158

---

§ 5. Права та обов’язки ревізорів. Засоби і методи проведення ревізії

Для виконання своїх функцій ревізори наділені права­ми та юридичними зобов’язаннями для попередження неза­конних дій з боку державних службовців, а також захисту прав та інтересів підприємств.

Права ревізорів закріплені в Законі України «Про дер­жавну контрольно-ревізійну службу України». Згідно з ним співробітники служби під час проведення ревізії і за її ре­зультатами мають право:

робити перевірку в міністерствах, держкомітетах та інших органах виконавчої влади, на підприємствах, в об’єд­наннях, організаціях грошових й бухгалтерських доку­ментів, звітів, кошторисів тощо;

безперешкодно мати доступ до складів, сховищ, вироб­ничих та інших приміщень для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних із ревізією;

зупиняти на поточних та інших рахунках у банках операції у разі, якщо керівництво об’єкта перешкоджає співробітникам ДКРС виконувати свої службові обов’язки;

залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних робіт, контрольних запусків сиро­вини у виробництво, контрольних аналізів готової про­дукції;

вимагати від керівництва ревізованих об’єктів прове­дення інвентаризації основних фондів, коштів і розра­хунків, у разі потреби опечатувати каси, склади;

одержувати від НБУ і його установ, комерційних банків необхідні відомості про банківські операції, а від інших підприємств — довідки й копії документів про опе­рації та розрахунки з організацією, що ревізується;

одержувати від посадових осіб письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізії;

ставити перед керівництвом ревізованого об’єкта ви­моги щодо усунення виявлених порушень, вилучати до бю­джету додатково нараховані ревізіями платежі разом із фінансовими санкц

іями, порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансуван­ня і кредитування, якщо одержані кошти використовують­ся з порушеннями;

стягувати на користь держави кошти, які без закон­них підстав отримані міністерствами, органами виконавчої влади, комітетами, держфондами, підприємствами за неза­конними угодами;

у випадках, передбачених законодавством, наклада­ти на керівників і посадових осіб адміністративні стягнен­ня; від імені КРУ розглядати справи про адміністративні правопорушення мають право начальник Головного КРУ України і його заступники, начальники КРУ і їхні заступ­ники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

вимагати від працівників ревізованого підприємства обов’язкової участі матеріально-відповідальних осіб у про­веденні інвентаризації (перевірки) довірених їм цінностей, а також в інших діях, спрямованих на перевірку стану збе­рігання засобів і матеріальних цінностей;

вимагати від керівника приведення обліку у відповід­ність із законодавством у зазначені терміни, якщо під час підготовки до ревізії або на початку її установлено, що на підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік, який унеможливлює якісне її проведення;

вилучати на термін тривалості ревізії необхідні ори­гінали документів, якщо їхнє зберігання в ревізованій організації не гарантується, а також виявлені фіктивні до­кументи.

Працівникам КРУ для проведення ревізії надається ши­роке коло прав, що забезпечують якісне, об’єктивне й пов­не виконання покладених на них завдань.

Обов’язки ревізора

Головними обов’язками ревізора є:

здійснювати державний контроль, розробляти пропо­зиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх попередження;

строго додержуватися Конституції України, законів України, у разі виявлення зловживань і порушень подава­ти правоохоронним органам матеріали ревізій, а також спо­віщати про виявлені порушення держоргани та органи, уповноважені розпоряджатися держмайном;

у разі вилучення документів у зв’язку з їхньою підроб­кою сповіщати про це правоохоронні органи; не розголошу­вати відомості, що містять службову і комерційну таємни­цю; виконувати свою роботу відповідно до встановленого плану або отриманих завдань та в їхніх межах; перед про­веденням ревізії пред’явити керівнику підприємства по­свідчення на право проведення ревізії, а в разі виявлення фактів порушень законів вимагати письмових пояснень від посадових осіб, встановлювати розмір заподіяних збитків, причини і обставини їх виникнення.

