Підручники Адміністративне право Адміністративне право України 1. Загальна характеристика економіки як об'єкта адміністративно-правового регулювання.1. Загальна характеристика економіки як об'єкта адміністративно-правового регулювання.
| Адміністративне право - Адміністративне право України |
§ 1. Загальна характеристика економіки як об'єкта адміністративно-правового регулювання
Першою серед інших тем, присвячених економічному блокові, розглядається адміністративно-правове регулювання у сфері економіки. Десять - п'ятнадцять років тому назва «державне управління» у сфері економіки не викликала якихось питань, бо була широковживаною в адміністративному праві. Проте події останнього часу переконливо свідчать про більшу доцільність вживання поняття «державне регулювання» економіки замість «державного управління» в цій сфері. Річ у тім, що на сьогодні держава вже не безроздільно та одноособово управляє економікою країни, а лише бере в цьому участь разом з іншими об'єктивними факторами, що впливають на економіку. Таким чином, держава є суттєвим, але не єдиним/фактором, що впливає на економічну складову та визначає її подальший розвиток.
Даючи визначення, можна вказати, що економіка - це система взаємопов'язаних галузей та комплексів народного господарства, що містить у собі ланки виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ, а функціонує з метою задоволення потреб суспільства. Основною метою впливу держави на економічні процеси, що мають місце у державі, є створення найбільш прийнятних умов для розвитку економіки. Це досягається за рахунок різних механізмів, про які мова йтиме далі, а зараз необхідно вказати на те, які обставини свідчать про необхідність адміністративно-правового (державного) регулювання у сфері економіки. Аналіз зазначених обставин дозволить сформувати загальну характеристику економіки як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Такими обставинами є:
2. Установлення однакових «правил гри» та рівних умов для суб'єктів підприємницької діяльності. Говорячи про цю обставину, варто зазначити, що саме від державної політики у визначеній сфері багато в чому залежить розвиток певного економічного напряму. Скажімо, забезпечуючи процес легітимізації підприємницької діяльності, держава за рахунок положень відповідних нормативно-правових актів визначає порядок отримання ліцензії на певний вид діяльності та встановлює механізм реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Однакові за зовнішніми ознаками підприємства платять однакові розміри податків. Іншими словами, саме держава за рахунок законодавства, а також компетентної прозорої діяльності компетентних органів публічної адміністрації стабілізує підприємницьку діяльність.
3. Контроль процесів грошового обігу. За допомоги цього досягається істотний вплив на процеси інфляції. Під інфляцією необхідно розуміти немотивоване економічними показниками збільшення кількості грошових знаків, що є в обігу, та відповідне знецінення грошової одиниці. Саме держава є єдиним джерелом друкування грошових знаків. Кількість грошей, що надійде до обігу, залежить від низки факторів, проте основними з них є визначення кількості випущених у державі товарів і наданих послуг. Коли кількість грошових одиниць перевищує економічні показники держави, починається процес знецінення грошової одиниці, а звідси - інфляція. Вказане явище добре знайоме у нашій країні, де на початку 90-х років минулого століття показники інфляції досягали кількасот відсотків на рік.
4. Підтримка невиробничих і соціально значущих сфер (медицина, освіта, наука, культура, спорт тощо). Саме на державу покладається завдання утримання тих сфер суспільного життя, які не виробляють матеріального продукту. За рахунок адміністративно-правового регулювання, зокрема процесів формування бюджету, оподаткування, митної політики, пільгових умов, держава уможливлює існування вказаних сфер із метою задоволення потреб суспільства. Одним із суттєвих важелів впливу на невиробничі та соціально значущі сфери суспільного життя є практика державних закупівель чи замовлень, коли держава частину коштів спрямовує на придбання «продукту» невиробничих сфер. Прикладами такого впливу є державне замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах, фінансування медичних закладів чи об'єктів культури.
5. Створення сприятливих умов для вітчизняних товаровиробників. Будь-яка країна світу, і наша держава не є винятком, намагається підтримувати саме вітчизняних виробників тих чи інших товарів. Це пов'язано з такими позитивними наслідками, як нові робочі місця для громадян, розміри податків, що збираються, конкурентоспроможність українських товарів. Також за рахунок такого механізму всередині держави є можливість виробляти широкий спектр товарів народного вжитку, що має чітко виражену соціальну спрямованість.
6. Попередження монополізації того чи іншого сегмента ринку. Держава не зацікавлена в тому, щоб той чи інший суб'єкт підприємницької діяльності посів монопольне (домінуюче) становище на ринку. Потенційно це може призвести до того, що пересічний громадянин за той чи інший товар (ту чи іншу послугу) буде сплачувати невиправдано високу ціну. Тому держава, керуючись можливостями адміністративно-правового впливу, не допускає створення монополій, а в разі їх появи вживає певних заходів до їх реорганізації (ліквідації).
7. Інтеграція в міжнародні економічні організації. Як приклад стосовно нашої держави можна назвати участь України у формуванні єдиного економічного простору з Росією, Білорусією та Казахстаном, прийняття Верховною Радою України пакету необхідних законів і залагодження Україною всіх формальностей для вступу до Світової організації торгівлі. Особливостями діяльності вказаних і багатьох інших організацій є створення механізмів регулювання економік, заснованих на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили.
Таким чином, варто підкреслити, що економіка є об'єктом адміністративно-правового регулювання з боку держави. Розвиток в Україні на початку 90-х років минулого століття засад ринкової економіки, і це на сьогодні більш ніж очевидно, засвідчив неможливість для держави самоусунутися від регулювання внутрішніх економічних процесів.
< Попередня Наступна >