94

---

§ 4. Оцінка результатів експертизи

Висновок експерта-бухгалтера має відповідати вимогам Кримінально-процесуального кодексу України, тобто бути процесуальним документом, що містить систему доказів для завершення справи, порушеної правоохоронними органами. Для попередньої оцінки змісту і якості висновку експерта та з метою одержання пояснень з окремих положень вис­новку слідчий, керуючись КПК України, має право допита­ти експерта-бухгалтера.

Достовірні дані, які наводяться у висновку експерта, по­винні мати значення доказу згідно з Кримінально-процесу­альним кодексом України. Це означає, що правоохоронні органи під час вирішення справи розглядають серед усіх доказів також і висновок експерта-бухгалтера. У цьому зв’язку до нього висувається низка юридичних вимог, а саме: його відповідність процесуальним нормам, об’єк­тивність, повнота, наукова обґрунтованість, логічність і по­слідовність викладу, конкретність, додержання чинних дер­жавних стандартів та стилістики ділових документів. Відпо­відність висновка експерта-бухгалтера зазначеним вимогам встановлює слідчий.

Висновки експерта відповідають процесуальним нормам, якщо, по-перше, дотримано процесуальних норм під час проведення експертизи, і, по-друге, якщо висновок складе­но відповідно до статей 75, 200 Кримінально-процесуально­го кодексу України або статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України. Порушення цих нормативних вимог час­то призводить до повторних експертиз і навіть скасування відповідних рішень слідчих органів і судів вищими право­охоронними органами. У висновку слід вказати назви зако­нодавчих і нормативних актів, які порушені матеріально-відповідальними особами та призвели до збитків, що підля­гають відшкодуванню ними.

У вступній частині висновку подається така інформація: назва експертизи, її номер, характер (додаткова,

комплекс­на чи щомісячна); назва органу, що призначив експертизу; свідчення про експерта (прізвище, ім’я, по батькові, посада, освіта, фах (загальний та експертний, учене звання); дата надходження матеріалів на експертизу, дата підписання ви­сновку, підстави для здійснення експертизи (коли і ким ви­несені), назви направлених на експертизу матеріалів, обста­вини справи та початкові дані, що мають значення для ви­сновку; подання про пред’явлення додаткових матеріалів, заявлених експертом, і результати їхнього розгляду; свідчен­ня про осіб, присутніх під час здійснення експертизи (прізви­ще, ініціали, процесуальне становище), місце здійснення експертизи; питання, поставлені на розгляд експерта. Питан­ня формулюються в редакції постанови, підписаної слідчим; зміна їхніх формулювань не допускається. У разі потреби в уточненні питання експерт має викласти питання слідчого, а потім висловити власне розуміння завдання відповідно до своєї компетенції. Якщо експерт вважає, що деякі питання виходять за межі його компетенції, це зазначається у виснов­ку. Питання, внесені за ініціативою експерта, так само ви­кладаються у вступній частині.

У разі здійснення повторної чи додаткової експертизи у вступній частині подаються також відомості про первинні експертизи (попередні): ким і де проведені, номер і дата ви­сновку, висновки за питаннями, внесеними на повторний роз­гляд, підстави для призначення нової експертизи.

У разі здійснення комплексної та комісійної експертиз у вступній частині висновку вказується прізвище провідного експерта та відображується підготовчий етап експертизи. Якщо експертизу здійснюють кілька експертних установ, усі вони зазначаються у вступній частині.

Якщо комплексній експертизі передувало здійснення окремих експертиз, результати яких мають значення для вирішення загального питання, у вступній частині наво­дяться дані про ці експертизи.

