151

---

§ 6. Особливості ревізії, здійснюваної за вимогою слідчих органів

У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості справ про злочини, вчи­нені у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Потреба у проведенні ревізії може виникнути на різних етапах розслідування, але дуже важливе значення має вчасність її призначення, оскільки здійснення ревізії — процес досить тривалий, тож будь-яка затримка тягне за собою продовження термінів розслідування.

Крім того, внаслідок ревізії можуть бути виявлені нові факти розкрадань та інших злочинів, що потребують додат­кової перевірки слідчим шляхом. Залежно від ходу й наслідків розслідування коло завдань ревізії може розши­рюватись або змінюватись.

З допомогою ревізії досліджуються тільки обставини ви­робничої та фінансово-господарської діяльності підприєм­ства, установи, організації або службової діяльності окре­мих посадових осіб.

Ревізія — тільки одна з форм адміністративно-госпо­дарського контролю, за якої предмет і обсяг перевірки ха­рактеризується тим, що, по-перше, перевіряється цілком або частково діяльність організації чи окремих посадових осіб; по-друге, перевіркою охоплюється визначений період (плановою ревізією — один-два роки, позаплановою, зокре­ма й призначеною на вимогу слідства, — більш або менш тривалий період, що встановлюється залежно від конкрет­них обставин).

У разі іншого характеру перевірки застосовуються інші форми адміністративно-господарського контролю.

Мета ревізії (перевірки) підприємства, організації недер­жавного сектора економіки (приватного, колективного, спільного підприємства, кооперативного, комерційного бан­ку, довірчого товар

иства чи іншого фінансового посередни­ка) встановлюється органом, який призначив її. У такому разі, як правило, складається перелік питань (програма), що забезпечують вирішення головного завдання ревізії або перевірки (Інструкція про порядок проведення ревізій і пе­ревірок Державною контрольно-ревізійною службою в Ук­раїні).

Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від фор­ми власності ревізуються органами КРУ за постановою про­курора або слідчого у разі порушення кримінальної спра­ви, а також за письмовим зверненням керівництва право­охоронних органів за фактами розкрадань або зловживань, інших порушень фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в об’єднаннях, організаціях усіх форм влас­ності з переліком конкретних питань у постанові або зверненні та обґрунтуванням необхідності здійснення ревізуван­ня. Звернення слідчого про проведення ревізії виноситься у формі постанови, яка складається з описової та резолютив­ної частин і адресується керівникові організації вищого рівня щодо тієї, де буде здійснюватися ревізія, який правомочний її призначати. Якщо слідчий має підстави вважати, що цей керівник причетний до злочину, постанова направляється у ще вищу інстанцію відповідного відомства. Якщо слідчий звертається до інших органів, його звернення не має харак­теру вимоги. Виносячи постанову про необхідність ревізії, слідчий не має права конкретно називати особи, яким нале­жить проводити ревізію, оскільки ревізорів призначає кері­вник відповідної організації. У постанові зазначається лише конкретний перелік питань, що цікавлять слідчого.

Особі, яка здійснює дізнання (слідчий, прокурор, суддя) у справі, що перебуває у її провадженні, Кримінально-про­цесуальним кодексом встановлено право: викликати будь-яких осіб як свідків, потерпілих для допиту, а також залу­чати експертів для надання певних висновків; вимагати від підприємств, організацій, установ, посадових осіб і грома­дян надання предметів і документів, що можуть встанови­ти необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії (ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України від 1 квітня 1961 р. зі змінами та доповненнями). Органи державної влади, зокрема судові, правоохоронні, контрольно-ревізійні, із метою попередження можливого розголошення державних таємниць мають передбачити спеціальний порядок здійснення своїх функцій щодо підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’я­зана з державною таємницею (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну таємницю»).

Відомості про рахунки і внески громадян видаються, крім самих клієнтів і їхніх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податко­вої міліції у справах, що перебувають у їхньому провадженні (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

До початку ревізії керівник ревізійної групи обов’язко­во обговорює план проведення ревізії з членами ревізійної групи і співробітниками правоохоронних органів, узгоджує їхні спільні дії, вживає інших заходів для забезпечення про­ведення ревізії.

Ревізії, які проводяться за зверненням правоохоронних органів, мають здійснюватися у співробітництві з цими орга­нами.

Відповідно до завдань, що ставляться перед ревізією як засобом адміністративно-господарського контролю, реві­зор уповноважений виявляти розкрадання майна й інші злочини.

У кримінальному процесі виявлення і розслідування зло­чинів є обов’язком слідчого.

