Радник

---

ГРЕЧАНЮК С. К.

ОСНОВНІ МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЧАЛЬНИКА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Науково обґрунтувано управлінську діяльність начальника територіального органу Державної кримінально-виконавчої служби України. Досліджено основні управлінські методи діяльності начальника територіального органу Державної кримінально-вико­навчої служби України.

Ключові слова: управління, методи управління, територіальний орган Державної кримінально-виконавчої служби України.

Подальше реформування Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України) вимагає перегляду та комплексного дослідження засад діяльності її різних ланок. Однією з проблем, яка залишається поза увагою на­уковців, є управління підрозділами означеної служби. Тож актуальним, на нашу думку, є розгляд організаційних та управлінських засад діяльності начальника те­риторіального органу ДКВС України як важливої ланки управлінської системи цієї служби.

Серед сучасних українських праць, що розкривають специфіку діяльності те­риторіальних органів ДКВС України,

можна відзначити наукові здобутки Г.О. Ра-дова, Р.А. Калюжного, СЯ. Фаренюка, І.С. Сергеева, В.А. Льовочкіна, О.Б. Пташинського, А.Х. Степанюка, В.П. Пєткова, А.О. Галая, І.Г. Богатирьова та інших вчених.

Повсякденна діяльність керівника територіального органу спрямована на до­сягнення конкретних цілей. Перед ним завжди стоять конкретні питання забезпе­чення реалізації єдиної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Ор­ганізаційні питання зазначеному посадовцю доводиться вирішувати щодня (на­приклад, проблеми забезпечення підготовки установ до опалювального сезону в умовах дефіциту фінансових коштів; проблеми забезпечення стабільності в ро­боті установ в умовах зниження обсягів виробництва і кількості робочих місць; проблеми протидії злочинним групам, діяльність яких спрямовується на порушення установленого порядку відбування покарання; проблеми ефективної ор­ганізації протитуберкульозного лікування засуджених в умовах дефіциту медика­ментів і застарілого діагностичного обладнання; проблеми відтоку кадрів з ДКВС України через низький рівень соціального забезпечення).

При цьому складною проблемою для начальника територіального органу є вибір методів і форм впливу на підлеглих співробітників для досягнення постав­лених цілей через реалізацію своєї організаційної функції. Досвідчений керівник завжди має в своєму арсеналі й застосовує на практиці ряд випробуваних спо­собів і прийомів, тобто методів для вирішення виникаючих проблем. Ми вва­жаємо, що вміле використання методів та прийомів, їх раціоналізація зроблять трудовий процес керівника територіального органу ефективнішим.

На думку А.П. Коренева, розрізняють два напрями раціоналізації трудових процесів: організаційно-тактичний і технічний1. Організаційно-тактичний сприяє підвищенню ефективності управлінської праці. Проявляється це в ефективному поєднанні відомих і досліджених організаційно-розпорядчих методів управління. Технічний напрям раціоналізації заснований на використанні нових технологій інформаційно-аналітичного забезпечення.

Зупинимося детальніше на проблемі раціоналізації методів управління. У конкретних ситуаціях керівник територіального органу реалізує певний ком­плекс взаємозв'язаних методів. В одному випадку він застосовує переконання і стимулювання, в іншому - переконання та дисциплінарний вплив, в третьому -тільки дисциплінарний вплив.

Узагальнюючи зазначені положення щодо управління, погоджуючись із кла­сифікацією, запропонованою В.І. Мухіним, методи управління слід розподілити на дві групи: 1) методи тривалої управлінської дії; 2) тактичні методи короткост­рокової організаційної дії2.

Методи управління, що відносенпі до першої групи, здійснюються за допомо­гою адміністративних актів тривалої дії. До них належать: довгострокові програ­ми і плани соціально-економічного розвитку територіального органу, його підрозділів та установ, що розробляються в територіальних органах і затверджу­ються наказом начальника або рішенням колегії; накази начальника територіаль­ного органу, що регулюють питання створення нових структурних одиниць; інструкції; положення про установи і підрозділи, що входять до юрисдикції тери­торіального органу.

За допомогою цих методів керівник територіального органу задає перспектив­ний розвиток територіального органу і підпорядкованих установ і керується ни­ми в подальшій діяльності; визначає посадовий статус співробітників, включаю­чи керівників підпорядкованих підрозділів і установ, а також структуру підпоряд­кованих підрозділів і установ.

