Радник

---

Ю. О. ЛАФАЗАН

ЗДІЙСНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПІДРОЗДІЛАМИ ЗВ'ЯЗКІВ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ МВС УКРАЇНИ

Зроблено спробу розкрити механізм здійснення функцій підрозділів зв 'язків із гро­мадськістю МВС України. За допомогою порівняльного аналізу українських і за­рубіжних юридичних актів зроблено узагальнення відносно діяльності досліджуваних підрозділі.

Ключові слова: центри зв’язків з громадськістю, функції центрів, діяльність центрів.

Важко дати об'єктивну оцінку діяльності центрів зв'язків із громадськістю МВС України за нинішньої нестабільної політичної, економічної, соціальн

ої си­туації в українській державі. Певної усталеності позбавлена і правова доктрина. Суспільство по-різному становиться і до діяльності журналістів, характеризуючи її образними зворотами або ж даючи реальну оцінку такій діяльності. До реалій сьогодення слід також віднести і той факт, що владні інституції використовують засоби масової інформації як елемент впливу на масову свідомість. Не становить виняток і діяльність центрів зв'язків із громадськістю МВС України.

У літературі юридичного спрямування, як і на практиці, проблема функціону­вання центрів зв'язків із громадськістю органів внутрішніх справ України не за­знала детального розроблення. Водночас певні моменти розглядуваної проблема­тики розглядалися в працях: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, В.Т. Ганжина, Б.М. Головка, Ю.Ф. Кравченка, В.А. Моїсеєва, Л.В. Прохорова, Г.Г. Почепцова, Г.Г Тульчинського, Є.А. Уткіна, М.О. Шишкіна, О.Н. Ярмиша, І.П. Яковлева. Необхідно зазначити, що в процесі реалізації загальнотеоретичних основ функціонування центрів зв'язків із громадськістю автор вивчав праці таких учених як А.А. Аксьонов, П.М. Білий, К.І. Бурдін, О.Б. Гаєвська, Є.В. Додін, К.І. Єрмаков, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, B.C. Комаровський, О.П. Коренєв, О.Ф. Скакун, В.Д. Сущенко, В.Т. Томін, О.В. Цельов, котрі досліджували різні ас­пекти державного управління взагалі й правоохоронної діяльності зокрема.

Метою пропонованої увазі статті є дослідження механізму здійснення функцій підрозділами зв'язків із громадськістю МВС України виявлення розбіжностей між різними суб'єктами відповідної діяльності на основі норматив­но-правових документів, а також розроблення відповідних практичних рекомен­дацій.

Для досягнення визначеної мети було розв'язано такі завдання:

· проаналізувати наявні наукові розробки і стан чинного законодавства в кон­тексті досліджуваної тематики;

· розробити відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавства Ук­раїни в зазначеній сфері.

Діяльність центрів зв'язків із громадськістю МВС України регламентована Конституцією України. Саме Основним Законом держави визначено, що діяльність правоохоронних органів держави здійснюється на основі відповідних законів. Не становить виняток і діяльність центрів зв'язків із громадськістю. Окрім законодавчого регулювання зазначеного виду суспільної діяльності, відбу­вається регулювання на рівні підзаконних нормативно-правових документів, а та­кож на міжнародно-правовому рівні забезпечення (ст. 9). Водночас центри зв'язків із громадськістю МВС України становлять складноструктуровану систе­му управління, що будується на чинних правових документах і вимагає від пра­воохоронних органів дотримання наявних правових норм та врахування норм мо­ралі, які притаманні цивілізованому суспільству.

Основними міжнародно-правовими документами у сфері діяльності центрів зв'язків із громадськістю є ратифіковані Верховною Радою України: Загальна декларація прав людини, Міжнародний Пакт про громадянські права, а також Ко­декс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку[1], в яких проголоше­но невід'ємне право громадян на свободу інформації, непорушність основних прав людини та їх пріоритетність перед інтересами державних інституцій.

Окрім зазначених нормативно-правових документів у сфері діяльності центів зв'язків із громадськістю важливу роль відведено законодавчому рівню регламен­тування, а саме Законам України «Про міліцію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомов­лення», «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про порядок висвітлення діяль­ності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні за­собами масової інформації», «Про демократичний цивільний контроль над Військовою організацією і правоохоронними органами держави» та низці інших нормативно-правових документів.

Важливе значення в діяльності центрів зв'язків із громадськістю має підза-конне нормативно-правове регулювання такої діяльності. У 2003 році рішенням колегії МВС України від 10 січня 2003 року «Про актуальні питання оперативно-службової діяльності ОВС України та основні напрямки вирішення завдань, по­ставлених перед системою МВС України Президентом України та Урядом Украї­ни» було затверджено Програму формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 pp.[2]

Появі цієї програми сприяли також різноманітні критичні зауваження в засо­бах масової інформації. Наприклад, О.Л. Порфімович зазначає, що «міліцейська» преса жодним чином не впливає на поліпшення зовнішнього іміджу міліції, поза-як практично не має аудиторії зовні, вона також незначною мірою підвищує внутрішній (корпоративний) імідж, оскільки викликає опір і роздратування в тих, хто змушений її передплачувати директивно, адже редакційні колективи цих ви­дань не здатні працювати в конкурентному середовищі на ринку друкованої про­дукції. Безумовно, слід проаналізувати такі роздуми, але вважаємо, що зрештою вони не відповідають тій масштабній роботі, яку здійснюють працівники центрів зв'язків із громадськістю МВС України, та реаліям сьогодення.

Питання організації та функціонування центрів зв'язків із громадськістю вре­гульовано посадовими обов'язками працівників зазначених підрозділів, урахову­ючи те, що наразі працівники центрів зв'язків із громадськістю наділені особли­вим статусом помічника начальника районного відділу зв'язків із громадськістю.

Датою створення підрозділів зв'язків із громадськістю в системі МВС прий­нято вважати 15 травня 1992 року. Зазначимо, що назву департаменту змінено вчетверте. На цей час це Департамент зв'язків із громадськістю та міжнародної діяльності. Наказом МВС України від 25 березня 2004 року «Про створення Де­партаменту зв'язків із громадськістю МВС України» було дещо реформовано си­стему зазначених підрозділів. Аналогічні підрозділи Центрів зв'язків із гро­мадськістю діють у складі ГУМВС, УМВС держави. Штатна чисельність ДЗГ становить 38 посад, із них 37 атестованих (у 1992 році їх було 5б)[3]. До структури Департаменту зв'язків із громадськістю МВС України належать: керівництво, прес-центр (на правах Управління), організаційно-аналітичне управління, канце­лярія.

Також акцентуємо увагу на Наказі МВС України від 30 вересня 2006 року за № 973 «Про затвердження положення про Департамент зв'язків із громадськістю МВС України», яким окреслено функції та повноваження центрів зв'язків із гро­мадськістю.

Основними завданнями Департаменту зв'язків із громадськістю МВС України є: упровадження в практику діяльності ОВС відкритості як одного з провідних принципів діяльності міліції; організація взаємодії зі ЗМІ, трудовими колектива­ми, населенням, громадськими організаціями з метою інформування про стан правопорядку і заходи щодо його зміцнення; підвищення рівня правової свідо­мості населення, виховання поважного становлення до чинного законодавства, за­ходів органів внутрішніх справ зі зміцнення правопорядку і громадської безпеки; формування громадської думки в напрямку зміцнення законності й правопорядку в суспільстві, надання громадянами допомоги органам внутрішніх справ у справі боротьби зі злочинністю і правопорушеннями; підвищення авторитету праців­ників органів внутрішніх справ і довіри до них, створення в суспільстві соціаль­но престижної постаті захисника правопорядку; організація співпраці на до­говірних засадах із відповідними службами зв'язків із громадськістю правоохо­ронних відомств інших країн.

Щодо розглянутих вище локальних нормативно-правових актів, які прийма­ють на рівні ГУМВС в областях, слід зазначити, що в преважній більшості поло­ження про відділи зв'язків із громадськістю на 80% дублюють підзаконні норма­тивно-правові документи. Автором також було звернено увагу й на накази МВС Російської Федерації, якими регламентовано діяльність підрозділів інформації та громадських зв'язків органів внутрішніх справ Російської Федерації (наказ МВС Росії від 12 жовтня 2007 за № 888). Вивчаючи нормативну правову базу діяль­ності аналогічних підрозділів у Російській Федерації та Білорусі, автор звертає увагу на відмінність, яка полягає в тому, що керівники цих служб у РФ та Білорусі наділені повноваженнями прес-секретаря, на відміну від своїх українських колег.

