Радник

---

О. М. МУЗИЧУК,

УМОВИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Питання забезпечення законності і дис­ципліни в органах внутрішніх справ (далі – ОВС) були предметом дослідження М. І. Ануфрієва, В. П. Ворушило, В. В. Гуріна, П. Б. Коптєва, Р. С. Мельника, О. П. Нагорного, В. В. Новікова, Є. Я. Оспіщєва, О. В. Ряшко, О. Ю. Синівської, A. А. Стародубцева та інших науковців. Водночас, умови, форми та методи забезпе­чення законності і дисципліни в існуючих наукових працях досліджувались фрагмен­тарно або в рамках ширшої правової про­блематики, без комплексного підходу, що обумовлює актуальність обраного напря­мку наукового пошуку. Метою даної статті є удосконалення умов, форм та ме­тодів забезпечення законності і дисциплі­ни в органах внутрішніх справ.

У тлумачних словниках умова визнача­ється як «необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утво­рення чого-небудь або сприяє чомусь; об­ставини, при яких відбувається або здійс­нюється що-небудь; сукупність даних, по­ложень, що лежать в основі чого-небудь» [1, с. 611]. Необхідно зазначити і те, що подібний за значенням до слова «умова» термін «гарантія» у тлумачних словниках визначається як «умови, що забезпечують успіх чого-небудь» [1, с. 125]. Визначення гарантій через поняття «умови» пропону­ється        і        в       науковій        літературі.       Так,

B. Б. Авер’янов під гарантіями розуміє «обумовлені закономірностя

ми суспільного розвитку умови .... що забезпечують дотри­мання законності» [2, с. 347], Отже, більш логічним буде використання категорії «умови забезпечення законності та дисцип­ліни», ніж «гарантії забезпечення законнос­ті та дисципліни», про які неодноразово на­голошувалось     у     науковій     літературі     [2, с. 347; 3, с. 523–524; 4, с. 66; 5, c. 2].

На нашу думку, умови забезпечення законності і дисципліни в органах внут­рішніх справ доцільно об’єднати у такі групи: правові; службово-професійні; ор­ганізаційні; ідеологічні. Розглянемо їх безпосередньо.

Так, правові умови, насамперед, поля­гають у чіткому нормативному закріплен­ні завдань, функцій, повноважень та від­повідальності окремих суб’єктів забезпе­чення законності і дисципліни, їх органі­заційно-штатної структури (якщо це колективні суб’єкти) та відносин з іншими суб’єктами, з одного боку, а з іншого – у визначенні чіткої системи службових пра­вопорушень та відповідальності за них.

До службово-професійних умов забез­печення законності та дисципліни в ОВС ми відносимо: обов’язковість виконання законних розпоряджень та вимог суб’єктів забезпечення законності та дисципліни в ОВС; їх незалежність у прийнятті рішень від стороннього втручання, наприклад, за результатами службової перевірки чи службового розслідування; виділення дос­татнього часу і засобів на виконання слу­жбових завдань; можливість використан­ня спеціальних засобів для виконання по­кладених завдань та негласного апарату (як правило, це стосується підрозділів внутрішньої безпеки); постійне підвищен­ня професіоналізму; суворе збереження державної, службової та інших охоронюваних законом видів таємниць.

До ідеологічних умов забезпечення за­конності та дисципліни в ОВС ми відно­симо систему вимог щодо: чіткого дотри­мання норм законодавства, вимог присяги, статутів і наказів начальників; недопущен­ня   порушення   прав,    свобод   та   законних інтересів осіб; стійкого перенесення всіх труднощів, пов’язаних зі службою; додер­жання норм професійної етики; поваги людської гідності; належного поводження поза службою; виховання в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей, свідомого ставлення до виконання службових обов’язків; забезпе­чення додержання законності і статутного порядку; повсякденної вимогливості началь­ників до підлеглих, постійної турботи про них, виявлення поваги до їх особистої гід­ності, забезпечення соціальної справедли­вості, вмілого поєднання і правильного застосування засобів заохочення, переконання та примусу; підвищення авторитету та іміджу ОВС.

