Головна

ЗАВДАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

ЕТАПУ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ

СУДОЧИНСТВОМ УКРАЇНИ

В. Мармаш

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

 

 

 

 

 

Вперше у кримінально-процесуальній літературі визначено завдання та

значення процесуального етапу попереднього розгляду справи судом апеляційної

інстанції та розкрито його значення для досягнення як завдань стадії апеляційного

провадження, так і загальних завдань кримінального судочинства, визначених у

ст. 2 КПК України.

Ключові слова: процесуальний етап попереднього розгляду справи судом

апеляційної інстанції, завдання процесуального етапу попереднього розгляду

справи судом апеляційної інстанції.

З моменту запровадження у 2001 р. апеляційна форма перегляду судових

рішень за кримінальним судочинством України стала предметом численних

наукових досліджень серед вітчизняних учених-процесуалістів. І це зрозуміло, якщо

брати до уваги гостру потребу правозастосовчої практики в науковому осмисленні

нового правового інституту для правильного застосування його правових норм, а

також актуальність завдання подальшого реформування кримінального судочинства

в Україні з наступним прийняттям нового КПК України, що неможливо без

побудови досконалої системи перегляду та перевірки судових рішень.

Стосовно стадії апеляційного провадження, обсяг наукових досліджень її на

сьог

одні видається поки-що недостатнім. Зокрема, стадія апеляційного

провадження, як і будь-яка інша самостійна стадія кримінального процесу,

складається з низки послідовних етапів процесуальної діяльності, кожний із яких,

своєю чергою, може складатися із декількох частин. Такими етапами, на наш

погляд, є:

1) апеляційне оскарження судових рішень – починається з моменту

надходження до суду першої інстанції апеляції на прийняте ним рішення та

закінчується прийняттям рішення про залишення апеляції без розгляду чи

направленням справи для її розгляду в суді апеляційної інстанції;

2) попередній розгляд справи судом апеляційної інстанції – починається з

моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції та закінчується

винесенням одного з рішень, передбачених у ст. ст. 357–359 КПК України;

3) розгляд справи по-суті у суді апеляційної інстанції – починається із виконан-

ня підготовчих дій до судового засідання та закінчується винесеннямодного із рішень,

передбачених ст. 366 КПК України І якщо на початковому та завершальному етапах стадії апеляційного

провадження було акцентовано достатню увагу в юридичній літературі, то

процесуальний етап попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції

практично не був предметом наукових досліджень. Інститут попереднього розгляду

справи судом апеляційної інстанції є новим для вітчизняного законодавства. Не

існувало його аналогу і в системі “радянської касації”. Разом з тим, завдання,

характерні для процесуального етапу попереднього розгляду справи судом

апеляційної інстанції, а такожпитання, які вирішуються в ході його проведення, не є

новими для вітчизняного законодавства. Зазначені питання, хоч і не в процесуальній

формі судового засідання за участю учасників процесу, суди вирішували і раніше.

А тому, здавалось, теоретичне питання визначення завдань та функцій

досліджуваного етапу процесуальної діяльності набуває прикладного змісту,

оскільки це дає змогу суддям зрозуміти його призначення та повною мірою

здійснити власні повноваження, а сторонам реалізувати свої права та законні

інтереси.

Визначаючи структуру стадії апеляційного провадження, ми вже зазначали, що

попереднім щодо досліджуваного нами етапом цієї стадії є етап апеляційного

оскарження судових рішень. Відносно часових меж (початку та звершення) цього

процесуального етапу немає однозначної позиції у юридичній літературі. А

з’ясування зазначеного питання є необхідною умовою правильного визначення

завдань попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З цього приводу, зокрема, О.Ю. Костюченко зазначала, що в межах

апеляційного оскарження як невід’ємної частини апеляційного провадження можна

виділити такі етапи: 1) ознайомлення з рішенням суду і його оцінка; 2) складання

апеляції; 3) подання апеляції [1, с. 45]. Отож, можна зробити висновок, що автор

початковим моментом етапу апеляційного оскарження визначає дії учасників

процесу ще до моменту внесення ними апеляції, а кінцевим – не рішення суду щодо

залишення апеляції без розгляду чи направлення справи у суд апеляційної інстанції,

