Радник

---

§ 1. Поняття і характерні риси адміністративного процесу

Сучасний погляд на адміністративне право свідчить про необ­хідність розгляду в його системі серед інших питань також і адмі­ністративного процесу. З огляду на теоретико-правові основи, процес с сукупністю взаємопов'язаних дій, спрямованих для досяг­нення певного результату. У свою чергу, юридичний процес - це сукупність взаємопов'язаних дій, урегульованих процесуальними нормами права. Якщо норми матеріального права, скажімо, визна­чають наявність певних прав у особи, то саме завдяки нормам процесуального права зазначені права втілюються у реальне життя. Іншими словами, юридичний процес закріплює порядок прова­дження певних дій.

Адміністративний процес правомірно посідає місце серед ін­ших видів юридичного процесу - кримінального, цивільного, госпо­дарського. Щоправда певні схожі риси межують із відмінностями, про які буде сказано нижче. Палкі дискусії з приводу визначен­ня та ролі адміністративного процесу ведуться ще в

ід 60-х років XX ст. Початок було покладено двома монографіями відомих російських вчених: Н. Г. Салищевої «Административный процесе в СССР» (1964 р.) та В. Д. Сорокіна «Проблемы административно­го процесса» (1968 р.). Перший автор сприймала адміністративний процес суто в полі вирішення (розв'язання) конфліктних (юрисдикційних) справ. Своєю чергою, другий дослідник доводив необхід­ність розуміння адміністративного процесу більш широко, з ура­хуванням як юрисдикційної складової, так і діяльності органів виконавчої влади із забезпечення реалізації норм матеріального права у справах позитивного (неконфліктного) характеру. У подаль­шому вказані напрями наукових досліджень стосовно тлумачення адміністративного процесу розвивалися досить інтенсивно, при­чому серед провідних вітчизняних адміністративістів були при­хильники і противники, як першої, так і другої позиції. Ідею Н. Г. Салищевої про юрисдикційний характер адміністративного процесу підтримали М. І. Єропкін, А. П. Клюшниченко, М. І. Піскотін, В. С. Тадевосян та ін. Пропозицію В. Д. Сорокіна позитивно було сприйнято і підтримано у працях таких учених, як: Д. М. Бахрах, Ю. М. Козлов, Р. С. Павловський, Г. 1. Петров та ін. На сьогодні в Україні прибічниками широкого тлумачення адміністративного процесу виступають О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, О. В. Кузьменко, М. М. Тищенко та ін.

На сьогодні дві різні позиції стосовно тлумачення адміністратив­ного процесу трансформувались у його вузьке та широке розуміння, або юрисдикційну та управлінську концепції адміністративного процесу. Стисло суть цих концепцій базується на таких положеннях.

Юрисдикційна концепція адміністративного процесу:

1. У цілому ставить адміністративний процес в один ряд із кримінальним і цивільним процесами, які існують для забезпечення обов'язковості виконання норм матеріального права.

2. В основі - діяльність із розв'язання спорів і застосуванню заходів примусу.

3. Адміністративне провадження - більш широка категорія, ніж адміністративний процес.

4. Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - врегу­льований правом порядок розгляду справ про адміністративні право­порушення та застосування заходів адміністративного примусу.

Управлінська концепція адміністративного процесу:

1. Це - юридична форма реалізації повноважень органів вико­навчої влади.

2. Призначення - забезпечення реалізації матеріальних норм права (причому не тільки адміністративного, а й конституційного, фінансового, сімейного тощо).

3. Адміністративне провадження - складова частина адмініст­ративного процесу.

4. Поряд з іншим, визначає порядок розгляду справ про адмі­ністративні правопорушення (але цt - не головна і не єдина части­ на адміністративного процесу).

5. Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - вре­гульований правом порядок розгляду індивідуально-конкретних справ, що виникають в сфері державного управління.