Якщо ревізія здійснюється із залученням правоохорон­них органів, до її початку керівник ревізійної групи повин­ний ознайомитися з матеріалами справи, на підставі яких правоохоронні органи порушили питання про необхідність проведення ревізії, з’ясувати стан бухгалтерського обліку об’єкта, скласти план ревізії з урахуванням питань, постав­лених правоохоронними органами. У своїй роботі фахівці КРУ керуються чинним законодавством і не зобов’язані використовувати матеріали правоохоронних органів для обґрунтування правопорушень або зловживань, допущених на ревізованому об’єкті.

Ревізор відповідає за повноту і якість ревізії, пра­вильність і об’єктивність викладених в актах ревізії фактів та обґрунтувань висновків за матеріалами перевірок, за при­ховання під час ревізії фактів розкрадань державного май­на, порушення фінансово-кошторисної дисципліни й інших недоліки у роботі ревізованої організації (Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському об­ліку від 24 травня 1995 р. № 88).

У процесі проведення ревізії ревізор застосовує засоби і методи дослідження документів і даних бухгалтерського обліку, що дають можливість виявити помилки і зловжи­вання в роботі підприємства. Найважливішими з них є: пе­ревірка дотримання вимог нормативних актів з оформлен­ня і змісту облікових документів; арифметична перевірка; зустрічна перевірка і зіставлення документів; відновлення кількісно-сумарного обліку; контрольне порівняння, хро­нологічний аналіз господарських операцій; аналіз госпо­дарської діяльності.

Під час перевірки дотримання вимог нормативних актів з оформлення й ведення облікових документів можна вия­вити, чи відповідає документ установленій для даної госпо­дарської операції формі, а також чи є в ньому необхідні рек­візити, чи законна і чи доцільна відображена в ньому опе­рація.

Підприємства й організації використовують переважно типові форми документів і застосовують для їхнього опра­цювання визначені правила, що не тільки сприяє виконан­ню суто виробничих і господарських завдань, й запобігає вчиненню різноманітних зловживань.

Існують такі вимоги, покладені в основу бухгалтерсько­го обліку, до документів: вони повинні складатися вчасно (як правило, під час здійснення операції) і якісно, мати до­стовірні дані й необхідні реквізити.

Порушення цих вимог на практиці трапляються досить часто, зокрема й через злочинні наміри. Тому ретельна пе­ревірка документів дає можливість не тільки виявити по­рушення, а й унеможливити зловживання.

Перевірка достовірності документів, а також реквізитів і записів у них дає змогу виявити факти підробки у вигляді слідів підчищень, виправлень, дописок та інших текстових змін, відбитків печаток і штампів.

Під час нормативної перевірки встановлюють пра­вильність ціни, розмір податку, розцінок, ставок накладних витрат, норм природного збитку, процентних знижок і над­бавок у торгівлі, перевіряють дотримання вимог інших нор­мативних актів. Порушення в таких реквізитах можуть свідчити про ознаки зловживань. У бухгалтерському обліку існують чітко встановлені правила, щодо виконання тих або інших облікових операцій. Вивчення цих операцій дає змо­гу виявити їхню правомірність або порушення правил ви­конання (наприклад, передачу матеріальних цінностей іншій особі без інвентаризації; видачу заробітної плати іншій особі без доручення; безтоварність операцій; порушен­ня ліміту каси тощо). Об’єктивну можливість здійснення визначеної операції можна встановити шляхом досліджен­ня її взаємозв’язку з іншими операціями на підставі пере­вірки утримання облікових документів. Такі перевірки най­частіше практикуються в будівельних організаціях.

Отже, перевірка оформлюється в документах і з погляду виконання вимог чинних нормативних актів, інструкцій, дотримання розцінок і тарифів сприяє виявленню правиль­но оформлених, але незаконних щодо утримання докумен­тів. Цей метод ефективно використовується ревізорами у всіх галузях господарства.

Арифметична перевірка полягає в контролі підсумкових показників, результатів різноманітних підрахунків і за здійсненими розрахунками. Така перевірка допомагає вста­новити точність підрахунків, відсотків, результатів платі­жних відомостей тощо.

