СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОВС Галаван 3. С.
Адміністративне право - Адміністративне право України |
СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОВС
Галаван 3. С.
Метою даної наукової статті є дослідження сучасного стану нормативно-правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Відповідно до поставленої мети в ході дослідження необхідно виконати такі завдання: визначити ті нормативно-правові акти, що регулюють службово-трудову діяльність слідчих працівників ОВС та на основі їх аналізу зробити висновок щодо сучасного стану нормативно-правового забезпечення службово-трудової діяльності розглядуваних працівників.
Питанням нормативно-правового забезпечення працівників ОВС були присвячені наукові розробки М.І. Ін-шина [1], К.Ю. Мельника [2], І.М. Шопіної [3], С.С. /Іукаша [4] тощо.
Сьогодні повноваження працівників ОВС майже повністю викладено та закріплено у відповідних нормативно-правових актах. Проте, службово-трудова діяльність кожного окремого підрозділу ОВС регламентується окремими спеціальними нормативно-правовими актами. Основні норми, що регулюють професійну діяльність слідчого, містяться у розрізнених нормативно-правових актах. На сьогодні нормативно-правове забезпечення діяльності слідчих є невпорядкованим та недосконалим. Головним чином це пов'язано із тим, що існуючі нормативно-правові акти не відображають сучасних суспільних процесів та явищ. Ефективність правового регулювання службово-трудових відносин, які складаються в процесі функціон
Загалом, нормативно-правові акти, що регламентують службово-трудову діяльність слідчих підрозділів ОВС, можна розділити на два види: 1) акти, що є базовою основою, тобто загальні акти; 2) спеціальні акти, що безпосередньо стосуються здійснення працівниками слідчих підрозділів своїх повноважень.
Загальними актами є: Конституція України; Кримінальний кодекс; Кримінально-процесуальний кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення; Закон України "Про прокуратуру"; Закон України від "Про інформацію"; Закон України від "Про статус народного депутата України"; Закон України "Про надзвичайний стан"; Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"; Закон України "Про пожежну безпеку" та ін. Ці акти регулюють слідчу діяльність не безпосередньо, а встановлюючи ті основи, на яких повинна відбуватися службово-трудова діяльність слідчих взагалі. Наприклад, слідчими безпосередньо застосовується Конституція України в разі: 1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; 2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй; 3) коли правовідносини, що досліджуються в конкретній справі, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України; 4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню, суперечать Конституції України [4]. Також Конституція регулює будь-які суспільні відносини, які неврегульовані спеціальними нормами. Наприклад, спеціальним законодавством не передбачено право працівників ОВС на оскарження наказу про звільнення та інших спірних моментів у суді. У такому випадку діють норми Конституції України, в якій таке право передбачається: "Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".
Кримінальний кодекс є основою діяльності слідчого щодо безпосереднього застосування його норм у роботі, але він не регламентує саму роботу. Таким же по відношенню до діяльності слідчих є і Кодекс про адміністративні правопорушення. Інші зазначені закони регламентують діяльність слідчих або по відношенню до певних категорій осіб, або в певних ситуаціях.
До спеціальних нормативно-правових актів належать ті, які безпосередньо регулюють здійснення своїх повноважень слідчими. З цього приводу С.С. /Іукаш зазначає: "В особливостях нормативно-правових актів у сфері діяльності ОВС виявляються їх власні функції. По-перше, вони покликані забезпечити повне і точне вираження суспільно-державної волі, яка стосується правоохоронної і правозабезпечувальної діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ. По-друге, вони є необхідною умовою правового регулювання службово-трудових відносин, оскільки виступають безпосередньо формою доведення даної суспільно-державної волі до спеціально уповноважених суб'єктів. Для того, щоб воля громадянського суспільства щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин справила необхідну дію, спеціально уповноважені суб'єкти конкретної правоохоронної діяльності повинні бути ознайомленими з нею. По-третє, вони прямо пов'язані з виховним впливом на свідомість людей" [4, 48]. Отже, до останніх відносяться: Закон України "Про міліцію"; Закон України "Про попереднє ув'язнення"; Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"; Закон України "Про звернення громадян"; Закон України "Про боротьбу з корупцією"; Закон України "Про Дисциплінарний статут ОВС"; Кримінально-процесуальний кодекс; Рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; накази МВС України; спільні накази МВС та інших структур, а також: Положення про Головне слідче управління МВС України; Типове положення про управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами, відділ (відділення, групу) по розслідуванню особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, слідчого управління (відділу) ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті; Типове положення про слідче управління (відділ) ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Київ та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополь та на транспорті; Типове положення про слідче управління (відділ, відділення, групу) міського управління, районного, районного в місті, лінійного відділу внутрішніх справ України; Типове положення про міжрайонний слідчий відділ (відділення); та ін. Безумовно, даний перелік не є вичерпним.
Трудові відносини працівників ОВС регулюються такими нормативно-правовими актами: Кодекс законів про працю України, Закон України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ. Окрім того, діяльність працівників ОВС регламентують загальні нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини, у частині, яка не врегульована спеціальним нормативно-правовим актом.
Серйозною проблемою у сфері правового регулювання службово-трудової діяльності працівників ОВС є застарілість та невідповідність об'єктивно існуючим умовам сьогодення зазначених нормативно-правових актів. Така ситуація склалася внаслідок того, що більшість актів серед названих було прийнято ще за радянських часів або після набуття Україною незалежності, але своїми коренями вони спираються на радянські. Однак реалії відображають безумовні зміни в суспільному житті країни. Відповідно, змінилися й суспільні відносини. Забезпечити їх ефективне правове регулювання можливо лише сучасним динамічним підходом з урахуванням усіх особливостей та змін, що сталися в Україні за останні роки. За таких умов необхідним є перегляд позицій стосовно «старих» нормативно-правових актів, аналіз їх положень, виокремлення тих норм, що відповідають сучасності та в змозі здійснювати дієвий вплив на суспільні відносини, та тих норм, що вже об'єктивно не відповідають вимогам сучасності. Останні потребують виключення та заміни новими.
Позитивним кроком уперед було нещодавнє прийняття Дисциплінарного статуту ОВС України [6]. Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу ОВС України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Отже, сьогодні трудові норми, що регулюють службово-трудову діяльність працівників ОВС, характеризуються безсистемністю, невпорядкованістю, дублюванням в окремих нормативно-правових актах, деякими протиріччями. Така нормативно-правова база не сприяє впорядкуванню суспільних відносин, зокрема трудових, що виникають у процесі проходження державної служби працівниками ОВС, а, навпаки, робить певний хаос, унаслідок чого виникає суперечливе становище щодо того, яка саме норма регулює відповідне питання та яким чином вирішується відповідна колізія. Іноді навіть виникають ситуації, коли спеціальні норми порушують деякі права трудящих, установлені загальноправовими нормами та принципами.
Зазначені проблеми повинні вирішуватися, бо інакше відбувається зневірення в праві, виникають сумніви щодо його регулятивних можливостей. Взагалі така ситуація вказує на недосконалість правотворчого та пра-возастосовного процесів, що потребує відповідної роботи в цьому напрямку.
Література
1. Венедиктов B.C., Іншин М.І. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України: Наук-практ посібник. - X.: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 164 с.
2. Мельник К.Ю. Сучасні проблеми нормативно-правового забезпечення трудових відносин працівників ОВС // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 року.
3. Шопіна І.М. Правові та організаційні засади підвищення професійної діяльності слідчих ОВС України: Дис... канд. юрид. наук. - X., 2004 - 175 с
4. Лукаш С.С. Нормативно-правове забезпечення ефективності управлінської діяльності ОВС України: Дис... канд. юрид. Наук: 12.00.07. - X., 2002. - 192 с
5. Бандурка О.М. Слідчий - моя професія. - X.: Вид-во Ун-ту внутр.справ, 2000. - 216 с.
6. Про Дисциплінарний статут ОВС України: Закон України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
< Попередня Наступна >