Сьогоднішній стан розвитку науки адміністративного права до­зволяє прийти до висновку про доцільніше сприйняття управлін­ської концепції адміністративного процесу. Причин, згідно з якими можна зробити саме такий висновок,™ багато, основними з них є

- необхідність визначення чіткого порядку втілення у життя справ позитивного характеру (реєстрація, ліцензування, атестація тощо),

- недоцільність орієнтації адміністративного процесу лише на юрисдикційну (конфліктну) діяльність, не посідає провідного місця (як щодо значущості, так і стосовно кількості справ)

Отже, підсумовуючи існуючі погляди стосовно тлумачення ад­міністративного процесу, слід зазначити можливість використання такого визначення Адміністративний процес - це урегульова­ний правом порядок розгляду і розв'язання адміністративних справ, що реалізується в рамках діяльності органів публічної адміністрації та деяких інших владних суб'єктів.

Будь-яке явище, зокрема й адміністративний процес, глибоко пізнається тоді, коли поряд із визначенням наводяться його харак­терні риси Це дозволяє певним чином зосередитися на основних особливостях цього явища

Характерні риси адміністративного процесу:

- це - різновид юридичного процесу, який водночас має певні суттєві відмінності від кримінального та цивільного процесів,

- це - різновид управлінської діяльності,

- комплексний характер, що проявляється у розгляді як пози­тивних справ, так і конфліктних питань, у застосуванні адміністра­тивного примусу,

- чітка регламентація адміністративно-процесуальними нор­мами,

- проміжні та кінцеві стадії закріплюються у спеціальних документах,

-    широке коло суб'єктів

З-поміж інших питань, на які доцільно звернути увагу в роз­гляді загальних аспектів адміністративного процесу, можна виріз­нити а) відмінності адміністративного процесу від інших видів юридичного процесу, б) термінологічні питання співвідношення понять «адміністративний процес» та «адміністративна процеду­ра», в) місце адміністративної юстиції та адміністративного судо­чинства в адміністративному процесі Стосовно зазначених питань вважаю за необхідне вказати таке

Відмінності адміністративного процесу від інших видів юри­дичного npoцесу доцільно проаналізувати на прикладах криміналь­ного та цивільного процесів (табл 9 1)

Таблиця 9 І

Відмінності адміністративного процесу від інших видів юридичного процесу

Стосовно термінологічних питань співвідношення понять «адміністративний процес» та «адміністративна процедура» необхідно вказати, що нерідко в літературних джерелах трапля­ються взаємно протилежні погляди від того, що «процес» - це частина «процедури» до того, що «процедура» є частиною «проце­су» Іншими словами, нерідко в основі суперечок лежить визнання основного та другорядного (чи загального та часткового) Слід відзначити, що процес і процедура є категоріями досить тісно зв'язаними Доцільно сприймати їх як дві складові частини широ­кого (управлінського) тлумачення адміністративного процесу Те­рмін «процес» стосується розгляду юрисдикційних справ, а термін «процедура» - розгляду адміністративних справ позитивного ха­рактеру Виходячи із зазначеного під адміністративною процеду­рою необхідно розуміти діяльність органів публічної адміністрації щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ позитивного характеру

Місце адміністративної юстиції та адміністративного су­дочинства в адміністративному процесі зводиться до того, що цей новітній варіант судочинства полягає в розгляді та вирішенні в судовому порядку суперечок фізичних та юридичних осіб із суб'єктами публічної адміністрації. За суттю адміністративна юстиція - судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Думається, що адміністративну юстицію слід сприймати як складову частину адміністративного процесу, де переважно розглядаються суперечки за принципом «людина проти держа­ви». Водночас адміністративна юстиція є самодостатньою право­вою категорією, певна частина якої не охоплюється адміністра­тивним процесом. Безпосередньою процесуальною складовою частиною адміністративної юстиції може вважатись адміністра­тивне судочинство, під яким необхідно розуміти діяльність ад­міністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністратив­них справ. Це робить легітимним застосування поняття «судовий адміністративний процес». Отже, необхідно зазначити, що адміні­стративна юстиція та адміністративне судочинство не є синоні­мами, оскільки останнє включає в себе також спори між суб'єк­тами владних повноважень із приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (зазначені спори не можуть уважатися таки­ми, що відбуваються за принципом «людина проти держави»).

< Попередня   Наступна >