Радник

---

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В ОВС

Маркое В. В.

Необхідною умовою формування високопрофесійного персоналу органів внутрішніх справ (далі - ОВС), забезпечення стабільності службово-трудових відносин осіб рядового і начальницького складу, одним із кри­теріїв оцінки їх професійної діяльності є дотримання ними дисципліни. Питання забезпечення дисципліни в ОВС були предметом досліджень М.І. Ануфрієва, B.C. Венедіктова, М.І. Іншина, Є.Я. Оспіщєва, О.Ю. Си­нівської, А.А. Стародубцева та інших вчених. Однак ба­гато питань у цій сфері залишаються не вирішеними, що може негативно позначатися на рівні забезпеченості прав і свобод працівників ОВС. Метою цієї статті є вдо­сконалення теоретико-правового розуміння службової дисципліни в ОВС. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній уточнено сутність та особливості службової дисципліни в ОВС, надано пропозиції з удосконалення правових актів з досліджуваних питань.

У тлумачних словниках дисципліна визначається, як:

1) "твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов'язковим для всіх членів даного колективу" [1, 161];

2) обов'язкове для всіх членів якого-небудь колективу дотримання твердо встановленого порядку [2, 224]. Тобто дисципліна визначається як статика та динаміка одночасно. Як статика - наявність вст

ановленого порядку та певних обов'язків; динаміка - дотримання (виконан­ня) встановлених правил.

Раніше ми визначили соціальний (загальний) аспект дисципліни. Якщо звернутися то аналізу індивідуально­го (особистісного) аспекту досліджуваної категорії, то однією із його особливостей буде звичка до суворого порядку, тобто звичка виконувати встановлені прави­ла, норми, звичаї тощо. Як правильно з цього приводу зазначає Л.М. Ведерников, "дисципліна має на меті уз­годження діяльності і вчинків кожної людини з інтере­сами суспільства, колективу, неухильне виконання обо­в'язків перед ними і в той же час забезпечення охоро­ни прав і свобод особи, створення нормальних умов для праці, відпочинку тощо [3, 13]. Отже, до загальних ознак дисципліни можна віднести такі: 1) має статич­ний (наявність норм, правил, обов'язків) та динамічний (дотримання, виконання) характер; 2) відображає її со­ціальний та індивідуальний аспекти; 3) є невід'ємним елементом, умовою будь-якої спільної та погодженої діяльності; 4) спрямована на забезпечення єдності в досягненні поставлених цілей.

Аналіз загального та спеціального (з питань діяльності ОВС) законодавства надав змогу зробити висновок, що нормативне визначення поняття "дисципліна" відсутнє, хоча воно досить часто використовується як у законода­вчих, так і підзаконних нормативних актах. Якщо зверну­тися до історії правового регулювання дисципліни в ОВС, то необхідно зазначити, що у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ Української РСР, що був затвер­джений Указом Президії Верховної ради Української РСР від 29 липня 1991 р. № 1368 дисципліна осіб рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ ви­значалась як "додержання порядку і правил, установле­них законодавством Української РСР та Союзу РСР, при­сягою, статутами, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ Української РСР та Міністерства внутрі­шніх справ СРСР, що видаються в межах їхніх повнова­жень, і наказами начальників органів внутрішніх справ" [4]. Подібне визначення дисципліни з добавленням сло­ва "службова" міститься в чинному Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України, відповідно до якого "службова дисципліна - дотримання особа­ми рядового і начальницького складу Конституції і зако­нів України, актів Президента України і Кабінету Мініст­рів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України" [5]. Однак, беручи до уваги те, що під час службової діяльності працівники ОВС по­винні виконувати (керуватися, дотримувати) й інших, крім названих у наведеному визначенні понять службової дисципліни, правових (нормативних та індивідуальних) актів органів виконавчої влади та органів місцевого са­моврядування, рішень судових органів, вважаємо таке визначення службової дисципліни неповним.

У Законі України "Про державну службу" визначен­ня поняття службової дисципліни відсутнє, але аналіз змісту ст. 14 "Особливості дисциплінарної відповідаль­ності державних службовців" під останньою розуміє "ви­конання службових обов'язків у межах наданих повно­важень, дотримання передбачених вимог та обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби" [6].