Зустрічна перевірка є зіставленням різноманітних доку­ментів, що відображують здійснення однієї або взаємоза­лежних операцій.

Кожна господарська операція, здійснена як усередині підприємства, так і з іншими діловими партнерами, оформ­люється визначеними первинними документами, що фіксу­ються в бухгалтерському обліку. Документи надходять у різні підрозділи однієї організації або підприємства (при внутрішніх операціях) або в різні організації, підприємства. Під час зустрічної перевірки й зіставлення широко використовується порівняння документів підприємств і органі­зацій, що робили перерахування грошових коштів, поста­чання матеріальних цінностей, спрямовували розрахункові документи і т. д. Зустрічна перевірка — ефективний засіб установлення достовірності та правильності відображення господарських операцій як на одному, так і на кількох взає­мопов’язаних між собою підприємствах. Зустрічну пере­вірку і зіставлення найчастіше практикують під час ревізії торгівельних і закупівельних організацій, підрозділів спо­живчої кооперації.

Відновлення кількісно-сумарного обліку використо­вується у разі, коли облік товарно-матеріальних цінностей ведеться в грошовому (сумарному) вимірі. На підставі пер­винних документів відновлюється здійснення прибуткових і видаткових операцій на об’єкті перевірки, установлюєть­ся документальний залишок товарно-матеріальних цінно­стей і звіряється з результатами інвентаризації. Це дає змо­гу уточнити фактичний рух окремих матеріальних ціннос­тей і виявити їх недостачу або надлишок. З допомогою відновлення кількісно-сумарного обліку можна встановлю­вати розкрадання за рахунок пересортування товарно-ма­теріальних цінностей: наприклад, має місце недостача од­ного виду цінностей і надлишок іншого, а в грошовому ви­раженні недостачі або надлишків немає. Такий метод використовується в разі заплутаності або занедбаності об­ліку, відсутності зведених документів.

Контрольне порівняння полягає в тому, що за початко­вий залишок беруть результат інвентаризації на початок ре­візованого періоду (всіх або визначених товарно-матеріаль­них цінностей), до нього додають задокументовані надхо­дження і віднімають задокументовані витрати, в результаті чого одержують задокументований залишок, який порівню­ють з результатами інвентаризації на кінець ревізованого періоду. Якщо фактична кількість товарно-матеріальних цінностей (за інвентаризацією) не перевищує його макси­мально можливого залишку, таке становище є нормальним. Якщо ж фактичний залишок за результатами останньої інвентаризації вищий від максимально можливого, це свідчить про існування надлишків товарно-матеріальних цінностей.

Отже, контрольне порівняння дає змогу встановити «над­лишки» або можливе «бездокументальне надходження» окремих товарно-матеріальних цінностей, які в обліку по­казані як «червоне сторно». Проте варто зазначити, що з допомогою контрольного порівняння встановлюється тільки факт існування «бездокументального надходження» то­варів, а не реальна їхня кількість.

Хронологічний аналіз господарських операцій викори­стовується в разі потреби простежити рух товарно-матері­альних цінностей і коштів упродовж визначеного про­міжку часу за днями або провести аналіз цього спрямуван­ня в хронологічному порядку. Здійснюється аналіз за кожним днем шляхом зіставлення залишку на початок дня, прибутку і затрат протягом дня і залишку наприкінці дня. Хронологічне дослідження за днями дає змогу відно­вити реальність здійснення операцій, а також перевірити правильність оформлення і достовірність документів, що їх відображують.

З допомогою аналізу господарської діяльності (економі­чний аналіз) підприємства можна: досліджувати економічні явища і причини, що обумовлюють їх; оцінити виконання планових завдань, їхню напруженість і обґрунтованість; ви­явити резерви і розробити заходи щодо їхнього викорис­тання; узагальнити і поширити передовий досвід.

Економічний аналіз є важливим засобом об’єктивної оцін­ки ефективності господарської діяльності, ухвалення пра­вильного управлінського рішення, спрямованого на забез­печення збереження державної власності.

На практиці перераховані методи і засоби використову­ються комплексно.

 

< Попередня   Наступна >