121

---

§ 4. Форми і методи діяльності Президента України

Реалізація функцій Президента України має певні зовнішні форми, в межах яких відповідні дії отримують упорядкований, організаційно завершений вигляд. Система форм діяльності глави держави обумовлена особливостями його статусу, характером покладених на нього функцій та повноважень. Реалізація функцій глави держави відбувається в таких правових формах: установчій, нормотворчій, правозастосовчій, конт­рольній, інтерпретаційній. Правові форми діяльності Президента Укра­їни завершуються виданням указів або розпоряджень. Закон України «Про оборону» передбачає ще два види президентських актів — дирек­тиви і накази Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Всі названі акти мають підзаконний характер і є обов'язковими для ви­конання на всій території України. їх розгорнута характеристика міститься в Положенні про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом Пре­зидента № 346/93 від 20 серпня 1993 року (зі змінами).

Розпорядженнями Президента України оформлюються: ^доручен­ня Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої вла­ди; 2) рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, з пи­тань роботи Секретаріату Президента; 3) призначення представників від України для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах з пред­ставниками (делегаціями) іноземних держав; 4) призначення уповноважених Президента для представлення його інтересів у державних ор­ганах, установах та організаціях; 5) рішення про проведення заходів під патронатом Президента. Рішення з інших питань оформлюються у ви­гляді указів Президента.

Установча форма діяльності Президента складається з кількох про­ваджень, які відрізняються за предметом, складом суб'єктів і за строка­ми здійснення відповідних процедур: 1) щодо дострокового пр

ипинен­ня повноважень і призначення позачергових виборів Верховної Ради України; 2) щодо створення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади; 3) щодо формування персонального складу Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконав­чої влади; 4) щодо створення судів загальної юрисдикції та спеціалізо­ваних судів; 5) щодо формування персонального складу Конституційно­го Суду України, судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів; 6) щодо призначення Генерального Прокурора України; 7) щодо фор­мування персонального складу Центральної виборчої комісії; 8) щодо створення допоміжних органів і служб.

Не менш важливе місце в реалізації функцій Президента посідає нормотворчість. Сфера його нормотворчої діяльності є досить вузькою і сто­сується здебільшого міжнародних відносин, забезпечення національної безпеки та обороноздатності України, порядку вирішення питань грома­дянства України. Згідно з п.1 Положення про порядок підготовки і вне­сення проектів указів і розпоряджень Президента України, нормативні акти глави держави, тобто неперсоніфіковані акти, розраховані на постійну або багаторазову дію, оформлюються виключно указами.

У межах нормотворчої форми діяльності глави держави доцільно вирізняти провадження щодо розробки і прийняття нормативних актів Президента і законопроектне провадження. Функції головного розроб­ника проектів законів, що вносяться главою держави на розгляд Верхов­ної Ради України, крім проектів, щодо яких законами України та акта­ми Президента встановлено інший порядок розроблення, покладено на Міністерство юстиції України. Глава держави активно користується пра­вом законодавчої ініціативи, про що свідчить 195 законів, які були прий­няті за його ініціативою впродовж третього періоду скликання Верхов­ної Ради України, а це становить 17 відсотків від загальної кількості ухвалених парламентом за цей період законів1.

Праеозастосоеча форма діяльності Президента використовується при здійсненні ним своїх повноважень, передбачених пп. 4, 16, 19—21, 24—27 ст. 106 Конституції України. В її межах можна виокремити прова­дження: 1) щодо визнання іноземних держав; 2) щодо скасування актів уряду України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 3) з питань оголошення стану війни і використання Збройних Сил України; 4) з питань мобілізації і введення воєнного стану; 5) щодо введення надзви­чайного стану; 6) щодо присвоєння вищих спеціальних звань і класних чинів; 7) нагородне; 8) з питань громадянства; 9) щодо надання притул­ку в Україні; 10) з питань помилування. Правозастосовчі провадження завершуються прийняттям правозастосовчого (індивідуального) акта.

У межах контрольної форми діяльності Президента України вирізня­ються два види контрольних проваджень — нормотворче і виконавче. Нормотворче контрольне провадження являє собою надвідомчий конт­роль Президента як гаранта Конституції за конституційністю правових актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих державних адміністрацій. Виконавче контрольне провадження полягає в контролі за своєчасністю і повнотою виконання парламент­ських і президентських актів органами виконавчої влади всіх рівнів.

Усі контрольні провадження завершуються виданням відповідного акта Президента України, форма якого залежить від його змісту. Скасу­вання незаконних актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Ав­тономної Республіки Крим, голів місцевих державних адміністрацій, зупинення дії нормативних актів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, рішення про звільнення з посад керівників відповідних державних органів оформлюється указами Президента, а доручення та рішення з оперативних питань — розпорядженнями.

Інтерпретаційна форма діяльності Президента України на практиці використовується нечасто. За період з 1 липня 1996 року по 11 березня 2002 року главою держави було видано 7452 укази, з яких інтерпретаційний характер мають чотири укази.

Організаційні форми діяльності. Оскільки Президент України — це одноосібний орган державної влади, то основною організаційною фор­мою його діяльності є персональна робота, робота з документами. Здебільшого ця форма здійснюється в робочому кабінеті глави держа­ви, де він обмірковує і приймає владні рішення, аналізує зміст представ­лених йому на підпис документів.

