Підручники Адміністративне право Адміністративне право України НЕДОВ С.Л. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І МЕТА ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇНЕДОВ С.Л. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І МЕТА ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
| Адміністративне право - Адміністративне право України |
НЕДОВ С.Л.
ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І МЕТА ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІЗ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Охарактеризовано поняття взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації, проаналізовано її зміст та визначено її мету, що полягає у формування позитивної громадської думки про їхню діяльність.
Ключові слова: органи внутрішніх справ, засоби масової інформації, громадська думка, взаємодія.
Органи внутрішніх справ і ЗМІ функціонують в одному соціальному середовищі. Виконуючи різні функції і маючи різну природу, вони повинні однаково служити суспільним інтересам. Важливість взаємодії органів внутрішніх справ із ЗМІ зумовлена тим, що висвітлення їх діяльності має значний вплив на формування іміджу як системи МВС в цілому, так і працівників цього правоохоронного відомства зокрема. Як вірно, на нашу думку, відзначає О. М. Бандурка, проблема взаємодії і співробітництва правоохоронних органів і населення в нашій країні існує давно. Відомо, що є люди, які легко і за своєю ініціативою йдуть на співробітництво з міліцією, а є і такі, хто робить усе, щоб таких контактів ніколи не було. Ці люди становлять групи, що відрізняються за багатьма показниками, серед яких соціальний статус займає одне з центральних місць [1, с. 229].
Поняття «взаємодія» використовується тоді, коли йдеться про взаємоузгоджену ді
Категорія «взаємодія» значною мірою характеризує соціальну систему, оскільки дозволяє зрозуміти сутність самого явища взаємодії, яке забезпечує життєдіяльність соціосистеми. Категорію «взаємодія» ми розглядаємо як закономірний, суттєвий і дуже активний вид зв’язку, залежність або відносини між об’єктивними явищами. Вона відбувається не тільки між відносно цілісними елементами, що утворюють кожну окремо визначену матеріальну (для соціальних систем — соціальну) одиницю, але й всередині цих явищ, між їхніми окремими сторонами, властивостями чи якостями.
Взаємодію можна характеризувати у соціальному, філософському та управлінському аспектах. У науковій літературі категорія «соціальна взаємодія» визначається як «система взаємообумовлених соціальних дій, при яких дії одного суб’єкта одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших» [4, с. 149]. Д. Г. Заброда розглядає взаємодію як найбільш загальну закономірність існування світу, яка є результатом і виявом універсальної взаємодії всіх предметів та явищ і виражає внутрішню структурну єдність усіх елементів та властивостей в кожній цілісній системі, а також нескінченно різні зв’язки та відносини самої системи з іншими, оточуючими її, системами чи явищами [5, c. 50].
Уявлення про те, що держава ґрунтується на взаємному договорі людей, соціальному контракті, вперше зустрічається в працях Епікура [6, с. 358]. Діалектика взаємодії держави та громадянського суспільства розглядається сучасними вченими і з точки зору теорії державно– правової організації соціальних систем [7, с. 30–47].
На нашу думку, під соціальною взаємодією слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, які функціонують як щось єдине, цілісне, пов’язане з потребами і життєдіяльністю людей, в основі якої лежить скоординована і спрямована діяльність двох і більше людей.
Філософське трактування взаємодії насамперед орієнтує на те, що відповідні процеси взаємодії визначають структурну організацію системи і порядок її об’єднання поряд з іншими об’єктами в систему більшого розміру.
Взаємодію як управлінське поняття можна розглядати як форму зв’язку елементів системи, за допомогою якої вони, взаємно доповнюючи один одного, створюють умови для успішного функціонування всієї системи в цілому. Причому необхідно зважати на те, що взаємодія як управлінська категорія виявляється не тільки у внутрішньоорганізаційній діяльності системи, але й у зовнішніх її функціях.