Під час перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності організацій або службової діяльності окремих посадових осіб ревізор особисто визначає необхідні матері­али, для чого здійснює огляди, інвентаризації, обмірюван­ня виконаних робіт, вимагає пояснень від посадових і мате­ріально-відповідальних осіб, діяльність яких ревізується, вилучає документи, здійснює зустрічні перевірки в інших організаціях тощо.

У процесі проведення ревізії слідчий зобов’язаний спря­мовувати роботу ревізора на об’єктивне вивчення усіх фактів і явищ фінансово-господарської діяльності, що пе­ревіряються.

Це забезпечується: правильним формулюванням питань; ознайомленням ревізора з усіма необхідними для роботи обвинувачувальними або виправдувальними документами; можливістю для обвинувачуваних або зацікавлених осіб усно або письмово давати пояснення ревізорам щодо доку­ментів і господарських операцій, які перевіряються, надан­ня у разі потреби вилучених документів оперативного, бух­галтерського і статистичного обліку, а також інших ма­теріалів, що стосуються справи.

Ревізорові даються конкретні завдання та коло питань, вичерпний перелік питань встановити практично неможли­во, оскільки вони залежать від тієї чи іншої проваджуваної справи.

Зміст завдання має передбачати швидке та якісне прове­дення ревізії і досягнення її головної мети — встановлення необхідних для розслідування доказових фактів.

Під час проведення ревізії необхідна присутність обви­нувачених, інших зацікавлених осіб, що сприяє правиль­ному і всебічному вирішенню поставлених завдань.

Слідчі органи мають право вимагати проведення первин­ної, повторної або додаткової ревізії. Воднораз нерідко ви­никає потреба в призначенні комплексної перевірки, до якої окрім бухгалтерів-ревізорів залучаються й інші фахівці: економісти, будівельники, товарознавці тощо. Підставою для первинної і повторної документальної ревізії є постано­ва слідчого, у якій зазначається, кому адресується постано­ва, коротко викладається зміст справи, перелічуються кон­кретні питання, вид, обсяг і терміни виконання ревізії.

Після одержання завдання на здійснення документаль­ної ревізії ревізор має встановити: чи належать поставлені перед ним завдання до його компетенції, який період діяль­ності підприємства необхідно перевірити; хто з матеріаль­но-відповідальних осіб зобов’язаний бути присутнім або бра­ти участь у проведенні ревізії. Після вивчення завдання ре­візор складає робочу програму і план дій, які затверджує керівник органу, що призначив перевірку.

Ревізор не зобов’язаний знайомити осіб, діяльність яких перевіряється, із завданнями ревізії або перевірки. У разі встановлення фактів порушень таким особам надається можливість звірити всі первинні документи та бухгал­терські записи, якими встановлено вчинені порушення.

Ревізія за постановою правоохоронних органів може про­водитися в будь-який час, незалежно від кількості раніше здійснених на цьому об’єкті ревізій і перевірок. Термін і правильність її визначається особою, яка призначила реві­зію, за погодженням із правоохоронними органами.

Обсяг ревізії, яка проводиться за дорученням слідчих органів, визначається цим органом.

Якщо слідчий має підстави вважати, що ревізія викона­на неякісно, або її висновки суперечать матеріалам справи, або має місце правопорушення в неперевіреному періоді, він має право призначити проведення додаткової або повторної ревізії.

Слідчий під час розгляду матеріалів ревізії робить свої зауваження, дає рекомендації. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії робиться відповідний запис на останній сторінці акта або на окремому аркуші, зі вказівкою дати роз­гляду і терміну виконання рекомендацій. Після виправлен­ня недоліків, виконання рекомендацій, проведення подат­кової або повторної ревізії на останній сторінці акта зазна­чається такий остаточний висновок: «Акт ревізії прийнято», а також ставиться підпис і дата.

Результати ревізії викладаються в акті на підставі наве­дених даних і фактів, що підтверджуються наявністю оригі­налів документів ревізованої організації. Це дані про резуль­тати проведених: зустрічних перевірок; інвентаризації; кон­трольних обмірювань, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції; перевірок якості продукції, дотримання технічних умов, технологічних режимів вироб­ництва; перевірок відповідності продукції чинним стандар­там, цінам, тарифам тощо.

Під час упорядкування акта ревізії повинні бути дотри­мані об’єктивність, чіткість і повнота опису виявлених фак­тів і даних. Не припускається включення в акт висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність ревізованої організації, а також даних із слідчих матеріалів і посилань на свідчен­ня матеріально-відповідальних та посадових осіб.

 

< Попередня   Наступна >