Організаційні умови забезпечення за­конності та дисципліни в ОВС, насампе­ред, пов’язані із: визначенням організа­ційної структури суб’єктів забезпечення законності та дисципліни в ОВС, їх штат­ної чисельності, розподілом завдань, функцій і повноважень між ними; плануванням їх службової діяльності; наданням мето­дичної та практичної допомоги підпоряд­кованим підрозділам; документаційним забезпеченням; інформаційним, кадровим, матеріально-технічним та фінансовим за­безпеченням їх діяльності; визначенням загальних засад та конкретних форм взає­модії та координації між суб’єктами за­безпечення законності та дисципліни в ОВС.

Діяльність суб’єктів забезпечення за­конності та дисципліни в ОВС відбуваєть­ся (виражається) у конкретних формах, які залежно від наслідків, що виникають у результаті їх використання, прийнято по­діляти на правові та неправові [2, с. 278; 3, с. 203; 6, с. 134; 7, с. 32 тощо], з чим ми цілком погоджуємося.

Так, до правових форм забезпечення законності та дисципліни в ОВС ми від­носимо: видання юридичних актів, як нормативних, так і індивідуальних; застосу­вання примусових заходів; вчинення (здійснення) інших юридично значущих дій (наприклад, проведення службового розслідування).

Відразу    ж    зазначимо,    що    не правових форм, які використовують суб’єкти забез­печення законності та дисципліни в ОВС, набагато більше, ніж правових. Такими, на нашу думку, є: здійснення гласних та негласних пошукових заходів; збирання інформації про протиправні дії працівни­ків ОВС; ведення справ оперативного об­ліку; створення інформаційних масивів; надання практичної і методичної допомо­ги керівникам органів та підрозділів внут­рішніх справ; участь в інспектуванні та комплексних перевірках органів і підроз­ділів внутрішніх справ; поширення пере­дового досвіду з питань забезпечення за­конності та дисципліни; розробка проектів нормативно-правових актів; організація взаємодії; розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян, а також публікацій у засобах масової інформації, що містять дані про протиправні дії працівників ОВС; органі­зація та проведення нарад з питань дисци­пліни та законності; збирання та оброб­лення статистичної інформації про служ­бові правопорушення серед працівників ОВС; складання та опрацювання доповід­них записок, довідок за результатами пе­ревірок; вивчення громадської думки.

Під час забезпечення законності та дисципліни в ОВС використовуються певні методи під якими пропонуємо розуміти конкретні прийоми безпосереднього управлінського впливу. Хоча необхідно зазначити і те, що методи управління ви­значають переважно як «спосіб» або «за­сіб» [8, с. 185; 9, с. 123], що, на нашу дум­ку, лише спричиняє плутанину у розумін­ні сутності таких категорій, як засоби (способи) та методи управління.

Як правило, до загальних методів управління науковці відносять: 1) методи переконання та примусу, адміністратив­ного й економічного впливу, нагляду та контролю, прямого й непрямого впливу, регулювання, керування та управління (в тому числі оперативного) [6, с. 160]; або 2) універсальні методи управління (переконання та примус); адміністративні методи; економічні методи [2, с. 299–302]. Серед методів управління інколи назива­ють і такі: правові; соціальні (соціально-психологічні);   політико-виховні;   одноосібні (єдиноначальні) і колегіальні [2, с. 299]; позаекономічного (прямого) й економіч­ного (непрямого) впливу; морально-політичні; організаційні; адміністративно-директивні; морально-ідеологічні; методи стимулюючого й імперативно-владного впливу [3, с. 187].

На нашу думку, перелічені вище та ін­ші класифікації методів управління мають право на існування, оскільки дають змогу більш чітко розмежувати й згрупувати прийоми впливу суб’єктів, які їх застосо­вують. Однак, вважаємо, що найбільш ха­рактерними щодо забезпечення законності і дисципліни в ОВС є методи переконання та примусу, які пропонуємо розглянути більш детально, оскільки як переконання, так і примус вимагає використання еко­номічних, політичних, моральних, ідеоло­гічних, адміністративних, організаційних, психологічних та інших прийомів, які окремими науковцями розглядаються як самостійні методи.