Важливою умовою використання методів тривалої управлінської дії в ДКВС України, на нашу думку, є: недопущення погіршення оперативної обстановки у виправних установах та СІЗО, а також умов відбування покарань і роботи персо­налу в установах та органах, а також підрозділах, що досягається поєднанням за­стосування методів прогнозування і моделювання очікуваних результатів; забез­печення здійснення принципу збалансованості прав і обов'язків у співробітників, задіяних у виконанні довгострокових заходів; забезпечення збалансованості прав і відповідальності на рівні територіального органу ДКВС України.

Короткострокові організаційні методи управління начальник територіального органу використовує в своїй практиці постійно. За рік в територіальному органі ДКВС України видається в середньому 550 наказів і розпоряджень короткостро­кової дії. Наприклад, накази керівника територіального органу про організацію посиленого варіанту несення служби або про проведення комплексної інспекції певної установи. Завданням цих короткострокових нормативних актів є забезпе­чення чіткого функціонування щоденної злагодженої роботи підрозділів і уста­нов, які підпорядковуються територіальному органу ДКВС України, а також усіх співробітників ввіреного територіального органу. Проте кожний акт повинен ма­ти певну юридичну форму: наказу, розпорядження, вказівки, як правило, зазда­легідь погодженого із зацікавленими службами. Цей документ, на нашу думку, по­винен відповідати декільком обов'язковим вимогам.

Його видання повинне бути дійсно необхідним для практичної діяльності те­риторіального органу, підпорядкованих йому підрозділів, установ. 2) Кожний співробітник, задіяний у реалізації нормативного акту, після ознайомлення з ним, повинен чітко представляти, яке призначення виданого нормативного акту і який механізм його виконання. 3) Виданий нормативний документ має бути збалансо­ваний. Це фактично це означає, що він не повинен надто жорстко регламентувати діяльність співробітників, оскільки це знижує їх ініціативу та відповідно манев­реність системи управління, водночас недостатня регламентація веде до знижен­ня ефективності управлінського впливу.

Вибір використання методів управління на практиці обумовлений рядом чин­ників суб'єктивного і об'єктивного характеру: досвід роботи керівника, компе­тентність і відповідальність, важливість або значущість вирішуваного питання, час, відведений для цього, а також особисті якості суб'єкта - рішучість або зайва педантичність, невпевненість і т. ін.

Адміністративні методи управління, що використовуються керівником, вира­жаються в різних формах (серед них локальні нормативні акти: накази, розпоря­дження). Слід зазначити, що на практиці керівник територіального органу засто­совує як адміністративно-правові, так і адміністративно-організаційні методи уп­равління. Перші мають владно-юридичний характер, тобто виражені в правовій формі і обов'язкові для тих, кому вони адресовані. Адміністративно-правові ме­тоди використовуються при виданні нормативно-правових актів, до яких відно­сяться інструкції з охорони установ, забезпеченню нагляду за засудженими, нака­зи щодо призначення та звільнення персоналу, а також прийняті спільні з іншими правоохоронними органами накази про спільну діяльність. Другі носять розпо­рядчий характер: накази, розпорядження, які визначають засади організації кон­кретних заходів, описують процедуру, ставлять конкретні задачі тощо. Такими, наприклад, є накази про організацію посиленого варіанту несення служби та ін.

Начальник територіального органу широко застосовує у своїй діяльності універсальні адміністративно-організаційні методи: координацію, узгодження, взаємодію, інструктаж та ін. Особливістю застосування цих методів є ор­ганізаційно-стабілізуюча дія, а також наявність великої кількості напрямів у діяльності ДКВС України: організація охорони виправних установ і конвоювання засуджених; оперативна робота і забезпечення внутрішньої безпеки персоналу, засуджених і слідчо-арештованих; виховна робота із співробітниками і засудже­ними; ресурсне забезпечення територіального органу і установ ДКВС України; виробнича діяльність і трудова зайнятість засуджених; медична робота; виконан­ня покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Ефективна реалізація зазначених напрямів можлива тільки при злагоджених діях всіх служб і підрозділів територіального органу ДКВС України і досягається використанням методу координації. Керівник забезпечує досягнення єдності дій підрозділів територіального органу, його окремих співробітників за рахунок здійснення єдиної стратегії і тактики дій окремих учасників, встановлення взаємозв'язку і взаємостосунків між підрозділами, підпорядкованими йому уста­новами і співробітниками. Координацію діяльності підпорядкованих служб і підрозділів керівник територіального органу здійснює на різних етапах своєї діяльності: починаючи зі складання перспективних, річних, квартальних планів роботи і закінчуючи безпосереднім оперативним керівництвом в повсякденній діяльності.