а сам факт подання апеляції. Щоправда, в іншій частині роботи О.Ю. Костюченко

фактично спростовує цю тезу, стверджуючи: “Апеляційне оскарження є першим

етапом апеляційного провадження і полягає у поданні апеляції до суду. Воно є

приводом до початку апеляційного провадження” [1, с. 42] Протилежну крайню позицію з цього питання займав А.Л. Ципкін, який

відносно до інституту “радянської касації” вважав, що “принесенням касаційної

скарги закінчується провадження у суді першої інстанції. В кримінально-

процесуальних кодексах союзних республік оскарження та опротестування вироків

включено у розділи, присвячені не провадженню в суді першої інстанції, хоч цілий

ряд положень, пов’язаних із принесенням касаційних скарг, протестів, регулює

діяльність суду першої інстанції: скарги й протести, як правило, подаються до суду

першої інстанції, повідомлення про надходження скарг та протестів здійснюється

судом першої інстанції, протягом строку на касаційне оскарження справа повинна

знаходитись в суді першої інстанції та не може бути витребувана із суду, і учасники

процесу можуть тут ознайомлюватись із провадженням у справі та наявними

скаргами чи протестом. Суду першої інстанції надано право відновлювати

пропущений строк або відмовити у його відновленні” [2, с. 10]. Отже, на підставі

того, що деякі дії, пов’язані з оскарженням судових рішень, покладені законом на суд, що розглянув справу у першій інстанції, автор робить висновок, що етап

оскарження судових рішень є завершальним моментом провадження у суді першої

інстанції.

Такий висновок був підданий обґрунтованій критиці з боку І.Д. Перлова:

“Діяльність суду першої інстанції закінчується постановленням і проголошенням

вироку. Загальновизнано, що згідно із законом судовий розгляд складається з п’яти

самостійних частин, його завершує постановлення та проголошення вироку. Якщо

сприйняти позицію А.Л. Ципкіна, то необхідно буде формулювати нову, шосту

частину, яка називається касаційне оскарження і опротестування вироку. Однак за

своїм характером ця діяльність, хто б не брав участь у їїздійсненні, вже не належить

до судового розгляду справи, а відповідно, до діяльності суду першої інстанції. За

своїм характером та юридичною природою касаційне оскарження й опротестування

вироку належить до касаційного провадження, що є самостійною стадією процесу,

яка слідує за стадією судового розгляду... Касаційне провадження порушується з

моменту подання касаційної скарги чи протесту [3, с. 31].

Апеляційне провадження як самостійна стадія кримінального процесу також, на

наш погляд, починається з моменту подання апеляції на рішення суду першої

інстанції. Відтоді починається і початковий її етап – апеляційне оскарження судових

рішень. Тому ми не можемо погодитись із позицією О.Ю. Костюченко, що в межах

процесуального етапу апеляційного оскарження як складової стадії апеляційного

провадження можна виділити частини: ознайомлення з рішенням суду та його

оцінка; складання апеляції; подання апеляції. Процесуальні дії, що вчиняє суд

першої інстанції після постановлення вироку та до подання апеляції на судове

рішення (вручення копії судового рішення засудженому, виготовлення та надання

можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання,

подання до нього зауважень та їх розгляд, надання можливості ознайомлення з

матеріалами справи протягом строку на апеляційне оскарження) спрямовані на

забезпечення (є гарантією) права учасників процесу на апеляційне оскарження

судових рішень. Але вчиняються вони до початку стадії апеляційного провадження,

до моменту апеляційного оскарження судового рішення та не залежать від факту

такого оскарження. Зокрема, суддя зобов’язаний здійснити ці процесуальні дії

навіть у випадку, якщо апеляція на судове рішення жодним із учасників процесу

подана не буде Стадія апеляційного провадження та її етап апеляційного оскарження судових

рішень починається з моменту подання одним із учасників процесу апеляції на

рішення суду першої інстанції. З цього моменту у судді та учасників процесу

виникає низка прав та обов’язків. Зокрема, учасники процесу мають обов’язок

дотримання процесуального порядку, строків, форми та змісту апеляційного

оскарження судових рішень, а також вимог закону щодо предмета та суб’єктів права

на апеляційне оскарження. У суду першої інстанції, своєю чергою, виникають

обов’язки:

– здійснювати контроль за дотриманням учасниками процесу порядку, строків,

форми та змісту апеляційного оскарження судових рішень;

– вчинити низку дій щодо організації та підготовки до апеляційного розгляду

кримінальної справи (зокрема, повідомлення учасників процесу про надходження апеляції та надання можливості ознайомитися з нею чи одержати її копію,

забезпечення можливості учасникам процесу подати доповнення ізміни до апеляції,

відкликати її, подати на неї заперечення, визначення дати апеляційного розгляду

справи та повідомлення про неїзаінтересованих осіб).

Суворе дотримання перелічених процесуальних обов’язків судом та учасниками

процесу – необхідна передумова проведення якісного та ефективного апеляційного

розгляду кримінальної справи. Їх порушення є порушенням вимог кримінально-

процесуального закону, що можуть перешкодити досягненню завдання стадії

апеляційного провадження – перевірці законності, обґрунтованості та справедливості

рішень суду першої інстанції. З огляду на це, законодавець цілком слушно передбачив

можливість суду, який розглядатиме справу в апеляційному порядку, на етапі

попереднього розгляду справи проводити перевірку (контроль) дотримання судом

першої інстанції та учасниками процесу вимог процесуального закону.

Суддя-доповідач на етапі попереднього розгляду справи судом апеляційної

інстанції також проводить перевірку (контроль) наявності інших процесуальних

перешкод для розгляду справи в апеляційному порядку, зокрема, наявності підстав

для зупинення чи закриття провадження. І, нарешті, в ході попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції

можуть виконувати ряд дій організаційного та підготовчого характеру, що згідно з

положеннями кримінально-процесуального закону належать до його компетенції, і

не могли бути вирішені раніше судом, що розглянув справу по першій інстанції, на

етапі апеляційного оскарження судових рішень. Серед них особливо слід виділити

характерні саме для суду апеляційної інстанції широкі можливості судді-доповідача

як за власною ініціативою, так і за клопотанням учасників процесу на отримання

нових доказів. Для цього в ході попереднього розгляду справи він наділений правом

у необхідних випадках визначити доцільним проведення судового слідства в

повному обсязі чи частково, має право витребувати нові докази, викликати нових

свідків, давати доручення судові, що розглянув справу у першій інстанції, про

виконання окремих процесуальних дій.

Отож, на підставі вищенаведеного, можемо сформулювати такі завдання

процесуального етапу попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції:

1. Перевірка (контроль) дотримання судом першої інстанції після проголошення

вироку у справі вимог кримінально-процесуального закону, пов’язаних із

забезпеченням права на апеляційне оскарження учасникам процесу. Це завдання

зумовлює необхідність з’ясування таких питань в ході попереднього розгляду

справи судом апеляційної інстанції:

– чи було вручено засудженому, виправданому копію вироку у справі;

– чи був вчасно виготовлений та підписаний головуючим та секретарем

судового засідання протокол судового засідання;

– чи була надана можливість учасникам процесу ознайомитись із протоколом

судового засідання, подати до нього своїзауваження, чи розглянуті цізауваження;

– чи надано учасникам процесу можливість ознайомлення з матеріалами справи

протягом строку на апеляційне оскарження.

У разі виявлення під час виконання цього завдання названих порушень

кримінально-процесуального закону суддя-доповідач за результатами попереднього

розгляду справи своєю мотивованою постановою повертає справу до суду, що розглядав її по першій інстанції, для виконання вимог закону та усунення його

порушень.

2. Перевірка (контроль) дотримання судом, який по першій інстанції розглянув

справу, вимог кримінально-процесуального закону на етапі апеляційного

оскарження судових рішень, пов’язаних із перевіркою ним дотримання учасниками

процесу порядку, строків, форми та змісту апеляційного оскарження судових

рішень. Це завдання зумовлює необхідність вирішення таких питань:

– чи перевірив суддя, що розглядав справу по першій інстанції, дотримання

апелянтами вимог щодо строку на апеляційне оскарження;

– чи перевірив він дотримання вимог щодо форми та змісту поданої апеляції.

