140

---

§ 2. Організаційна будова та функції Верховної Ради України

Верховна Рада України є однопалатним парламентом, що скла­дається з 450 народних депутатів. Згідно зі ст. 82 Конституції України, вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її консти­туційного складу. Основними структурними елементами Українського парламенту є:

Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради Укра­їни, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що ор­ганізовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.

Депутатські об'єднання — фракції і групи та Погоджувальна рада фракцій і депутатських груп — колегіальний координаційний орган парламенту, покликаний забезпечити компроміс чи консенсус між де­путатськими об'єднаннями з основних питань порядку денного.

Комітети Верховної Ради України — постійно діючі допоміжні органи парламенту, які складаються з народних депутатів і здійснюють попередню підготовку питань до розгляду в пленарному засіданні.

Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються «ad hoc» з конкретного питання, на визначений термін.

Апарат Верховної Ради України — допоміжний орган, що скла­дається з державних службовців (посадових і службових осіб) та тех­нічного персоналу і здійснює організаційне, правове, інформаційне, соціально-побутове, аналітичне, матеріально-технічне та інше забезпе­чення діяльності парламенту.

Крім того, до парламенту функціонально примикає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Інститут законодавства і Пар­ламентське видавництво взаємодіють з Верховною Радою на госпроз­рахунк

ових засадах.

Головними функціями Верховної Ради України є представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю — тра­диційні для сучасної практики парламентаризму1. До функцій парла­менту зараховують також фінансово-бюджетну, квазісудову та зов­нішньополітичну2, однак для Верховної Ради України вони є похідними від чотирьох головних.

Представницька функція Верховної Ради України чітко сформульо­вана в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, де проголошується, що тільки вона може виступати від імені всього Українського народу. У чинній Конституції представницька функція парламенту закріплена опосередковано: шляхом декларування, що Ос­новний Закон прийнятий Верховною Радою України від імені Укра­їнського народу (Преамбула), а також через вказівку на представниць­кий характер мандату народних депутатів України.

Пріоритетною функцією Верховної Ради України є законодавча, яка полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складо­вою частиною цієї функції є законопроектна робота, а також проведен­ня відповідних наукових досліджень, зокрема з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради України є установча. Значне місце в діяльності парламенту відводиться участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формуванню власних, парламентських структур; призначенню чи обранню на поса­ди, звільненню з посад, наданню згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприянню формуванню органів місцевого самоврядування; вирішенню питань, що стосуються територіального устрою, Збройних Сил тощо.

Політичну роль у діяльності Верховної Ради України відіграє парла­ментський контроль3, основними напрямами якого є: контроль за діяль­ністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додер­жанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх за­хист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спе­ціальні і тимчасові слідчі комісії.

Про нарощування уваги парламенту до контрольної функції свід­чить рівень організації та проведення днів уряду та парламентських слу­хань з найактуальніших питань соціально-економічного розвитку дер­жави та захисту конституційних прав і свобод громадян. Тільки протя­гом п'ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання було проведено дванадцять таких заходів.

Поряд із зазначеними функціями Верховна Рада України, як і пар­ламенти багатьох країн, здійснює об'єктні функції, тобто ті, що опосе­редковують зміст діяльності держави в цілому. Зокрема, вона здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, фінансово-бюджет­ну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — обо­ронну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну тощо.

Про політичну функцію парламенту свідчать, зокрема, такі його кон­ституційні повноваження, як: 1) визначення засад внутрішньої і зов­нішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної) соціальної) культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі повноваження, як:

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля;

затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності;

прийняття відповідних законів, зокрема про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприєм­ництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулюван­ня; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпе­чення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім'ї, вихован­ня, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.

Верховна Рада України здійснює й бюджетно-фінансову функцію, яка полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.

Про зовнішні функції свідчать такі повноваження, як законодавче визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил Укра­їни до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України тощо.

 

1 Див.: Журавсъкий В. С. Становлення і розвиток українського парламен­таризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). — К.: Парламентське вид-во, 2002. - С 223.

2 ГеоргіцаА. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. — Чернівці: Рута, 1998. - С 375-376.

3 Барабаш Ю. Г. Контрольна функція вищого представницького органу України // Вісник прокуратури. — 2003. — №3. — С. 39—43.

 

< Попередня   Наступна >