У дослідницькій частині висновку описується процес до­слідження та його результати, а також дається наукове об­ґрунтування встановлених фактів: викладаються методи і прийоми дослідження у формі, зрозумілій особам, які не мають бухгалтерських знань, обґрунтовуються і пояснюють­ся отримані після розрахунків показники, а також виявлені розбіжності в облікових даних з посиланням на документи, що підтверджують неузгодженість досліджувальних вели­чин; перераховуються довідково-нормативні матеріали, якими експерт керувався під час вирішення поставлених перед ним питань; наводяться результати слідчих дій, що їх узято як початкові дані, а також результати деяких екс­пертиз, якщо вони використовувались для обґрунтування висновків; дається посилання на додаток щодо питання, яке вирішується. Фахова термінологія підлягає роз’ясненню.

У разі повторної експертизи вказуються причини і ха­рактер розбіжностей. Якщо на деякі питання немає мож­ливості дати відповіді, то причина його роз’яснюється. Кожному аспекту експертизи має відповідати розділ досл­ідницької частини, висновку, який чітко формулюється у вигляді відповідей на кожне поставлене питання. Заува­ження про обставини, що мають значення для справи, але щодо яких не були поставлені питання, викладаються у кінці висновку.

Після здійснення комплексної експертизи загальний вис­новок підписують експерти, які брали участь у оцінці ре­зультатів досліджень і дійшли спільної думки. У разі відсут­ності такої думки експерти у спільному висновку самостійно обґрунтовують підстави своєї незгоди з поглядом інших членів комісії.

Додані експертом обставини профілактичного характе­ру відображуються в дослідницькій частині висновку, а пропозиції щодо попередження правопорушень — у за­ключній.

Висновок складається у двох примірниках і підписуєть­ся експертом, який несе за нього персональну відпові­дальність. Перший примірник передається органові, що призначив експертизу; другий залишається в експертній установі.

У разі здійснення комісійних та комплексних експертиз висновки мають кількість примірників, достатню для на­правлення органові, що призначив експертизу, і кожній експертній установі, яка брала участь у здійсненні експертизи. Якщо експерт не зміг повністю або частково заверши­ти дослідження, він складає акт (письмове повідомлення) про неможливість дати висновок, що має три частини: вступ­ну, мотиваційну, заключну.

У вступній частині викладаються ті самі відомості, що й у вступній частині висновку експерта-бухгалтера; в моти­вованій частині детально розглядаються причини неможли­вості надання висновку; в заключній — вказується на не­можливість дати відповідь на кожне поставлене перед екс­пертом питання.

Повідомлення про неможливість надання висновку підписується експертом та засвідчується печаткою експер­тної установи, після чого керівник експертної установи один примірник передає органові, що призначив експертизу; дру­гий залишається в експертній установі.

Висновок експерта-бухгалтера, що надійшов до слідчо­го, має бути уважно вивчений і оцінений. Слідчий, перевіря­ючи додержання у висновку експерта процесуальних норм, встановлює правильність посилання на нормативні акти при аргументації доказів. Оцінка доказів, поданих у висновку експерта-бухгалтера, ґрунтується на дотриманні процесу­альних норм, правильності додаткових питань, поданих на експертизу.

Однією з процесуальних вимог у оцінці висновку експерта-бухгалтера є використання у експертних дослідженнях достовірних матеріалів (первинних документів, облікових реєстрів, документів звітності).

Свідчення окремих осіб не можуть бути узяті експертом-бухгалтером за основу висновку, якщо немає відповідних первинних документів, облікових реєстрів, відомостей інвентаризації тощо — тобто матеріалів, що могли б підтвер­дити та бути безперечними доказами досліджуваних фактів.

Професіоналізм і стиль висновку експерта-бухгалтера мають бути загальнодоступними для розуміння всіх учас­ників, причетних до розгляду певної справи. Якщо у вис­новку експерта-бухгалтера вжито зрозумілу тільки для об­меженого кола фахівців термінологією, а стиль викладен­ня не відповідає діловому документуванню, то за таких умов може бути призначена повторна або додаткова екс­пертиза.

 

< Попередня   Наступна >