Ми вважаємо, що до основних форм переконання, які повинні використовувати суб’єкти забезпечення законності та дис­ципліни в ОВС, необхідно віднести такі:

1) проведення профілактичних заходів серед персоналу ОВС;

2) заохочення осіб, які сприяють їх професійній діяльності;

3) інформування персоналу ОВС про кількість та види скоєних службових пра­вопорушень, про результати розгляду справ про такі правопорушення;

4) виховання персоналу ОВС у дусі чіткого дотримання вимог законодавчих та підзаконних актів;

5) роз’яснення вимог нормативних ак­тів з питань дотримання законності та дис­ципліни.

Так, основними видами профілактики службових правопорушень серед персо­налу ОВС є загальна та індивідуальна профілактика. Загальна профілактика здійснюється щодо всіх працівників ОВС і спрямована на запобігання й усунення причин і умов, які сприяють правопору­шенням у сфері службової діяльності. Во­на проводиться у вигляді службових на­рад, зборів та інших масових заходів. Під індивідуальною профілактикою ми розу­міємо комплекс правових, організаційних і виховних заходів індивідуального впли­ву на свідомість і поведінку конкретної особи з числа працівників ОВС, дії якої можуть призвести до скоєння правопору­шень, пов’язаних із виконанням покладе­них на них службових обов’язків. Індиві­дуальна профілактика полягає у роз’ясненні особі, стосовно якої здійсню­ється профілактичний захід, допущених нею помилок і порушень; засудженні не­ правомірної поведінки особи, стосовно якої здійснюється профілактичний захід, та попередження про неприпустимість та­кої поведінки надалі; впливі на свідомість особи, стосовно якої здійснюється профі­лактичний захід, з метою формування у неї бажання відмовитися від дій, що мо­жуть призвести до вчинення службових правопорушень.

Основними формами здійснення про­філактики є: 1) гласна, яка проводиться із частковим або повним доведенням до ві­дома особи (осіб) мети, підстав та ініціа­торів профілактичних заходів; 2) неглас­на, яка проводиться без повідомлення особі (особам) мети, підстав та ініціаторів зазначених заходів.

У будь-якому разі проведення профілак­тичних заходів передбачає: проведення профілактичної бесіди з особою, у діях якої вбачаються ознаки службового пра­вопорушення; інформування керівників ОВС про можливе правопорушення, пов’язане зі здійсненням службової діяль­ності, причин та умов, що цьому сприяли; ініціювання проведення ревізії, службово­го розслідування, перевірки; ініціювання проведення нарад, загальних зборів тру­дового колективу.

У нормативних актах найбільш деталь­но врегульовано використання такої фор­ми методу переконання як заохочення, у зв’язку з чим у науковій літературі його досить часто розглядають як самостійний метод забезпечення законності та дисцип­ліни [3, с. 187]. Необхідно погодитись із думкою Ю. П. Битяка стосовно того, що «зростаюче значення заохочень є важли­вим проявом посилення ролі переконання як важливого методу регулювання управ­лінської діяльності й життя всього суспі­льства» [6, с. 162].

Вказана форма переконання передбаче­на законодавчими та підзаконними актами. Так, у Законі України «Про міліцію» за­значено, що працівники міліції мають пра­во матеріально і морально заохочувати громадян, які надають допомогу в боротьбі зі злочинністю (п. 29 ст. 11) [10]. У пунк­ті 14 ст. 8 Закону України «Про оператив­но-розшукову діяльність» зазначено, що працівники, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право отри­мувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформа­цію про злочини, які готуються або вчине­ні, та загрозу безпеці суспільства і держави [11]. Статтею 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено такі види заохочень: достро­кове зняття дисциплінарного стягнення; оголошення подяки; нагородження грошо­вою винагородою; нагородження цінним подарунком; нагородження Почесною гра­мотою Міністерства внутрішніх справ України; занесення на «Дошку пошани»; нагородження відзнаками Міністерства внутрішніх справ України; дострокове присвоєння чергового спеціального звання; присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою; нагороджен­ня відзнакою Міністерства внутрішніх справ «Вогнепальна зброя» [12].