Таким чином, взаємодія проявляється в процесі взаємовпливу і використання можливостей один одного для досягнення власних цілей. Взаємодія виникає там і тоді, коли взаємозв’язок між суб’єктами об’єднаний спільною метою. Взаємодія полягає не тільки в безперервному впливі один на одного, а також і під час використання взаємодіючими сторонами можливостей один одного для досягнення власних цілей. Отже, під взаємодією органів внутрішніх справ із засобами масової інформації ми розуміємо такий стан взаємозв’язків, при якому вони справляють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу правовідносин з метою формування позитивної громадської думки про систему МВС України в цілому та її працівників зокрема.
Інформація про діяльність органів внутрішніх справ може надходити з різних джерел і різними способами: з життєвого досвіду; з міжособистісного спілкування; з прямого комунікативного впливу (лекції, зустрічі з працівниками органів внутрішніх справ); з опосередкованого комунікативного впливу через засоби масової інформації. Проте слід зазначити, що чим більше громадська думка ґрунтується на основі життєвого досвіду, тим вона є більш компетентною. Інші джерела формування громадської думки, якщо вони мають переважний вплив, знижують її компетентність, оскільки підвищується можливість маніпулювання.
На практиці існують різні типи відносин між органами внутрішніх справ із засобами масової інформації. Ці відносини здебільшого залежать від спрямованості конкретного органу інформації, що може бути: 1) прихильним до органів внутрішніх справ, підтримуючи їх діяльність; 2) дотримуватись переважно критичної позиції стосовно органів внутрішніх справ. Оскільки ЗМІ орієнтуються на різні політичні сили чи угруповання, спираються на певні бізнесові структури, то нерідко спостерігається протистояння представників органів внутрішніх справ і ЗМІ. У будьякому демократичному суспільстві існують відверто опозиційні до влади, а відповідно і до її органів засоби інформації. А тому, незважаючи на позицію ЗМІ, органи внутрішніх справ не повинні нехтувати співпрацею з ними. Кожен орган чи підрозділ внутрішніх справ, кожен керівник, які дбають про свій позитивний імідж в очах громадськості, повинні намагатися якнайефективніше використати можливості поширення відомостей про свою правоохоронну діяльність за допомогою ЗМІ.
Для поширення інформації про діяльність органів внутрішніх справ використовуються різні форми її підготовки та отримання: випуск і поширення інформаційних бюлетенів, прес-оглядів, фото–, відеоматеріалів, інформаційних збірників, експрес-інформації; проведення прес-конференцій, брифінгів, «круглих столів», телевізійних дебатів, прес-клубів, організація інтерв’ю з керівниками органів внутрішніх справ; підготовка і проведення теле– і радіопередач; забезпечення публікацій (виступів) у ЗМІ керівників або інших відповідальних працівників органів внутрішніх справ; розміщення web–сторінок в Інтернеті про органи внутрішніх справ; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать чинному законодавству.
У відносинах із ЗМІ слід пам’ятати, що органи внутрішніх справ зацікавлені у висвітленні позитивних аспектів їхньої діяльності, а саме про: участь працівників в охороні громадського порядку та забезпеченні громадської безпеки; стан боротьби зі злочинністю; розкриття резонансних злочинів, проведення різноманітних профілактичних заходів; залучення громадян до правоохоронної діяльності тощо. У свою чергу, мас-медіа зацікавлені у фактах, на основі яких створюються журналістські матеріали, що можуть приваблювати читачів. До числа факторів, що викликають стійкий, підвищений інтерес журналістів, ми відносимо суспільну значущість описуваної події, ступінь її сенсаційності та скандальності, наявність у ній політичного і «навколополітичного» аспектів, а також участь у кримінальних подіях працівників органів внутрішніх справ. При цьому суспільна значущість і сенсаційність як ключові характеристики події часто настільки тісно переплетені між собою, що їх просто неможливо відокремити. Журналістів, як правило, цікавить читабельність їхніх матеріалів, що сприяє підвищенню популярності і збільшенню тиражу видання, зростанню популярності й авторитету автора. Такий підхід цілком зрозумілий з позиції журналістів і редакцій ЗМІ, але далеко не завжди виправданий з погляду суспільства, у якому функціонують ЗМІ.
