримані або невикористані матеріали, а також матеріали, отримані вна­слідок ліквідації основних засобів, малоцінних та швидко­зношуваних предметів, браку виробництва, відходів. Ці ма­теріали оприбутковують на складі з допомогою накладних, оформлюваних матеріально відповідальною особою складу (цеху), яка здає цінності, у двох примірниках, один із них залишається для складу (цеху), звідки вибувають матері­альні цінності, і є підставою для їх списання, а другий пере­дається до складу (цеху), куди надходять цінності.

Відпускання матеріалів для внутрішньогосподарських потреб оформлюється згідно з вимогами, що становлять єдність розпорядчого та виправдувального документів. Ба­гаторазове відпускання тих самих матеріалів можна офор­млювати лімітно-забірними картками, які поєднують у собі розпорядні документи, що містять ліміт (обмежену кіль­кість) відпускання, та нагромаджувальний виправдальний документ, який підтверджує багаторазове відпускання ма­теріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні місяця оформлення матеріалу та візуються відділом поста­чання.

У лімітно-забірних картках вказується місячне відпус­кання певному цеху матеріалів певного номенклатурного номеру.

Лімітно-забірні картки оформлюються у двох примірни­ках до початку місяця: один передається цехові-споживачу, другий — складу.

Лімітно-забірні картки реєструються відділом постачан­ня в реєстрі, копія якого після видачі карток передається в бухгалтерію для контролю за своєчасною здачею лімітно-забірних карток.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюється накладною.

У відділі постачання підприємства-покупця ведеться внутрішньогосподарський облік виконання договорів поста­чальниками та покупцями матеріалів. У цьому разі запро­ваджується спеціальний журнал обліку надходжень ван­тажів, в якому відділ постачання зобов’язаний:

зареєструвати всі документи щодо вантажів, які над­ходять;

перевірити відповідність цих документів постачаль­ника договору;

передати уповноваженій особі розпорядження на от­римання та доставку вантажу (у разі надходження матері­алів залізницею або водним шляхом);

передати первинні документи в бухгалтерію або фінан­совий відділ.

Облік матеріалів на складі. Складський облік — це сор­товий, кількісний технічний облік матеріалів, який здійсню­ється на складі з допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку відкриваються в бухгалтерії та видаються під розписку в реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їхній реєстраційний номер та підпис одер­жувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть ма­теріально відповідальні особи на підставі певних доку­ментів, виданих у день здійснення операції.

Складський облік матеріалів є важливим чинником контролю за збереженням матеріальних цінностей підприємства. Організується він за видами об’єктів, що зберігаються, місцем зберігання та кількістю матеріаль­них цінностей. У разі необхідності складський облік здійснюється за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей на­дається номенклатурний номер, який повторюється в усіх первинних документах.

Суть аналітичного обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номен­клатурними номерами) відкривається аналітичний раху­нок, в якому об’єкти обліку відображуються за їхньою кількістю (у визначених одиницях виміру) та сумою вартості (за запровадженою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за: групами матеріалів; місцем зберігання матеріально відповідальними особами; синтетичними рахунками бухгалтерського обліку; субра­хунками.

Згідно із запровадженим на підприємстві групуванням матеріальних цінностей дані аналітичних рахунків узагаль­нюються в оборотних відомостях.

Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю за зберіганням та рухом матеріаль­них цінностей, для їхньої оцінки, зіставлення з даними складського обліку, а також для підтвердження підсумків інвентаризації.

Синтетичний облік надходження та використання виробничих запасів. Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряються як щодо належного їх оформлен­ня, так і за змістом відображених у них операцій.

Прибуткові ордери звіряють з рахунками, які до них на­лежать, з транспортними документами, актами прийман­ня тощо. Лімітні картки, що надходять зі складу, зіставля­ються з іншою документацією, якою можуть бути: від цехів-споживачів — накладні на передавання матеріалів, що надаються зі складів; від відправників — також накладні; від одержувачів — лімітні картки та вимоги, які фіксують­ся в реєстрах видачі тощо.

Після цього документи таксують з допомогою машин: за­значені в них матеріали оцінюються за твердими облікови­ми цінами.

За кожним реєстром зданих документів після їхнього таксування підраховують обороти надходження або витра­ти матеріалів за номенклатурними групами.

Для обліку надходження та використання матеріалів зас­тосовують такі синтетичні рахунки: 20 «Виробничі запаси»; 22 «Малоцінні предмети та ті, що швидко зношуються».

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук