148

---

§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів

Незалежно від виду судочинства, судовий експерт має такі права:

знайомитися з матеріалами справи, що стосуються су­дової експертизи і подавати клопотання про надання додат­кових матеріалів;

вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, що мають значення для справи і щодо яких йому не були поставлені питання;

з дозволу особи чи органу, які призначили судову екс­пертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи су­дових дій і заявляти клопотання щодо предмета судової ек­спертизи;

подавати скарги на дії особи, у чиєму провадженні пе­ребуває справа, якщо ці дії порушують права судового екс­перта;

отримувати винагороду за проведення судової експер­тизи, якщо її виконання не є службовим обов’язком.

Якщо питання, поставлені на розгляд експерту, виходять за межі його компетенції або якщо матеріалів не досить для висновку, експерт у письмовій формі сповіщає орган, що призначив експертизу, про неможливість висновку (ст. 77 КПК України, ст. 13 Закону України «Про судову експер­тизу»).

Судовий експерт зобов’язаний:

провести всебічне дослідження і подати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати судові роз’яснення щодо свого висновку;

заявляти самовідвід у разі наявності передбачених за­конодавством підстав, що виключають його участь у справі;

обов’язково з’являтися на виклики і робити об’єктивні висновки щодо поставлених питань.

Судового експерта на підставі та в порядку, передбаче­ному законодавством, може бути притягнуто до дисциплі­нарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

t-align: justify;">Умови дослідження експертом матеріалів. Для про­ведення експертизи експерту-бухгалтеру необхідно надати: акти документальної ревізії з посиланням на документи, які відображують рух цінностей протягом періоду, що пере­віряється; обліковий залишок цих цінностей на дату пере­вірки їхньої фактичної наявності і обсяг їхньої нестачі (над­лишків); інвентаризаційні описи, акти приймання-передачі цінностей; порівняльні відомості; первісні документи; реє­стри бухгалтерського обліку; товарно-грошові або виробничі звіти матеріально-відповідальних осіб; трудові договори; накази, договори про матеріальну відповідальність, акти про списання цінностей на псування, уцінку, переоцінку, пересортування тощо; протоколи допитів звинувачених та свідків, очних ставок, необхідні для визначення обставин, за яких здійснювалися певні операції чи складалися доку­менти; протоколи вилучення документів і постанову про приєднання їх до справи; протоколи обшуків і вилучень та інші документи, необхідні експерту-бухгалтеру для вирі­шення поставлених завдань; протоколи огляду документів, що визнані слідчим доказами у справі, але з тих чи інших причин не приєднані до справи; висновки експертів інших галузей знань.

Слідчий самостійно призначає бухгалтерську експерти­зу (ст. 75 КПК України); як правило, у тому разі, коли він не спроможний вирішити питання з допомогою інших за­собів. Серед деяких практиків побутує переконання про доцільність якнайчастішого призначення експертиз, зокре­ма й судово-бухгалтерських, оскільки це, на їхню думку, підвищує якість розслідування та рівень його обґрунтова­ності.

Насправді ж експертиза має призначатися тільки в разі реальної потреби; необґрунтоване її призначення може не­гативно вплинути на терміни розслідування кримінальної справи.

Загальні умови дослідження експертом матеріалів. Передані слідчим і судом експерту-бухгалтеру матеріали з метою їх дослідження, проведення експертизи й вирішен­ня поставлених завдань становлять основу змісту виснов­ку. До таких матеріалів належать бухгалтерські докумен­ти й записи в реєстрах, акти документальних ревізій, свідчення звинувачуваних і свідків, висновки експертів інших фахів. Усі вони є для експерта важливими джере­лами інформації щодо предмета дослідження. Формулю­ючи висновок, експерт зобов’язаний вказати, на які саме матеріали він спирався у процесі виконання поставленого перед ним завдання.

Експерт-бухгалтер не має права ігнорувати жодних ма­теріалів справи. У разі їхньої суперечливості він повинен давати кілька варіантів оцінок того чи іншого документа, враховуючи його зміст, але не допускаючи домислів. Кожен документ має бути перевірений на достовірність. Достовір­ним вважається документ, який правильно оформлений і точно відтворює здійснену операцію. До недостовірних на­лежать документи неоформлені та неправильно оформлені, але за умови, що як перші, так і другі відображують реальні операції, хоча й у перекрученому вигляді та обсязі.

Якщо бухгалтер-експерт виявить недостовірність таких документів лише за формою, то вони приймаються як неза­перечні докази здійснення відображених у них операцій.

Документи, що неправильно відображують проведені операції, є фальшивими; таку фальсифікацію виявляє експерт-криміналіст. Про підробку документа має бути про­інформований бухгалтер-експерт.

Розпізнання недостовірних документів дає змогу судові та слідчому виявити незаконні операції, а бухгалтеру-експерту вивчити їх.

 

< Попередня   Наступна >