Радник

ТРИМАННЯ В ДИСЦИПЛІНАРНОМУ БАТАЛЬЙОНІ

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (ПРОБЛЕМИ І ПРОПОЗИЦІЇ)

І. Богатирьов, Ю. Сокоринський

Поліцейська фінансово-правова академія

вул. Винниченка,4. м. Бровари, Київська область, 07400

У статті висвітлено деякі проблеми, що виникають у процесі виконання покарання у

вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні, та можливі шляхи їх вирішення.

Ключові слова: дисциплінарний батальйон, диференціація засуджених, праця,

критерії виправлення, кадри, призовний вік.

Відповідно до Конституції України оборона України, захист її суверенітету,

територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили

України. Збройні Сили – специфічна частина суспільства зі своїми соціально-

економічними, демографічними, організаційно-управлінськими і правовими

особливостями, що певним чином відбиваються як на самій злочинності

військовослужбовців, так і на її причинах.

Розпад СРСР і його Збройних Сил призвів до економічних, соціальних,

політичних і військових проблем, що негативно позначаються, насамперед, на

внутрішньому духовному стані особистості. Застійні явища радянського

суспільства особливо яскраво втілювалися в армії, яка, як відомо, є частиною

суспільства.

Основні динамічні тенденції злочинних проявів у військах за своєю

спрямованістю збігаються з динамікою злочинності в країні. Різниця полягає лише

в дещо менших темпах приросту деяких злочинів військовослужбовців, та й то

головно за рахунок зниження рівня загальнокримінальних і особливо з

проти військової служби (порушень статутних правил внутрішньої і вартової

служби й ін.) що їх реєструє командування. Є й інші специфічні особливості в

динаміці злочинності військовослужбовців. Наприклад, найбільший ріст

злочинності простежувався під час скорочення Збройних Сил у 1956, у 1991 р. і

сьогодні, що значною мірою пов’язано зізниженням престижу військової служби і

різким ослабленням організаційно-управлінської і профілактичної роботи з боку

невпевнених у своємумайбутньому командирів і начальників.

До однієї з ланок системи заходів протидії злочинності в армії і на флоті

потрібно зачислити кримінальне покарання у вигляді тримання в дисциплінарному

батальйоні. Ці установи посідають у цій системі особливе специфічне місце. Це

зумовлено тим, що вони значною мірою обмежують права і свободи людини, і до

них спрямована найбільш криміногенна частина військовослужбовців.

Вивчення практики виконання покарання у вигляді тримання в дисциплінарній

військовій частині й особистісних властивостей засуджених довело, що виправлення цієї категорії військовослужбовців має свою специфіку, зумовлену

проходженням військової служби. Водночас ні законодавець, ні практика не

озброєні якими-небудь значними науковими розробками з цього питання.

Наявність дисциплінарних батальйонів є однією з відчутних засобів у справі

загальної і часткової превенції злочинності серед військовослужбовців.

Дослідження інституту тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців має не лише правове, але й загальносоціальне значення. Адже

після звільнення з дисциплінарної військової частини військовослужбовці повертаються у війська, а потім і в суспільство. Ступінь виправлення цих осіб у

дисциплінарній військовій частині і визначатиме їхню подальшу поведінку.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. Окремі

аспекти кримінального покарання у вигляді тримання в дисциплінарному

батальйоні висвітлювалися у працях вітчизняних і зарубіжних вчених таких як:

А.І. Ахинько, Х.М. Ахметшина, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, В.К. Грищука,

О.М. Джужи, С.М. Іншакова, В.В. Лунєєва, В.В. Майорова, І.М. Мацкевича,

В.М. Трубнікова, А.Х. Степанюка, В.Л. Скрипко, М.О. Стручкова, В.С. Швецова,

та інших, а також у навчальній літературі з кримінології, кримінального та

кримінально-виконавчого права.

Мета статті полягає в чіткому визначенні деяких проблем відбування

покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців,

та наданні пропозицій щодо їх усунення і удосконалення цього специфічного

інституту виправлення військовослужбовців.

Дисциплінарні батальйони – це не звичайні військові формування. Вони були

створені, щоб відгородити молодих людей від впливу злочинного середовища

через спрямування їх до дисциплінарних військових частин, а не у виправні

установи кримінально-виконавчої системи України.

1. Диференціація груп засуджених. По-перше, звернемо увагу на те, що у

системі ДДУПВП засуджених залежно від вчиненого злочину розподіляють по

виправних установах з різними рівнями безпеки утримання.

Режим у виправних і виховних колоніях – це встановлений законом та іншими

нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який

забезпечує: ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених

на них обов’язків; реалізацію їхніх прав ізаконних інтересів; безпеку засуджених і

персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання

засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених [5, с. 35].

У разі ж прибуття засудженого до дисциплінарного батальйону для відбуття покарання такої диференціації немає. Як наслідок виникають ситуації, коли разом

утримуються ті, що вчинили незначні провини (наприклад, з необережності), і ті,

що мають вуличний підлітковий кримінальний досвід (насильницькі злочини,

"дідівщина" тощо). У такому разі на більшість засуджених негативно впливає

привнесена таким "авторитетом" злодійська субкультура. Ситуація загострюється

ще більше, коли разом утримуються і той, хто самовільно залишив частину,

бажаючи уникнути знущань старших "товаришів" по службі, так і "автор" знущань.

Щоб уникнути таких ситуацій, ми підтримуємо позицію А.І. Шилова, щоб

дисциплінарні батальйони складалися з чотирьох рот. Одна рота повинна бути

призначена для використання з метою адаптації, діагностики, розподілу

засуджених, а також для їхнього ізольованого тримання в початковий період. Інша

рота має функціонувати як локально-профілактична, для тримання осіб, що

постійно порушують режим. Також повинні бути роти зі звичайними і з

полегшеними умовами відбування покарання [7, с. 171]. Це сприяло б процесу

виправлення, бо залежно від поведінки засудженого, командир батальйону може

переводити його на полегшені або звичайні умови тримання.

2. Відсутність необхідних підрозділів. Дисциплінарний батальйон посідає

особливе місце серед установ, що виконують кримінальні покарання, особливо

близько знаходячись до виправних колоній та інших виправних установ. Вважаємо

за необхідне у разі виконання покарання у вигляді тримання в дисциплінарній

військовій частині створити, як і у виправних установах, відповідні підрозділи (відділ безпеки, оперативний відділ, виховний відділ), що здійснюватимуть нагляд

і охорону засуджених, забезпечення особистої безпеки засуджених і персоналу,

оперативно-розшукову діяльність, виховну роботу ззасудженими тощо.

3. Праця та військове навчання засуджених. Перехід до ринкових відносин,

загальна криза у сфері виробництва не могли не відбитися на всьому комплексі

проблем, пов’язаних з виконанням кримінального покарання у вигляді тримання в

дисциплінарних батальйонах, у тому числі на забезпеченні засуджених працею.

Дисциплінарні військові частини виявилися незахищеними як соціально, так і

економічно. Хоча і до початку реформ дисциплінарні військові частини мали

недостатньо могутній потенціал, що головно давало змогу забезпечити працею

засуджених, рівень якої залежав від таких об’єктивних причин, як відсутність

необхідних спеціальностей у засуджених, труднощі забезпечення матеріально-

технічними ресурсами для виробництва. Засуджені виготовляли найпростіші

залізобетонні вироби і будівельні конструкції, різні види дерев’яноїзакупорювання

під вибухові речовини, шили спецодяг тощо.

Хоча згідно з Положенням трудова діяльність засуджених повинна бути

підпорядкована інтересам їхнього виправлення, насправді ручна некваліфікована

праця в дисциплінарних військових частинах не дає відповідного результату.

Засуджені зайняті головно важкою, низькокваліфікованою працею, що не сприяє

моральній іматеріальній зацікавленості в її результатах, до тогож, у цей період вони

втрачають навички роботи з військової спеціальності. Такі умови не відповідають

положенню (правила 71–76) Мінімальних стандартних правил поводження із

ув'язненими, відповідно до якого "інтереси ув’язнених і їхню професійну підготовку

не слід підкоряти цілям одержання прибутку від тюремного виробництва, а також

праця ув’язнених не повинна приносити їмстраждань" [2, с. 730–739].  Криза в економіці, безсумнівно, відбилася на стані виробництва в

дисциплінарних частинах і організації праці засуджених, але вона не може

скасувати педагогічних принципів трудового виховання. Аналізуючи діяльність

дисциплінарних військових частин з організації професійного навчання і трудового

використання засуджених, доходимо висновку, що в цій сфері немає єдиної і

організаційної бази. На результати професійної підготовки значно впливають такі

чинники: засуджені не можуть пройти курс професійно-технічного навчання, тому

що строки цього виду покарання варіюються в межах від шести місяців до двох

років; більшість засуджених не має необхідної попередньої професійної підготовки

для продуктивної трудової діяльності; перелік пропонованих спеціальностей

(професій) не відповідає інтересам і нахилам багатьох засуджених.

На нашу думку, основними напрямами удосконалювання організації

професійного і професійно-технічного навчання засуджених у дисциплінарних

батальйонах є: забезпечення умов для отримання засудженими професійної

підготовки і формування готовності до їх включення в продуктивну працю у разі

обов’язкового врахування строку покарання, можливості і професійних нахилів, а

також військової спеціальності; закріплення отриманих знань і навичок на

виробництві дисциплінарних військових частин; формування соціально-активної,

морально повноцінної і працьовитої особистості.