Слід також відзначити, що, хоча ЗМІ дуже часто звертаються до кримінальної тематики, зокрема до висвітлення роботи правоохоронних органів, докладних, серйозних матеріалів, значних як за обсягом, так і за глибиною постановки проблеми, дуже мало. Наприклад, більшість публікацій про міліцію у пресі є маленькими замітками, як правило, до 10% площі газетної сторінки. Бракує великих за обсягом і змістовних рубрик. Необхідно також вказати на відсутність розходжень між приватними і державними виданнями щодо надання інформації про ОВС. Але слід відмітити, що у приватних виданнях, на відміну від державних, надається дещо більша значущість міліцейській тематиці.
На дуже низькому рівні ЗМІ висвітлюють тематику взаємодії працівників різних правоохоронних органів, де правоохоронна діяльність і люди, що її здійснюють, були б представлені як єдина система щодо охорони прав і законних інтересів громадян та соціальної справедливості. Таким чином, міліція зображується ЗМІ іноді в дещо перекрученому вигляді, у результаті чого її імідж знижується. Причому наявна позитивна інформація не викликає довіри, а сприймається як прикрашена.
Більшість публікацій про вчинення злочинів, особливо резонансних, має вигляд сенсаційних матеріалів, перекручено подається інформація про діяльність органів внутрішніх справ, хід і результати правоохоронної діяльності, висловлюються юридично некомпетентні судження й оцінки, які неправильно орієнтують читачів, деформують правосвідомість, що, на нашу думку, пояснюєтья тим, що журналісти: по-перше, не володіють необхідним обсягом правових та економічних знань; по-друге, зацікавлені у сенсаційності своїх матеріалів, навіть якщо вони і не відповідають дійсності або підривають авторитет органів внутрішніх справ. Відомі випадки зловживання свободою слова, некоректні випади на адресу працівників органів та підрозділів внутрішніх справ [8].
Крім того, серед факторів, які ускладнюють боротьбу з правопорушеннями, зокрема з подоланням корупційних проявів у державній владі виділяється недостатня співпраця правоохоронних органів з населенням, у тому числі щодо проведення заходів з інформування, встановлення інформаційного зв’язку з населенням, та неготовність останнього співпрацювати з правоохоронними органами [9].
Однак при цьому вітчизняна журналістика має кримінальну профілізацію. Проблеми правоохоронної діяльності викликають інтерес у кожного активного члена суспільства. Через це доцільним є забезпечення доступності повної, достовірної, свіжої інформації з питань діяльності правоохоронних органів, зокрема ОВС України. Тому важливу роль у здійсненні масово-роз’яснювальної роботи відведено власним друкованим виданням МВС України – журналу «Міліція України» та тижневику «Іменем Закону». Передплатники цих видань мають можливість отримувати офіційну та достовірну інформацію про діяльність органів внутрішніх справ. Роз’яснювальні, проблемно–аналітичні та інші актуальні матеріали з питань правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ подані у даних виданнях відомими фахівцями, як правило керівниками МВС України чи практичними працівниками, які досягли високих результатів у службово-оперативній діяльності. Головною перевагою власних періодичних видань органів внутрішніх справ, порівняно з іншими друкованими засобами масової інформації, є можливість найбільш широкого та без обмежень висвітлення актуальних питань діяльності органів, служб та підрозділів внутрішніх справ.
У публікаціях різних видань позитивна оцінка міліції та окремих її працівників відрізняється меншою конкретністю та емоційною насиченістю, ніж у публікаціях критичної спрямованості. Крім того, позитивна оцінка міліції, як правило, не пов’язується з будьякими змінами в її кадрах, організації і законодавчій регламентації діяльності. У публікаціях з негативною оцінкою, навпаки, звертається увага на недоліки, які стосуються організації діяльності ОВС [1, с. 71]. Також слід зазначити, що переважна більшість публікацій негативного характеру містить загальну критику міліції, а не окремих її компонентів і осіб. Таким чином, критика преси спрямована, насамперед, на органи внутрішніх справ в цілому, що, безумовно, підкріплює, а часом продукує її негативний імідж в очах населення [10, с. 64].
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що соціально-інформаційна діяльність державної установи – нове явище в нашому житті. Основна мета такої діяльності – створити в громадській думці сприятливе, доброзичливе або хоча б толерантне ставлення до того чи іншого державного органу. Реформування органів внутрішніх справ, удосконалення форм та методів їхньої правоохоронної діяльності вимагає водночас розширення масово-роз’яснювальної роботи, яку сьогодні неможливо уявити без активного співробітництва із засобами масової інформації. Органи внутрішніх справ повинні своєчасно забезпечувати громадян об’єктивною та різнобічною інформацією про свою діяльність, спрямовану на виконання державних завдань. Таким чином, саме від взаєморозуміння між працівниками органів внутрішніх справ і громадськістю значною мірою залежить підвищення рівня правослухняності населення, зміцнення авторитету органів внутрішніх справ. При цьому слід зазначити, що дії, спрямовані на зв’язки з громадськістю, у першу чергу через засоби масової інформації, повинні мати цілеспрямований позитивний вплив на громадську думку. Отже, взаємодія органів внутрішніх справ із засобами масової інформації є надзвичайно важливою і відповідальною сферою діяльності органів та підрозділів системи МВС України. Адже ефективна робота будь-якого державного органу, зокрема органів внутрішніх справ, без чесних, відкритих, доброзичливих відносин з населенням стає вкрай проблематичною.
Так, пропонується розглядати взаємодію засобів масової інформації з ОВС як комплекс заходів, форм, методів взаємовпливу на суспільну свідомість, метою реалізації яких є, з одного боку, забезпечення виконання правоохоронної функції держави, а з іншого, – формування позитивного іміджу української міліції. Однак при цьому в умовах функціонування незалежних від владних структур мас-медіа спостерігається конструктивна опозиційність преси до влади, без чого вона не може виконувати свою соціальну функцію. Отже, досягнення мети взаємодії засобів масової інформації з органами внутрішніх справ ускладнюється відсутністю бажання у перших подавати позитивну інформацію про діяльність останніх, акцентуючи увагу на негативних явищах (корупції, хабарництві, службовій невідповідності тощо), що викликають інтерес у громадськості, і найголовніше, враховуючи дані про довіру громадськості до міліції, є об’єктивними відомостями. Вирішення цієї проблеми повинно досягатися шляхом підвищення рівня правосвідомості українських журналістів, формування у них глибинного відчуття необхідності різнопланового висвітлення діяльності українських правоохоронних органів, а також шляхом підвищення вимог до кадрового відбору працівників міліції.
Список використаної літератури:
1. Бандурка О.М. Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією: Підруч. – Х., 2003.
2. Маркелов Т.Л. Взаимосвязь органов прокуратури с общественностью в борьбе с правонару-шениями // Проблеми участия общественности в борьбе с преступностью. – М., 1978. – С. 100–142.
3. Кримінологія: учеб. для юрид. вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова]. – СПб., 1998.
4. Социология: Учеб. пособие / Под общ. ред. З. В. Тадевосяна. – М., 1995.
5. Колпаков В.К., Заброда Д. Г. Адміністративно–правові проблеми взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією: Монографія. – Дніпропетровськ, 2006.
6. Эпикур. Антология мировой философии: в 4-х т.. – М., 1969. Т. 1. – Ч. 1 и 2.
7. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Е. Б. Кубко. – К., 1997.
8. Арістова І.В. Інформаційна політика в органах внутрішніх справ України: адміністративно-правові аспекти // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженні учених: Науково-практичний збірник. Додаток до журналу «Міліція України». – К., 2000. – № 2. – С. 3-8.
9. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»: Указ Президента України від 11 листоп. 2006 р. // Урядовий кур’єр.– 2006.– 20 верес.
10. Легеза Ю.О. Відомчі засоби масової інформації у механізмі формування правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 2005.
< Попередня Наступна >