§ 4. Юрисдикційне провадження
Адміністративне право - Адміністративне право України |
§ 4. Юрисдикційне провадження
Як уже зазначалося, юрисдикційні провадження - це провадження, спрямовані на вирішення справ про адміністративні правопорушення та інші правові спори. Іншими словами, у випадках юрисдикційних проваджень завжди має місце певний конфлікт. Важливо усвідомити, що на відміну від неюрисдикційних проваджень (справ позитивного характеру), основне завдання юрисдикційних проваджень - вирішення спору. До того ж необхідно додати, що одним із результатів юрисдикційних проваджень є негативні наслідки для однієї зі сторін спору або застосування адміністративних стягнень для порушника норм адміністративного законодавства.
У цілому необхідно вирізнити такі характерні риси юрисдикційних проваджень:
виникають із необхідністю вирішення суперечки про право, що випливає з норм адміністративного права або із застосуванням заходів адміністративного примусу;
мають місце як у діяльності судів (розгляд справ про адміністративні правопорушення, справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень), так і в діяльності органів публічної адміністрації (розгляд справ про адміністративні правопорушення, ліцензування, акредитація, атестація, інші справи позитивного характеру);
обов'язковим суб'єктом юрисдикційного провадження виступає представник держави (суд чи орган публічної адміністрації);
результатом указаного провадження є прийняття рішення, завдяки якому вирішується правовий конфлікт або застосовуються (не застосовуються) заходи адміністративного примусу.
Виходячи з раніше наведених видів юрисдикційних адміністративних проваджень розглянемо сутність основних із них.
1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це регламентований законом порядок діяльності органів (посадових ос
Стаття 213 КУпАП визначає, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад,
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад,
місцевими судами,
органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими уповноваженими органами (посадовими особами)
З-поміж інших органів, які, згідно з КУпАП, наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, необхідно вирізнити
органи Державної прикордонної служби України,
органи Державного пожежного нагляду,
органи залізничного морського і річкового повітряного автомобільного транспорту,
органи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні,
органи Державної податкової служби України,
Національний банк України,
військові комісаріати тощо
Незважаючи на різноманітність органів (посадових осіб), які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, завдання цього виду юрисдикційних проваджень єдині Вони полягають у своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпеченні виконання винесеної постанови, а також виявленні причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, вихованню громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст 245 КУпАП)
Чинне законодавство визначає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин
відсутність події та складу адміністративного правопорушення,
недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку,
неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність,
вчинення дії особою у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони,
видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення;
наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фактом кримінальної справи;
смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі (cm. 247 КУпАП).
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Виходячи з того, що зазначені провадження - варіанти юрисдикційних проваджень взагалі, відповідно їм притаманна загальна стадійність, про яку йшлося раніше. Водночас, є певні характерні особливості, притаманні саме розглядові справ про адміністративні правопорушення. Розрізняють такі чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, порядок яких має певні відмінності від загальних стадій адміністративного провадження, про що йшлося раніше.
Перша стадія - порушення справи про адміністративне правопорушення.
У ході цієї стадії мають місце такі процесуальні етапи:
виявлення факту правопорушення;
складання протоколу про адміністративне правопорушення;
порушення справи;
направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.
Важливе місце у процесі провадження посідає складання протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі зазначаються:
дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;
відомості про особу порушника; місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення;
нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення;
прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
пояснення порушника;
інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Під час складення протоколу порушникові роз'яснюються його права та обов'язки (ст. 256 КУпАП).
Друга стадія - розгляд справи про адміністративне правопорушення.
У ході цієї стадії мають місце такі процесуальні етапи:
підготування справи до розгляду;
слухання справи.
Важливі обставини, на які доцільно звернути увагу в аналізі стадії розгляду справи - місце і строки розгляду справи. Стосовно першого питання відзначмо таке.
Справа про адміністративне правопорушення залежно від вида правопорушення розглядається:
а) за місцем його вчинення;
б) за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (коли правопорушення вчинено водієм).
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (Ст. 276 КУпАП).