Якщо в ході попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції буде

виявлено перелічені тут порушення закону, останній своєю постановою скеровує

справу до суду, що розглядав її по першій інстанції, для усунення виявлених

порушень процесуального закону.

3. Перевірка (контроль) дотримання судом, який по першій інстанції розглянув

справу, вимог кримінально-процесуального закону на етапі апеляційного

оскарження судових рішень щодо вчинення необхідних дій організаційного та

підготовчого характеру до апеляційного розгляду справи. Для виконання цього

завдання суддя-доповідач в ході попереднього розгляду справи судом апеляційної

інстанціїз’ясовує такі питання:

– чи були повідомлені учасники процесу про надходження апеляції на судове

рішення;

– чи була надана можливість учасникам процесу ознайомитись із нею або

одртимати її копію;

– чи була надана можливість заінтересованим особам подати на неї

заперечення У разі виявлення під час виконання цього завдання названих порушень

кримінально-процесуального закону суддя-доповідач за результатами попереднього

розгляду справи своєю мотивованою постановою повертає справу до суду, що

розглядав її у першій інстанції, для виконання вимог закону та усунення його

порушень.

4. Перевірка (контроль) дотримання учасниками процесу вимог кримінально-

процесуального закону на етапі апеляційного оскарження судових рішень, які

визначають порядок, строк, форму та зміст апеляційного оскарження судових

рішень, а також вимог закону щодо предмета та суб’єктів права на апеляційне

оскарження. Для реалізації цього завдання в ході попереднього розгляду справи

судом апеляційної інстанції передбачено вирішення таких питань:

– чи дотримано апелянтами строк на апеляційне оскарження;

– чи дотримано вимоги щодо форми та змісту поданої апеляції.

Якщо в ході попереднього розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив

одне із названих двох порушень процесуального закону, він мотивованою

постановою повертає справу у суд, що розглянув її у першій інстанції, для усунення

виявлених порушень закону;

– чи дотримано вимоги щодо предмета та суб’єктів права на апеляційне

оскарження. Якщо на попередньому розгляді буде встановлено, що апеляція подана на

судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, або особою, яка не має

на це права, суд апеляційної інстанції своєю постановою відмовляє у прийнятті

апеляції до розгляду.

5. Перевірка наявності інших процесуальних перешкод для розгляду справи в

апеляційному порядку. На виконання даного завдання суддя-доповідач з’ясовує такі

питання:

– чи немає підстав для зупинення провадження у справі;

– чи немає підстав для закриття апеляційного розгляду справи.

Якщо перелічені процесуальні перешкоди для розгляду справи в апеляційному

порядку будуть встановлені в ході попереднього розгляду справи, суд апеляційної

інстанції у такому разі приймає рішення, відповідно, про зупинення провадження у

справі чи закриття апеляційного розгляду справи.

6. Організація та підготовка проведення якісного та ефективного апеляційного

розгляду кримінальної справи. На виконання цього завдання в ході попереднього

розгляду справи суд апеляційної інстанції може розглянути питання, передбачені

ст. 358 КПК України, пов’язаніз підготовкою справи до апеляційного розгляду:

– про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;

– про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;

– про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;

– про доручення суду першої інстанції;

– про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

– про виклик у необхідних випадках перекладача;

– про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

– про день і місце розгляду справи;

– інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи.

За результатами вирішення перелічених питань суддя-доповідач виносить

мотивовану постанову. Завдання попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції

випливають із завдань більш високого рівня: із завдання стадії апеляційного

провадження – перевірки законності, обґрунтованості та справедливості судових

рішень, та загальних завдань кримінального судочинства, визначених у ст. 2 КПК

України; та зумовлені специфікою досліджуваного етапу процесуальної діяльності.

При виконанні окреслених специфічних завдань процесуальна діяльність на

етапі попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції спрямована у двох

напрямках (функції процесуального етапу попереднього розгляду справи судом

апеляційної інстанції):

1) контроль за попередньою процесуальною діяльністю, виявлення та усунення

процесуальних перешкод до апеляційного розгляду кримінальної справи;

2) підготовка та організація апеляційного розгляду справи у разі відсутності

процесуальних перешкод для її розгляду чи їх усунення.

У межах першої із поданих функцій даного етапу процесуальної діяльності

(контрольної) вирішуються перші п’ять із визначених нами вище завдань. В межах

другої функції (підготовчої) – останнє іззавдань. Здійснення визначених функцій та

виконання поставлених завдань в ході попереднього розгляду справи судом

апеляційної інстанції покладене, передусім, на суддю-доповідача, який на цьому етапі процесу виступає від імені суду як орган, що “веде кримінальний процес”. При

цьому здійснення контрольної та підготовчої функцій відбувається в межах основної

функції суду – правосуддя.

Водночас, потрібно зазначити, що з цього приводу є і протилежні погляди.

Зокрема, А.В. Шигуров стосовно стадії підготовки справи до судового засідання за

чинним кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації вважав,

що діяльність судді з розгляду справи на цій стадії судочинства не є правосуддям.

Свою позицію обґрунтовував тим, що “аналіз питань, які вирішуються судом на

стадії підготовки справи до судового засідання ... свідчить про те, що суддя на

даному етапі судочинства не має права розглядати і вирішувати питання про

винність чи невинність обвинуваченого”, тобто не вирішує справу по суті. А

правосуддя, на його думку, це лише частина судочинства, що полягає у прийнятті

актів судової влади, що вирішують спір по суті [4 с. 54–57].

Однак таке розуміння поняття правосуддя лише як кінцевого результату

вирішення правового спору у суді безвідносно до процедури розгляду справи, що

триває у часі, є надто звуженим та не ґрунтується на законі. Зокрема, ч. 2 ст. 1

Закону України “Про судоустрій України” передбачає, що судова влада реалізується

шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, кримінального,

а також конституційного судочинств. А тому правосуддя у кримінальному

судочинстві як один із видів правосуддя є здійснювана в особливій, встановленій

законом процесуальній формі діяльність судів по розгляду і справедливому

вирішенню кримінальних справ. Також неправильно, як це інколи роблять окремі

науковці, обмежувати зміст поняття правосуддя виключно діяльністю суду першої

інстанції. На підставі тієї ж ч. 2 ст. 1 Закону України “Про судоустрій України”, яка

передбачає, що правосуддя здійснюється Конституційним судом України та судами

загальної юрисдикції, до системи яких, як відомо, належать і суди, що здійснюють

перегляд судових рішень – апеляційні, Верховний Суд України. Тому діяльність

вищестоящих судів із перегляду судових рішень у кримінальних справах також є

правосуддям З огляду на вищезазначене, вважаємо, що визначені нами “підготовча” та

“контрольна” функції суду на етапі попереднього розгляду справи судом

апеляційної інстанції здійснюються саме у межах основної функції суду –

правосуддя. І тут цілком можна погодитись із П.Л. Ішимовим, який саме у такому

контексті розглядає “судову діяльність як діяльність, спрямовану на вирішення

справи по суті, що не є виключенням і для стадії підготовки до судового засідання,

де судова діяльність виявляється, перш за все, у тому, що суддя встановлює

наявність достатніх підстав для прийняття рішення про призначення судового

засідання у справі, забезпечуючи подальше провадження судового розгляду у ній”

[5, с. 28].

1. Костюченко О.Ю. Апеляційне оскарження судових рішень в кримінальному процесі

України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет

ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 237 с.

2. Цыпкин А.Л. Право на защиту в кассационном и надзорном производстве и при

исполнении приговора. – Саратов, 1964. – 152 с. 3. Перлов И.Д. Кассационное производство в советском уголовном процессе. – М.,

1968. – 395 с.

4. Шигуров А.В. Подготовка уголовного дела к судебному заседанию в российском

уголовном процессе: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Саранск, 2004. – 231 с. //

[Электронный ресурс]: Из фондов Российской Государственной Библиотеки. – М.:

РГБ, 2005.

5. Ишимов П.Л. Процессуальный порядок подготовки уголовного дела к судебному

разбирательству: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Ижевск, 2005. – 292 с. //

[Электронный ресурс]: Из фондов Российской Государственной Библиотеки. – М.:

РГБ, 2006.

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук