104

---

§ 3. Форми роботи Верховної Ради України

Форми роботи Верховної Ради України об'єктивно обумовлені не­обхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за персо­нальним складом колегіального органу державної влади, поєднання спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депу­татів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (напри­клад, постанови «Про затвердження Положення про загальні збори гро­мадян за місцем їх проживання в Україні» від 17 грудня 1993 року № 3748-XII, «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 року № 1678-ІП та ін). У межах нормотворчої форми вирізняються законопроектне та ординарне провадження, результатами яких є підготовлені законопроекти чи акти нормативного характеру

Установча форма діяльності парламенту складається з низки прова­джень, спрямованих на внесення змін до структури державного ме­ханізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема, можна вирізнити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради України, його заступників, голів комітетів; щодо обрання суддів; при­значення третини складу Конституційного Суду, членів Центральної виборчої комісії, голови Національного банку України; щодо надання згоди на призначення Президентом на посаду Прем'єр-міністра Укра­їни, Генерального прокурора, Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна та інші. Кожне з цих установчих про­ваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується прийняттям постанови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від пре

дмета (об'єкта) конт­ролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Прези­денту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів державної влади та інші. Вони можуть завершуватися, наприклад, вне­сенням конституційного подання до Конституційного Суду України, Постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політи­ко-правового, декларативного характеру). Актами індивідуальної конт­рольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовча форма діяльності не належить до числа основних правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гаранту­вання основних прав та свобод людини і громадянина. Йдеться, насам­перед, про провадження щодо затвердження указів Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану, про загальну або част­кову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзви­чайної екологічної ситуації. Правозастосовчі провадження, пов'язані із забезпеченням національної безпеки, відзначаються оперативністю (рішення має бути прийняте протягом двох днів з моменту звернення глави держави) і завершуються схваленням відповідної постанови Вер­ховної Ради України.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обмежена тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлу­мачення Конституції та законів України є прерогативою Консти­туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здійс­нюється у відповідних організаційних межах, які надають процесу ви­роблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, струнко­го, внутрішньо узгодженого вигляду. В межах організаційних форм забезпечується поєднання і розподіл праці народних депутатів, співро­бітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

Згідно зі ст. 82 Конституції України, Верховна Рада України працює сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою ро­боти парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парла­ментаризму. Вона дає змогу органічно поєднати персональну роботу депутатів з колективною роботою найвищого представницького орга­ну. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп /2002 (у справі щодо повноважності Вер­ховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Конституції України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необхідно розуміти так, що вона працює не безперервно, а підчас певних періодів — сесій, на які збирається в конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік1. Саме під час сесій проводяться пленарні засідання парла­менту та його органів.

У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засідання депутатських об'єднань, комітетів і тимчасових комісій, Погоджуваль­ної ради депутатських фракцій (груп), парламентські та комітетські слу­хання, «Дні уряду» тощо. Допоміжний характер мають такі форми, як індивідуальний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян, офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верхов­ної Ради України з керівниками інших органів державної влади, бри­фінги і прес-конференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю керівників парламенту та лідерів депутатських об'єднань.

Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські зв'язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити парла­ментських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів парла­ментських фракцій і груп, так і нові — участь у роботі міжпарламент­ських комісій, форумів, асамблей. Зокрема, станом на 1 липня 2004 року відбулося п'ять засідань Міжпарламентської комісії зі співробітництва Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації, розпочали роботу Українсько-Литовський міжпарламентський форум та Міжпарламентська асамблея України й Республіки Польщі. Форму­ються аналогічні інституції з парламентами Румунії, Азербайджану, Франції, Вірменії, Індії та Китаю.

Матеріально-технічні форми діяльності парламенту здійснюються підрозділами апарату Верховної Ради України. Зокрема, фінансово-госпо­дарське, матеріально-технічне, соціально-побутове забезпечення діяль­ності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами

 

1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 44. - Ст. 2045. ховної Ради України, комп'ютерне забезпечення роботи покладено на Управління комп'ютеризованих інформаційних систем та мереж, а транс­портне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.

 

< Попередня   Наступна >