Однією із перспективних форм методу переконання є інформування персоналу ОВС про кількість та види скоєних служ­бових правопорушень, про результати роз­гляду справ про такі правопорушення. Та­ке інформування виконує функцію загаль­ної превенції службових правопорушень.

До перспективних форм методу пере­конання необхідно віднести виховання персоналу ОВС у дусі чіткого дотримання вимог законодавчих та підзаконних актів, яке, перш за все, спрямоване на форму­вання в працівників ОВС високих мораль­них та ділових якостей, свідомого став­лення до виконання службових обов’язків. Основними   напрямками   виховної   роботи в ОВС є: правове, професійно-етичне, па­тріотичне, культурно-естетичне вихован­ня [13, с. 7]; вони реалізуються під час на­вчання у системі службової підготовки, агітаційно-масової роботи, зборів та нарад за участю працівників ОВС.

До перспективних форм реалізації ме­тоду переконання ми відносимо роз’яснення вимог нормативних актів з питань дотримання законності та дисцип­ліни, правових актів, які визначають пов­новаження та відповідальність осіб, які вчинили чи можуть вчинити службове правопорушення.

Завершуючи розгляд окремих форм ме­тоду переконання, які повинні використову­вати у своїй роботі окремі суб’єкти забезпе­чення законності та дисципліни в ОВС, за­значимо і те, що повний перелік форм пере­конання визначити практично неможливо, оскільки до нього входять усі види діяльнос­ті, які не пов’язані з примусом.

Метод примусу використовується лише в разі, якщо мета переконання не досягну­та, і полягає у застосуванні до особи орга­нізаційних, адміністративних, матеріаль­них, дисциплінарних або громадських за­ходів впливу, передбачених законодавст­вом України. У науковій літературі цей метод визначається як «психологічний або фізичний вплив державних органів (поса­дових осіб) на певних осіб з метою спону­кати, примусити їх виконувати правові норми» [6, с. 163].

Забезпечуючи законність та дисципліну в ОВС, уповноважені на це суб’єкти мо­жуть застосовувати такі види примусу:

1) вимагати припинення протиправних дій;

2) перевіряти документи;

3) знімати інформацію з      каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засо­би отримання інформації;

4) оглядати речі, у необхідних випад­ках проводити особистий огляд;

5) безперешкодно входити на терито­рію та до приміщень ОВС;

6) вилучати речі і документи;

7) проводити операції щодо припинен­ня службових правопорушень;

8) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, а в необхідних         ті службової діяльності самих суб’єктів випадках використовувати зброю.

Література

1. Тлумачний словник української мови / [укл. Т. В. Ковальова, Л. П. Коврига]. – Х. : Син-текс, 2005. – 672 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2-х т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004.

Т. 1. Загальна частина. 2004. – 584 с.

3. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

4. Тараненко О. М. Забезпечення законності в діяльності митних органів : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / Тараненко Олександр Миколайович. – Одеса‚ 2006. – 203 с.

5. Мельник Р. С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / Мельник Роман Сергійо­вич. – Х.‚ 1999. – 211 с.

6. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

7. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. P. Біла. – [2-е вид.]. – Одеса : Юрид. літ., 2002. – 312 с.

8. Бахрах Д. Н. Административное право: учеб. для вузов / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.

9. Овсянко Д. М. Административное право : учеб. пособ. / Овсянко Д. М. – [3-е изд., пере-раб. и доп]. – М. : Юристъ, 2002. – 468 с.

10. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

11. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

12. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України : Закон України від 22 лют. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.

13. Стародубцев А. А. Організаційно-правові питання діяльності інспекції особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ : дис... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Стародубцев Андрій Андрійович. – Х., 1999. – 185 с.

На підставі аналізу семантичних та загальнотеоретичних положень з’ясовується сут­ність умов, форм та методів забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ, характеризуються їх окремі види.

< Попередня   Наступна >