88

---

§ 3. Функції Президента України

Президент займає ключове місце в державному механізмі України. Згідно зі ст. 102 Конституції України він виступає від імені Української держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина.

Провідне місце в діяльності глави української держави посідають ті напрямки, які безпосередньо випливають з його сутності та ролі в ме­ханізмі напівпрезидентської республіки — представницька та коорди­наційна функції.

Заснування поста Президента України із самого початку обґрунто­вувалося необхідністю забезпечення цілісності державного механізму, узгодженого функціонування всіх гілок влади. Інститут президентури відіграє роль координаційного центру, до якого зводяться важелі дер­жавного управління. Відповідно Президент наділений такими повнова­женнями, які дають змогу ефективно підтримувати єдність і цілісність державної влади, функціонування всіх ланок державного механізму в режимі конституційної законності.

Реалізуючи координаційну функцію, Президент координує діяльність органів державної влади у сфері національної безпеки і оборони через Раду національної безпеки і оборони України. Здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю України, він координує діяльність державних органів у сфері міжнародних відносин. Крім того, право

Президента звертатися до парламенту, накладати вето, підписувати за­кони, призначати і звільняти з посад членів уряду, скасовувати урядові акти — досить потужний арсенал засобів впливу на парламент та уряд з метою налагодження їх конструктивної взаємодії між собою.

Однією з прерогативних функцій Президента України є загальнодер­жавне представництво, тобто представництво держ

ави в цілому як цілісної, суверенної організації політичної влади в суспільстві. Адже існує ціла низка питань, коли вимагається виконання дій не від імені окремого державного органу, а від імені держави в цілому. Це має бути одна особа, яка має беззаперечний авторитет, суттєві владні повнова­ження і не ототожнюється з окремою гілкою влади. У державному ме­ханізмі України цим умовам найбільш повно відповідає саме глава дер­жави. Залежно від сфери вияву дана функція має дві складові: внут­рішньополітичне і зовнішньополітичне представництва.

Крім зазначених напрямів діяльності, глава Української держави ви­конує ряд важливих функцій, пов'язаних з безпосереднім впливом на суспільні відносини. Аналіз Розділу V Конституції України і законодав­чих актів, які регламентують діяльність Президента, дає підстави виокре­мити такі функції:

1. За об'єктами (предметом) діяльності: а) забезпечення державної незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України; б) забезпечення прав і свобод людини і громадянина; в) забезпечення правонаступництва держави; г) керівництво зовнішньополітичною діяльністю; ґ) формування персонального складу органів державної вла­ди; д) юрисдикційна.

2. За формами (способами) діяльності:

а) установча;

б) нормотворча;

в) правозастосовча;

г) контрольна.

Об'єктні функції Президента України внормовані в Розділі V Кон­ституції. Зокрема, функція забезпечення державної незалежності, тери­торіальної цілісності та національної безпеки України закріплена у ч. 2 ст. 102 і п. 1 ст. 106 Основного Закону й деталізована в повноваженнях Президента, передбачених пп. 17—21 Конституції. За Конституцією Пре­зидент є не тільки главою держави, а й Верховним Головнокомандува­чем Збройних Сил України, тобто політичним керівником з питань військового будівництва. Йому підпорядковані військові формування, органи, які забезпечують недоторканність державного кордону України і безпеку органів державної влади та посадових осіб, підрозділи, що здійснюють розвідувальну й контррозвідувальну діяльність тощо. За посадою Президент очолює Раду національної безпеки і оборони Укра­їни, формує її персональний склад, головує на її засіданнях і оформлює своїми указами рішення, прийняті на цих засіданнях.

Функція Президента щодо забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина, яка відображена в ч. 2 ст. 102 та пп. 25—27 ст.106 Конституції

України безпосередньо випливає з принципу найвищої соціальної цінності людини. Оскільки права і свободи людини та їх гарантії ви­значають зміст і спрямованість діяльності держави, то й для Президен­та як глави держави це є безумовним пріоритетом. Саме на забезпечен­ня основних прав і свобод громадян у підсумку спрямовані фактично всі повноваження глави держави, оскільки мають кінцевою метою благопо­луччя громадян, якомога повнішу реалізацію їх прав і свобод. У межах даної функції він вступає в безпосередні правовідносини з конкретними фізичними особами, уособлюючи при цьому державу в цілому: нагород­жує державними нагородами, проводить зустрічі з громадянами під час робочих поїздок по Україні, через підрозділи свого Секретаріату здійснює прийом громадян і веде роботу з їх зверненнями.

З діяльністю щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина тісно пов'язана й інша функція Президента України — юрисдикційна, тобто вирішення конкретних юридичних справ. У її межах Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України та про його припинення, про надання притулку в Україні, про помилування осіб, засуджених за вчинення злочину. Головною прикметою зазначених пов­новажень є їх чітка індивідуальна спрямованість, а також те, що ініціато­ром їх здійснення завжди виступає зацікавлена фізична особа.

Президент України за посадою здійснює також керівництво зов­нішньополітичною діяльністю держави. Цю функцію глави держави відображають його повноваження у сфері міжнародних відносин, закріплені пп. 3—5 Конституції України: представляти державу в міжна­родних відносинах, вести переговори та укладати міжнародні договори України, приймати рішення про визнання іноземних держав, призна­чати та звільняти глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймати вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

Функція Президента щодо формування персонального складу органів дер­жавної влади закріплена у пп. 9—14 Основного Закону. Одні посадові осо­би призначаються Президентом самостійно (глави дипломатичних пред­ставництв України, третина складу Конституційного Суду України, вище командування Збройних Сил України), інші — за поданням Прем'єр-міністра (керівники центральних органів виконавчої влади, голови місце­вих державних адміністрацій), а ще інші — за згодою Верховної Ради Укра­їни (Прем'єр-міністр, Генеральний прокурор, Голова Антимонопольного комітету України). Згідно зі ст. 61 Закону «Про судоустрій України», пер­ше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійс­нюється Президентом на підставі рекомендації кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Крім того, деякі призначення за поданням Президента робить Верховна Рада України (Голова Національ­ного банку України, члени Центральної виборчої комісії).

В умовах розбудови демократичної, правової держави суттєвого зна­чення набуває контрольна функція Президента, яка випливає з його ста­тусу як гаранта додержання Конституції. На виконання функції він наділений правом накладати вето на закони, прийняті парламентом, скасовувати акти Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій. Важливим засобом забезпечення конституційної законності є також право Прези­дента звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Вер­ховної Ради України, актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України, про необхідність офіційного тлума­чення Конституції України та законів України, про конституційність чинних міжнародних договорів України, а також тих, що вносяться до парламенту на ратифікацію. Особливе місце в діяльності глави держа­ви належить контролю за діяльністю «силових структур» — Збройних Сил України, органів, що забезпечують національну безпеку й охорону державного кордону, правоохоронних органів тощо.

 

< Попередня   Наступна >