Подібне визначення міститься в Дисциплінарному ста­туті митної служби України, де розуміється "безумовне виконання посадовими особами митної служби службо­вих обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з пи­тань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління" [7].

Законодавчо закріплено і поняття військової дисци­пліни, під якою розуміється "бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавчими актами України" [8].

Аналіз наведених понять службової (військової) ди­сципліни дав змогу зробити висновок про те, що їх ос­новною (спільною) ознакою є розуміння дисципліни як виконання (дотримання) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності або як бездоганне і неухильне додержання порядку і правил, які такими нормативними актами передбачені. Однак беручи до уваги те, що службовці (військовослужбовці) зобов'я­занні виконувати і усні накази начальників усіх рівнів, що у мілітаризованих структурах є надзвичайно важли­вим, а їх невиконання вважається порушенням службо­вої (військової) дисципліни, вважаємо наведені законо­давчі визначення службової (військової) дисципліни та­кими, що не в повній мірі розкривають її сутність.

В юридичній літературі найчастіше дисципліна ви­значається як точне, своєчасне і неухильне додержан­ня встановлених правовими та іншими соціальними но­рмами правил поведінки у державному і суспільному житті [9, 347]. Хоча науковці пропонують й інші її визна­чення. Так, на думку М.І. Хавронюка, дисципліна - це становище, за якого всі суб'єкти правовідносин влади й підпорядкування неухильно додержуються порядку і правил, установлених законами, а також відповідними статутами й положеннями" [10, 15]. У одній із юридич­них енциклопедій дисципліна визначається як "необ­хідна умова ефективного функціонування суспільства і держави, досягнення поставленої мети в діяльності органів державної влади та посадових осіб, підпри­ємств, установ, організацій, а також громадян" [11, 199].

У науковій літературі, крім таких категорій, як дис­ципліна, службова чи військова дисципліна, пошире­ними є й такі, як "державна дисципліна", "трудова ди­сципліна", "транспортна дисципліна" тощо. Наприклад державна дисципліна визначається як „суворе і точне дотримання всіма організаціями і їх працівниками по­рядку і правил, встановлених уповноваженими держа­вними органами" [12, 3]. Трудова - "встановлений нор­мами права порядок взаємовідносин учасників трудо­вого процесу, що визначає точне виконання ними своїх трудових функцій" [13, 403]. Такий порядок визначаєть­ся правовими нормами, правилами внутрішнього тру­дового розпорядку, статутами і положеннями про дис­ципліну, технічними правилами, посадовими положен­нями та інструкціями, наказами і розпорядженнями ке­рівника робіт, які спрямовані на забезпечення бажаної для виробництва поведінки працівників. Залежно від того, наскільки працівники правильно сприйняли і ус­відомили необхідність належного і якісного виконання своїх обов'язків, установлюється рівень трудової дис­ципліни на виробництві. Кожний працівник зобов'яза­ний враховувати не тільки свої інтереси та інтереси виробництва, а й інтереси інших осіб, які працюють поряд, сприяти створенню згуртованого трудового ко­лективу, який зміг би у випадках, передбачених зако­ном, стати на захист інтересів колективу навіть при ви­значенні правил внутрішнього трудового розпорядку.

Звичайно, що нас найбільше цікавлять теоретичні визначення поняття службової дисципліни у цілому, і в ОВС зокрема. Так, А.А. Стародубцев службову дисцип­ліну в ОВС визначає як регламентовану нормативними актами, наказами, присягою, нормами моралі поведін­ку особового складу, яка полягає в чіткому виконанні службових обов'язків та етичних вимог у службовий та позаслужбовий час [14, 32-33]. Відразу ж відзначимо непослідовність науковця, який декількома сторінками вище у своїй роботі зазначає, що "в наш час дисципліну слід розглядати у вузькому розумінні як відповідний порядок, режим, стан службових відносин. Все, що сто­сується виконання чи додержання приписів правових норм, має охоплюватись поняттям законності" [14, 26].

О.Ю. Синявська під службовою дисципліною про­понує розуміти "систему суспільних відносин, суб'єк­тами яких є працівники, які суворо і точно виконують згідно з порядком і правилами, встановленими законо­давством України, присягою, статутами, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України і наказа­ми начальників ОВС, що видаються в межах їх повнова­жень та дотримуються обмежень по посаді в процесі своєї професійної діяльності" [15, 8]. Наведене визна­чення службової дисципліни вважаємо більш наближе­ним до її розуміння, що дається в чинному Дисципліна­рному статуті органів внутрішніх справ України. Але його загальним недоліком, як і в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України, є намагання перера­хувати всі види правових актів, яких необхідно дотри­муватись (виконувати) працівникам ОВС.

О.Ю. Синівська визначає особливості службової ди­сципліни в ОВС, до яких відносить: сувору єдинонача­льність, що характеризується категоричністю та імпера­тивністю наказів та вказівок начальниківОВС; обов'язок начальників ОВС оперативно реагувати на здійснення підлеглим порушення дисципліни; наявність спеціаль­них заходів заохочення та спеціальних стягнень; спеці­альний порядок оскарження дисциплінарних стягнень; границі дисципліни не обмежуються рамками службо­вої діяльності [15, 20].

На нашу думку, наведені особливості крім таких, як сувора єдиноначальність та те, що дисципліна не об­межується рамками службової діяльності, більше хара­ктерні для дисциплінарної відповідальності, а не для службової дисципліни.

Перш ніж сформулювати власне визначення понят­тя службової дисципліни в ОВС, розглянемо її особли­вості, до яких пропонуємо віднести такі:

- вона є необхідною умовою ефективного функціо­нування ОВС, виконання поставлених перед їх персо­налом завдань, функцій та обов'язків, реалізації нада­них прав;

- повинна розглядається в єдності двох аспектів: а) об'єктивного - як сукупності правових положень, що встановлюють порядок (вимоги) здійснення службової діяльності; б) суб'єктивного - як фактичного додержан­ня цих положень, тобто правомірна поведінка праців­ників ОВС при виконанні службових обов'язків та реалізації відповідних прав;

- передбачає дотримання вимог, які містяться в зако­нодавчих та підзаконних актах, а також наказах началь­ників ОВС усіх рівнів із питань їх службової та позаслуж­бової діяльності. Переважну більшість таких вимог закрі­плено як загальні обов'язки осіб рядового і начальниць­кого складу щодо дотримання службової дисципліни. Це такі як: дотримуватися законодавства, неухильно вико­нувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я права та свободи громадян, власність, довкілля, інтере­си суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм про­фесійної та службової етики; берегти державну таємни­цю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єд­нань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисциплі­ни, забезпеченні законності та статутного порядку; ви­являти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішньо­го розпорядку, носіння встановленої форми одягу, ві­тання та етикету; з гідністю і честю поводитися в поза­службовий час, бути прикладом у дотриманні громадсь­кого порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учи­няють; берегти та підтримувати в належному стані пере­дані в користування вогнепальну зброю, спеціальні за­соби, майно і техніку [5]. Особливістю таких вимог є те, що вони: по-перше, є загальними для усіх працівників ОВС; по-друге, поширюються як на службову, так і на позаслужбову діяльність; по-третє, частина з таких ви­мог має морально-етичний характер, але беручи до ува­ги те, що вони дістали нормативне закріплення, їх необ­хідно розуміти як правові. Крім наведених загальних ви­мог, існують: а) спеціальні, які передбачені норматив­ними актами для певної категорії працівників ОВС (на­приклад дільничних, слідчих тощо); б) індивідуальні, які передбачені окремими посадовими інструкціями.

- поширюється на широке коло суспільних відносин в ОВС, а саме як на внутрішньо-організаційні відносини (що є домінуючими), так і на зовнішньоправоохоронні відно­сини, як на колективні відносини (колективна дисциплі­на), так і на індивідуальні (індивідуальна дисципліна);

- регулюється як матеріальними, так і процесуаль­ними нормами;

- наявність специфічних заходів її забезпечення, передбачених ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України: створення належних умов проходження служби особами рядового і начальниць­кого складу; набуття високого рівня професіоналізму; забезпечення гласності та об'єктивності під час прове­дення оцінки результатів службової діяльності; дотри­мання законності і статутного порядку; повсякденна вимогливість начальників до підлеглих, постійна тур­бота про них, виявлення поваги до їх особистої гід­ності; виховання в осіб рядового і начальницького скла­ду високих моральних і ділових якостей; забезпечення соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; уміле поєднання і правильне засто­сування заходів переконання, примусу, дисциплінар­ного та громадського впливу; належне виконанням умов контракту про проходження служби [5]. Беручи до ува­ги те, що дисципліна (дисциплінованість) досягається не лише під час застосування заходів примусу (дисцип­лінарних стягнень), а й під час застосування заходів за­охочення до підлеглих, пропонуємо передостанній пункт ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України викласти в такій редакції "умілим поєд­нанням і правильним застосуванням заходів переконан­ня, заохочення та примусу";

- службова дисципліна в ОВС передбачає особливі форми зв'язків і стосунків між начальниками та підлег­лими (стосунки координації та субординації);

- у зв'язку із тим, що вимоги дисципліни містяться в різних за юридичною силою та спрямуванням правових актах, їх порушення є підставою притягнення особи не лише до дисциплінарної, а й до інших видів юридичної відповідальності: адміністративної, матеріальної, циві­льної чи кримінальної. Відповідно до ст. 5 Дисципліна­рного статуту органів внутрішніх справ України, "осо­би рядового і начальницького складу, яких в установ­леному законодавством порядку притягнуто до адміні­стративної, кримінальної або матеріальної відповідаль­ності, водночас можуть нести і дисциплінарну відпові­дальність згідно з цим Статутом" [6].

Наведені особливості службової дисципліни дають підстави визначити її як дотримання особами рядового і начальницького складу вимог, що містяться у законо­давчих та підзаконних актах, а також наказах начальни­ків ОВС усіх рівнів з питань їх службової та позаслужбо­вої діяльності.

Література

1. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Т.В. Ковальова, Л.П. Коврига - X.: Синтекс, 2005. - 672 с

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: Пе­рун, 2001. - 860 с.

3. Ведерников Л.М. Служебная дисциплина в орга­нах внутренних дел и средства ее обеспечения. - Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 - М.: Моск. юрид. ин-т МВД россии, 1996. - 185 с.

4. Про затвердження Дисциплінарного статуту орга­нів внутрішніх справ Української рСР: Указ Президії Вер­ховної ради Української РСР від 29 липня 1991 року № 1368 // Відомості Верховної ради УРСР. - 1991. - № 45. -Ст. 599.

5. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 р. // Офіційний     сайт     Верховної ради     України. www. rada. kiev. ua.

6. Про державну службу: Закон України від 16 груд­ня 1993 р. // Відомості Верховної ради України. - 1993. № 52. - Ст. 490.

7. Про Дисциплінарний статут митної служби Украї­ни: Закон України від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної ради України. - 2005. - № 42. - Ст. 467.

8. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил Украї­ни: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної ради України. - 1999. - № 22-23. - Ст. 197.

9. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. У 2-х т. / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова).

- К.: Юридична думка, 2004. - Т. 1. Загальна частина. - 584 с.

10.Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навч. посіб. - К.: Аті-ка, 2003. - 240 с

11.Юридична енциклопедія. В 6-ти т. / Редкол.: Ю.С Шемшученко та ін. - К.: Українська енциклопедія. 1999. - Т. 2 - 672 с

12.Новиков В.В. Политико-воспитательная работа по укреплению дисциплины в советской милиции: Лек­ция. - М.: ВШ МВД СССР, 1970. - 27 с.

13.Прокопенко В.І. Трудове право України: Підруч­ник. - X: Консум, 1998. - 480 с.

14.Стародубцев А.А. Організаційно-правові питання діяльності інпекції особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 - X., 1999. - 185 с

15. Синявська О.Ю. Засоби забезпечення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України (органі­заційно-правові питання): Дис... канд. юрид. наук:

< Попередня   Наступна >