Положенням «Про Відділ зв'язків з громадськістю ГУМВС України в До­нецькій області»[4] закріплено близько сімнадцяти повноважень, які здебільшого зводяться до організації та аналізу роботи груп зв'язків із громадськістю. Загалом же сфера їх діяльності вміщує функціональний, організаційний та інформаційний напрямки.

Говорячи про діяльність працівників груп зв'язків із громадськістю та виходя­чи зі штатного розпису РО ОВС, який включає керівника робочої групи, старшо­го інспектора робочої групи, інспектора (інспекторів) групи зв'язків із гро­мадськістю органів внутрішніх справ (прес-офіцерів), помічників начальника із взаємодії з громадськістю та ЗМІ.

Правовим підґрунтям для появи посади помічника начальника РВ ГУМВС України в областях слід вважати Наказ МВС України від 30 жовтня 2005 року за № 1096, та відповідні вказівки на рівні обласних управлінь ОВС. Метою цього ло­кального нормативно-правового документа є гарантування належного норматив­но-правового забезпечення діяльності помічника начальника районного відділу міліції зі взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації, а також при­ведення його діяльності у відповідність до вимог керівництва МВС України в плані реалізації інформаційної політики Міністерства внутрішніх справ через друковані та електронні засоби масової інформації, профілактично-превентивна робота з широкими верствами населення, вжиття заходів щодо формування пози­тивного іміджу працівника міліції.

На основі проаналізованих нами локальних нормативно-правових документів слід зазначити, що діяльність помічника начальника РВ відділу зі зв'язків із гро­мадськістю та засобами масової інформації базується на відповідних положеннях. До прикладу, положення про функціональні обов'язки помічника Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області відділу взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації[5] складається з двох розділів та сімнадцяти пунктів, якими окреслено основні напрямки діяльності означеного суб'єкта.

В загальних положеннях зазначено, що помічник начальника райвідділу взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації у своїй діяльності ке­рується чинною Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовим актами МВС, ГУМВС, УМВС. Безперечно, цей пункт слід додати також і в локальні норматив­но-правові акти органів місцевого самоврядування.

Помічник безпосередньо підпорядковується начальнику РВ та перебуває в оперативному підпорядкуванні керівника Робочої групи зв'язків із громадськістю та засобами масової інформації. Подвійне підпорядкування помічника начальни­ка РВ зв'язків із громадськістю та засобами масової інформації слугує, з одного боку, гарантією діяльності, а також означає відповідальність, покладену на нього. Йдеться про підпорядкування начальнику УМВС, який призначає та звільняє з посади. Окрім начальника УМВС, слід зазначити підконтрольність із боку керівництва відділів ЦГЗ, а також безпосередньо керівництву райвідділу внутрішніх справ.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності помічника здійснюється відповідним райвідділом за нормами належності. Слід звернути увагу на позитивні зрушення в плані цього питання. Доречно також відзначити, що у зв'язку з організацією та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні передбачене зміцнення матеріально-технічного забезпечення.

Другим розділом означеного положення закріплено права та обов'язки помічника начальника районного відділу міліції відділу взаємодії з гро­мадськістю та засобами масової інформації.

До організаційно-правових заходів згаданим документом віднесено: плану­вання та організацію комплексу заходів ОВС, спрямованих на реалізацію інфор­маційної політики МВС, формування позитивного іміджу міліції України шляхом поглиблення відкритості як одного з провідних принципів діяльності органів внутрішніх справ; організація взаємодії із засобами масової інформації, населен­ням, трудовими колективами, громадським організаціями тощо з метою інформу­вання про стан правопорядку в державі, заходи щодо його зміцнення; узагальнен­ня та внесення на розгляд керівництва пропозицій щодо створення умов для опе­ративного і всебічного інформування населення про діяльність ОВС, визначення ефективних способів залучення засобів масової інформації та громадськості до здійснення заходів, спрямованих на формування позитивного іміджу міліції; опе­ративне отримання від структурних підрозділів довідкових матеріалів про резуль­тати оперативно-розшукової діяльності для використання їх у роботі; залучення працівників ОВС до інформування громадськості про позитивні здобутки в діяль­ності ОВС, проведення роз'яснювальної та профілактичної роботи; здійснення аналізу в засобах масової інформації (серед іншого й критичного) діяльності ОВС, своєчасне інформування про це керівництва з метою забезпечення відповідного реагування.

Також важливим напрямком діяльності зазначених підрозділів є повноважен­ня у сфері формування позитивного іміджу працівників міліції. Водночас законо­давець не передбачає, до яких саме дій необхідно вдатися для створення такого іміджу. Але діяльність працівників центрів зв'язків із громадськістю не може ви­ходити за межі чинного законодавства чи суперечити нормам суспільної моралі.

Необхідним є надання методичної допомоги працівникам ОВС у проведені публічних виступів, взаємодії з громадськими організаціями та представниками засобів масової інформації; організація, виготовлення та розповсюдження (розміщення) інформаційно-рекламної продукції соціального спрямування, фото-відеоматеріалів, що популяризують діяльність ОВС, сприяють профілактиці зло­чинів.

До організаційно-штатних заходів цим положенням віднесено: участь у роботі оперативних нарад керівництва райвідділу; порушення питань щодо проведення службових перевірок за фактами порушення працівниками ОВС вимог керівних та нормативних документів із питань взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю; планування та підготовка відповідних матеріалів для забезпечен­ня безпосередньої участі начальника райвідділу в проведенні публічних заходів;

Безперечно, цим не вичерпується комплекс повноважень помічника начальни­ка районного відділу міліції групи зв'язків із громадськістю та ЗМІ. Слід також зазначити, що він наділений правом добирати кандидатуру на посаду інспектора зі зв'язків з громадськістю та інші повноваження.

Механізмом здійснення повноважень підрозділами зв'язків із громадськістю МВС України слід вважати сукупність політичних, організаційних, правових, еко­номічних, соціально-культурних, ідеологічних засобів провадження суб'єктами такої діяльності під час виконання завдань, визначених Конституцією та закона­ми України.

Що стосується таких державних інституцій, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого са­моврядування, то вони, на нашу думку, можуть брати участь у реалізації право­вих норм у сфері охорони громадського порядку та охорони прав і свобод грома­дян, формування позитивного іміджу працівників міліції шляхом їх удосконален­ня, приймаючи (видаючи) нові закони та підзаконні нормативно-правові акти.

На підставі викладеного, на нашу думку, слід висновувати щодо внесення до­повнень до Закону України «Про міліцію», а саме до ст.ст. З та 10, що своєю чер­гою, поліпшить здійснення покладених на них функцій працівниками центів зв'язків із громадськістю органів внутрішніх справ.

Слід підтримати думку групи дослідників, які обстоюють думку про наділен­ня повноваженнями начальника Департаменту зв'язків із громадськістю та міжнародних зв'язків МВС України або його заступників повноваженнями прес-секретаря міністра внутрішніх справ України. Доцільність упровадження посади прес-секретаря видається способом вирішення проблеми надання ЗМІ офіційних коментарів, заяв та роз'яснень від імені МВС України, адже прес-секретар має не­сти відповідальність у разі оприлюднення недостовірної інформації. Подібні по­сади (повноваження) мають бути введені на рівні області та міськрайорганів[6].

На нашу думку, слід більш активно використовувати величезні можливості працівників центрів зв'язків із громадськістю щодо вжиття заходів подолання не­гативних суспільних явищ, якими є правовий нігілізм, байдужість до оточуючих, що дозволить сформувати позитивний імідж працівника міліції. Саме їхня напо­леглива та кропітка праця з кожним роком поліпшує суспільну думку про діяльність правоохоронців.

IF Міжнародний Пакт про громадянські права // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. 2F Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки: Рішення Колегії МВС України № 1 від 10 січня 2003 р. - К, 2003. - 27 с. 3F Брателъ С Департамент зв'язків з громадськістю МВС України як по­середник між міліцією та ЗМІ / С.Братель // Право України. - 2006. - № 3. - С. 117. 4F Про Відділ зв'язків з громадськістю ГУМВС України в Донецькій області: Положен­ня затверджене Наказом ГУВМС України в донецькій області № 1491 від 06.12.2006. / Архів ГУМВС України в Донецькій області за 2006 рік. 5F Положення про функ­ціональні обов'язки помічника Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області відділу по взаємодії з громадськістю та засобами масової інфор­мації // Архів Маріупольського МУ ГУМВС України в донецькій області за 2005 р. 6F Лебедева А.В. Адміністративно-правові та організаційні засади взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. -К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2010. - С. 12.

< Попередня   Наступна >