Метод взаємодії на рівні керівника територіального органу полягає в узгод­женні дій двох і більш структур правоохоронної системи в межах територіальної одиниці України, при вирішенні спільних завдань. Наприклад, взаємодія для те­риторіального органу ДКВС України виражається в спільному з іншими право­охоронними органами плануванні, проведенні спільних заходів, обміні інфор­мацією, зокрема конфіденційного характеру.

Як правило, здійснюючи спеціальні заходи, начальник територіального орга­ну особисто здійснює інструктаж співробітників, задіяних в їх виконанні, засто­совуючи на практиці метод інструктажу, який дозволяє йому найбільш детально ознайомити виконавців з умовами і обставинами дорученої справи, застерегти їх від можливих помилок. З метою підвищення ефективності цього методу інфор­мацію, яка доводиться до виконавців в період їх інструктажу, на нашу думку, раціонально розподілити на інформацію: яка має ознайомчий або застережний ха­рактер, а також яка роз'яснює порядок дій та ін.

Важливим для керівника територіального органу є правильно організований поточний оперативний контроль фактичного виконання підлеглими йому служба­ми і установами запланованих заходів, виданих наказів і розпоряджень, рішень колегій і оперативних нарад.

Проведені нами дослідження серед керівників різних правоохоронних органів (зокрема, органів і установ ДКВС України) доводять, що не всі види контролю рівнозначні. З 65 наших респондентів 70,0% віддають перевагу особистому кон­тролю керівника, 9,0 — щомісячному, 11,0 % — відомчому. Проте відомчі акти віддають перевагу поточному контролю, який розписаний у відомчих норматив­них актах.

Контроль як метод ефективної реалізації управлінських рішень на практиці використовується досить широко. До поточного належить і контроль з боку на­чальника за своєчасним і якісним виконанням розпорядчих документів (тобто на­казів, вказівок, розпоряджень, розпоряджень) центрального органу виконавчої влади в сфері виконання покарань. Для вдосконалення контрольної та наглядової діяльності керівника територіального органу, на нашу думку, слід створити спеціальний організаційно-інспекторській відділ, і розробити автоматизовану програму «Контроль». За допомогою цих змін буде зменшений людський фактор щодо організації контролю, що підвищить упорядкованість інформації і ефек­тивність контролю, виконавську дисципліну серед співробітників.

На практиці начальник територіального органу використовує всі види контро­лю, зокрема і попереджувальний контроль. Цей метод, як правило, керівник тери­торіального органу застосовує перед розробкою плану роботи на півріччя, коли необхідно додатково визначити обстановку в установах з метою виявлення слаб­ких місць, недоробки в певному періоді, для зосередження зусиль співробітників апарату територіального органу на поліпшенні становища в планованому періоді. Наприклад, в кінці року керівник територіального органу ставить групі співробітників, які відповідають за інженерно-технічні засоби охорони, завдання визначити можливі «провальні» (тобто «втече небезпечні») місця і посилити інженерно-технічні засоби, для чого виділяються грошові кошти. Проводяться перевірки запасів і якості зберігання продовольства, економічного стану під­приємств, залишків фінансових коштів установ і т.ін. На підставі результатів цих перевірок керівник територіального органу вносить корективи до планових за­ходів на подальший період. Також він вносить корективи до планів фінансового і ресурсного забезпечення.

Попередній контроль начальник територіального органу проводить, як прави­ло, напередодні комплексної інспекції територіального органу і його установ ви­щестоящими органами, для того, щоб підготувати установи до майбутньої інспекції. Це дає виключно позитивні результати, оскільки за короткий строк при відповідній мобілізації всіх сил і засобів вдається отримати об'єктивну інфор­мацію про реальний стан і вжити необхідних заходів до усунення виявлених не­доліків.

Подальший контроль керівник територіального органу проводить після ухва­лення певних рішень, зокрема своїх наказів, розпоряджень, а також рішень колегії і оперативних нарад. Його авторитет значною мірою залежить від того, наскільки повно і своєчасно ухвалені ним рішення виконуються на місцях.

1. Коренев А.Л. Основы управления в органах внутренних дел: Учеб. - М., 1999. -С. 273. 2. Мухин В.И. Основы теории управления: Учеб. - М., 2003. - С. 102.

< Попередня   Наступна >