Стосовно другого питання (строки) варто відзначити, що ст. 277 КУпАП свідчить про певні строки розгляду справ про адміністративні правопорушення:
п'ятнадцятиденний строк від дня одержання органом (посадовою особою), правочинним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (більшість правопорушень);
семиденний строк (наприклад, порушення, пов'язані з неефективною експлуатацією паливо та енерговикористовуючого устаткування),
п'ятиденний строк (приміром, виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виробництва),
- триденний строк (скажімо, незаконна торговельна діяльність),
- протягом доби (наприклад, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України)
Обставини, що їх необхідно з'ясувати в розгляді справи про адміністративне правопорушення
чи було вчинено адміністративне правопорушення,
чи винна особа в його вчиненні,
чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,
чи заподіяно майнову шкоду,
чи є підстави для передання матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Третя стадія - прийняття рішення у справі
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення
У справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов
про накладення адміністративного стягнення,
про застосування заходів впливу щодо неповнолітніх,
про закриття справи (cm 284 КУпАП) Постанова повинна містити
найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи,
відомості про особу, щодо якої розглядається справа,
викладення обставин, установлених у розгляді справи,
зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення,
прийняте у справі рішення
Четверта стадія - оскарження та опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Ця стадія не є обов'язковою. У ході цієї стадії можуть мати місце такі процесуальні етапи:
оскарження постанови;
опротестування постанови.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів від дня винесення постанови. Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правочинними органами (посадовими особами) в десятиденний строк від дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, рішення якого є остаточним;
рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, рішення якого є остаточним;
постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищий орган (вищій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, рішення якого є остаточним.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органові (посадовій особі), правочинному відповідно до цієї статті її розглядати.
Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита (cm. 288 КУпАП).
Необхідно знати, що, відповідно до норм чинного законодавства, постанова місцевого суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законами України.
Варіанти рішень, які приймає орган (посадова особа) у розгляді скарги або протесту на постанову у справі про адміністративне правопорушення
залишає постанову без зміни, а скаргу чи протест без задоволення,
скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд,
скасовує постанову і закриває справу,
змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоби стягнення не було посилено
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправочинним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи)
П'ята стадія - виконання постанови про накладення адміністративного стягнення
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (cm 298 КУпАП) Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців від дня винесення
2. Провадження в адміністративних судах - це судовий розгляд справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Цей вид проваджень має місце в діяльності адміністративних судів - відносно нового виду судочинства України Діяльність адміністративних судів із вирішення справ адміністративної юрисдикції регулюється нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)
Які ж справи вирішує адміністративний суд? Компетенція адміністративних судів поширюється на
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності,
спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, й проходження, звільнення з публічної служби,
спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів,
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом;
спори щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
про накладення адміністративних стягнень;
щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесено до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (ст. 17 КАС).
Важлива обставина, на яку доцільно звернути увагу,- оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, як основний предмет звернення до адміністративного суду, в цілому вписується в запропоновану раніше формулу діяльності адміністративних судів, які розглядають справи типу «людина проти держави». Саме тому справи про адміністративні правопорушення не є предметом розгляду адміністративних судів, бо тут діє інший принцип - «держава проти людини (мається на увазі правопорушник)».
Стисло зупинімося на стадіях провадження в адміністративних судах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Перша стадія - порушення провадження в адміністративній справі. В її ході мають місце перш за все звернення особи з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. У визначених законом випадках до адміністративного суду також може звернутися суб'єкт владних повноважень.
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
подано позовну заяву особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
відповідає позовна заява вимогам, установленим КАС;
належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява цьому адміністративному судові;
немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху (cm. 107 КАС).
Друга стадія - розгляд справи, в ході якої мають місце такі процесуальні етапи:
попереднє судове засідання;
судовий розгляд справи.
Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.
Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.
Якщо спір не врегульовано, то суд:
уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову;
з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати;
з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання;
вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду (cm. Ill КАС).
Судовий розгляд справи. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження
Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження (cm 122 КАС)
Третя стадія - прийняття рішення у справі
Судові рішення у справах, що їх розглядають адміністративні суди, бувають двох видів
Постанова - судове рішення, яким суд вирішує спір по суті
Ухвала - судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань
Під час прийняття постанови суд вирішує
чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення, та якими доказами вони підтверджуються,
чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження,
яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин,
чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні,
як розподілити між сторонами судові витрати,
чи є підстави допустити негайне виконання постанови,
чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову few 161 КАС)
Четверта стадія - перегляд судового рішення в апеляційному та касаційному порядку Зазначена стадія має факультативний характер
Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються протягом десяти днів від дня и проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Судом касаційної Інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України. Касаційна скарга подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
П'ята стадія - виконання судового рішення в адміністративній справі.
Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 255 КУпАП).
3. Дисциплінарні провадження - це регламентований адміністративним законодавством розгляд справ стосовно осіб, які вчинили дисциплінарні проступки, спрямований на встановлення об'єктивної істини та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
До особливостей, які характеризують дисциплінарне провадження в адміністративному праві, слід віднести такі:
виникає з приводу невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків;
регулюється нормами переважно адміністративного та деяких інших галузей права (трудове, кримінально-виконавче тощо);
пов'язаний з такими категоріями, як: а) державні службовці (загально функціональної та спеціалізованої державної служби); б) особи, які перебувають на навчанні; в) особи, які перебувають у місцях позбавлення волі тощо;
ініціюється та здійснюється особою, яка посідає вище службове становище відносно особи - порушника службової дисципліни.
Слід наголосити, що дисциплінарне провадження в адміністративному праві не торкається дисциплінарних проступків працівників, діяльність яких регулюється трудовим законодавством. Про адміністративний процес (і його частину - дисциплінарне провадження) необхідно говорити лише в тих випадках, коли йдеться про регулювання вказаних проваджень нормами адміністративного права.
Єдиного нормативно-правового акта, який регламентував би порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності різних категорій осіб, не існує Це пов'язано, перш за все, з чисельністю видів державної служби та особливостями проходження процесів навчання чи перебування у мовах позбавлення волі
Наводячи як приклад органи внутрішніх справ, можна відзначити, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень
усне зауваження,
зауваження,
догана,
сувора догана,
попередження про неповну посадову відповідність,
звільнення з посади,
пониження у спеціальному званні на один ступінь,
звільнення з органів внутрішніх справ (Закон України від 22 лютого 2006 р № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»)
Загальний порядок накладання дисциплінарних стягнень серед працівників ОВС характеризується наступним
Із метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця від дня його призначення начальником У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування Розслідування проводиться за участі безпосереднього начальника порушника
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник чи особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складові органу внутрішніх справ
5) За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
4. Провадження за скаргами громадян - це регламентований адміністративним законодавством розгляд справ про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями органів публічної адміністрації, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Сучасне законодавство розглядає скарги як один із варіантів звернень громадян (про це в підручнику йшлося у розділі, присвяченому забезпеченню законності та дисципліни в державному управлінні). Виходячи з цього нормативно-правова база, що стосується порядку розгляду звернень громадян, міститься у двох групах документів:
1) у нормативно-правових актах, присвячених порядкові розгляду звернень взагалі;
2) у нормативно-правових актах, присвячених порядкові розгляду лише скарг.
У цілому ж, основними юридичними документами, які містять положення щодо розгляду скарг, можуть уважатися:
Кодекс адміністративного судочинства України;
Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»;
Указ Президента України від 19 березня 1997 р. № 241/97 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення»;
Указ Президента України від 13 серпня 2002 р. № 700/2002 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення»;
наказ Державної митної служби України від 8 лютого 2006 р. № 97 «Про затвердження Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами»,
наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 р № 1777 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» тощо
Необхідність видання тих чи інших відомчих документів, які регламентують розгляд скарг, що торкаються роботи тих чи інших відомств, пояснюється певними особливостями рішень, дій чи бездіяльності органів публічної адміністрації чи посадових осіб Водночас, усі зазначені та не перераховані тут правові документи не повинні суперечити вимогам законів - юридичних документів вищого юридичного рівня
Усі провадження за скаргами громадян доцільно розділити на дві групи:
які розглядаються в судовому порядку,
які розглядаються в адміністративному порядку
Розгляд проваджень першої групи регламентовано відповідними нормами, присвяченими питанням судочинства Водночас стосовно другої групи необхідно вказати, що мова йде про оскарження до вищого у порядку підлеглості органу, посадової особи, у безпосередньому віданні яких є вирішення поставленого громадянином питання У межах викладення адміністративного процесу доцільно докладніше зупинитися саме на адміністративному порядку розгляду скарг
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається в порядку підлеглості вищому органові або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незюди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду
Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діятьність
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянинові.
Говорячи про важливий аспект - терміни подання та розгляду скарг, необхідно вказати, що скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року від моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця від часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Водночас скарги розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяг\я від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження в установленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень (Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»).
< Попередня Наступна >