До основних організаційних форм діяльності Президента також належать: 1) офіційні візити за кордон; 2) офіційні та робочі зустрічі з керівниками зарубіжних держав, посадовими особами і фахівцями; 3) міжнародні переговори; 4) робочі поїздки по Україні, відвідування підприємств, установ, організацій; 5) участь у роботі Верховної Ради України; 6) участь у розширених засіданнях Кабінету Міністрів Укра­їни; 7) проведення консультацій з депутатськими групами і фракціями в парламенті; 8) головування на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, консультативних, дорадчих та інших допоміжних ор­ганів; 9) проведення координаційних зборів і нарад; 10) заслуховування звітів підконтрольних і підзвітних органів та посадових осіб; 11) особис­тий прийом громадян, посадових осіб; 12) розгляд звернень громадян.

Серед допоміжних організаційних форм діяльності глави держави можна виокремити: 1) участь в урочистих заходах та церемоніях; 2) про­ведення брифінгів та прес-конференцій; 3) надання інтерв'ю; 4) «гарячі лінії».

Матеріально-технічні форми діяльності здійснюються працівника­ми підрозділів Секретаріату Президента України та інших допоміжних органів при главі держави і зводяться до складання довідок, аналітич­них звітів, ведення діловодства, бухгалтерського обліку, транспортного забезпечення, санаторно-курортного обслуговування, матеріально-фінансового забезпечення тощо.

Обсяг і важливість президентських функцій і повноважень вимага­ють комплексного підходу до методів їх реалізації. Серед основних ор­ганізаційно-правових методів діяльності глави держави можна вирізни­ти: координацію, планування, вироблення рішень, інформаційне забез­печення, організацію виконання і контроль за виконанням прийнятих рішень, роботу з кадрами апарату та інші. Вони здійснюються Прези­дентом як самостійно, так і за допомогою апарату.

Широко використовується в діяльності Президента метод плануван­ня. Стратегічне планування реалізується главою держави за допомогою працівників його апарату при складенні перспективних робочих планів, у яких передбачаються різні форми діяльності — офіційні візити за кор­дон і міжнародні переговори, участь у роботі міжнародних форумів і міжурядових організацій, здійснення робочих поїздок по Україні та прийоми зарубіжних делегацій. Поточне організаційне планування складається на коротший період і включає: денний, тижневий, місяч­ний розпорядок роботи Президента та працівників його апарату, графік прийому громадян і посадових осіб, участь в урочистих заходах тощо.

Важливе місце в системі організаційних методів діяльності Прези­дента відводиться методу координації, який здійснюється через Раду національної безпеки і оборони України, Постійних представників Пре­зидента України, Уповноваженого Президента України з питань адмі­ністративної реформи. Суттєву роль у забезпеченні координації в роботі Президента відіграє його Секретаріат, особливо Головна служба з питань забезпечення зв'язків з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України та іншими установами.

В умовах подальшої інформатизації суспільства дедалі більшого значен­ня набуває інформаційне забезпечення діяльності глави держави. Прийнят­тя обґрунтованого, зваженого рішення потребує всебічної, повної й вірогідної інформації. Робота щодо збору, обробки і оцінки інформації проводиться на всіх етапах процесу прийняття і виконання владних рішень Президента. Для цього в апараті глави держави утворені й діють інформаційно-аналітичні підрозділи, зокрема Національний інститут стра­тегічних досліджень, Служба інформаційної політики Секретаріату Президента, Управління інформаційного забезпечення апарату Ради національної безпеки і оборони України тощо. Крім того, кожен з під­розділів апарату Президента інформує його в межах своєї компетенції. У підсумку глава держави оперативно отримує інформаційні матеріали та експертно-аналітичні звіти.

Метод контролю за виконанням рішень у діяльності Президента ре­алізується шляхом заслуховування звітів і доповідей, отримання до­повідних записок і рапортів, а співробітниками його апарату — шляхом проведення перевірок, ревізій, обстежень, вивчення матеріалів по скар­гах і заявах громадян тощо. Здійснюючи цей метод, глава держави дає доручення, спрямовані на забезпечення виконання його рішень. Він може викликати і заслуховувати керівників органів виконавчої влади чи свого апарату про хід виконання актів і доручень, знайомитися з аналі­тичною інформацією щодо стану справ, вказуючи на недоліки та прий­маючи відповідні рішення щодо посадовців, відповідальних за невико­нання чи несвоєчасне виконання актів.

Важливе значення для оптимальної організації роботи глави держа­ви та його апарату має метод роботи з кадрами, який включає в себе пра­вильну підготовку, підбір і розстановку кадрів, їх перепідготовку, підви­щення кваліфікації, заохочення і накладення стягнень. Заміщення ва­кантних посад в Секретаріаті Президента здійснюється на конкурсній основі. Положенням про проведення атестації державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922, передбачено, що періодично, один раз на три роки, в Секре­таріаті Президента проводиться атестація державних службовців, під час якої перевіряється, чи відповідає ділова кваліфікація, рівень знань і нави­чок, інші суспільно значущі якості службовця посаді, що він її обіймає.

 

1 Див.: Сироїд О., Яшина Ю. Діяльність Президента України в сфері указо-творчості та законодавчого процесу. К.: «Реферат», 2004. — С. 28.

< Попередня   Наступна >