Крім того, за час відбування покарання у дисциплінарному батальйоні

засуджені втрачають набуті раніше навички і знання зі своєї військової

спеціальності. Мабуть нераціонально також утримувати в одній дисциплінарній

частині одночасно засуджених із різних родів військ (будівельників, десантників,

моряків, ракетників тощо), які одночасно займаються військовою підготовкою за однією і тією ж програмою. Та й на саму військову підготовку виділено всього

один день на тиждень.

4. Критерії ступеня виправлення і ресоціалізації. Заслуговує на увагу ще й

такий момент, як відсутність чітких критеріїв оцінки ступеня виправлення і

ресоціалізації засудженого військовослужбовця. Через це не завжди поданню до

умовно-дострокового звільнення засудженого відповідає його справжній ступінь

виправлення. Треба враховувати, що командирам дисциплінарних батальйонів це

вигідно через переповненість змінного контингенту, а також тому, що це

позитивно впливає на показники роботи дисциплінарної частини.

5. Підготовка кадрів. На жаль працівників для роботи із засудженими

військовослужбовцями військові вузи не готують. Не готують для цієї роботи і

молодших командирів строкової служби. Враховуючи, що підготовка зазначених

спеціалістів нині провадиться у системі ДДУПВП, варто було б запозичити їхній

досвід, наукові розробки, підручники тощо.

6. Призовний вік. Відповідно до останніх наукових даних, "психічна діяльність

формується в постнатальному [6, с. 484] періоді розвитку людини. Це – категорія

придбана... Зміст... психіки не успадковується, а формується протягом усього

постнатального періоду й особливо в перший найбільш бурхливий період (до 21–

22 років)" [4, с. 38]. Отже, на службу призивають осіб, в яких ще не завершилося

становлення психіки. На наш погляд, саме в непродуманій призовній політиці

держави варто шукати відповіді на питання про високу криміногенність осіб, що

відбувають військову службу за призовом. Основна маса самогубців – це

військовослужбовці першого року служби. Тому вважаємо, що оптимальним віком,

починаючи з якого, можна призивати до армії, буде 21 рік Узагальнюючи вищевикладене, пропонуємо:

– по-перше, в положення про дисциплінарний батальйон внести зміни і

доповнення щодо роздільного тримання різних категорій засуджених, різні

умови тримання засуджених, залежно від їхньої поведінки і ступеня

виправлення;

– по-друге, з метою реалізації режимних вимог, потрібно створити у

дисциплінарному батальйоні необхідні підрозділи (відділ безпеки,

оперативний відділ, виховний відділ), завдання яких, забезпечити належний

порядок і умови виконання і відбування цього виду покарання;

– по-третє, забезпечити умови для отримання засудженими професійної

підготовки і формування готовності до їх включення у продуктивну працю при

обов’язковому врахуванні строку покарання, можливості й професійних

нахилів, а також військової спеціальності; закріплення отриманих знань і

навичок на виробництві дисциплінарних військових частин; формування

соціально-активної, морально повноцінної і працелюбної особистості;

– по-четверте, розробити систему з метою для оцінки ступеня виправлення

засуджених, взявши за основу аналогічну систему вДДУПВП що успішно діє;

– по-п’яте, організувати навчальний центр з підготовки молодших командирів

для роботи із засудженими у дисциплінарних батальйонах. Підготовку кадрів

вищої кваліфікації (командний склад, педагогів, психологів, соціологів)

організувати при одному з військових вузів Міністерства оборони України.

Підготувати підручники, посібники, методичні матеріали з цієї тематики;

– по-шосте, чинним законодавством визнати оптимальний вік, починаючи з

якого доцільно призивати юнаків до армії – 21 рік.

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.96.

2. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями, станом

на 1 вересня. 2007р. : (відповідає офіц. тестові). – К. : Вид. Паливода А.В.,2007. –176 с.

3. Кримінальний виконавчий кодекс України: Офіційний документ. – К. : Велес, 2006. –

151 с.

4. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 4.04.2006.

5. Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання у

дисциплінарному батальйоні”: Постанова Пленуму Верховного Суду України №17 від 26

грудня 2003 року. / Бюлетень законодавчої таюридичноїпрактики. – 2004. – №1. – С. 64–66.

6. Кирись Б.О. Тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні як спеціальний

вид покарання у кримінальному праві. // ВісникЛДУВС. – 2004. – №3. – С. 3–13.

7. Положення ”Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України” // Довідник

міліціонера. – К. : 2005. – С. 105–119.

8. Сокоринський Ю. Спеціальні військово-виправні установи // Матеріали Всеукраїнської

науково-практичної конференції (11-12 лютого 2010 року). – Бровари, 2010. – С. 64–65.

9. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України: за станом

законодавства на 1 січня 2010 р. / І.Г. Богатирьов, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл,

В.В. Василевич, О.І. Галінський, В.О. Глушков, О.М. Джужа, А.В. Кирилюк,

Р.М. Підвисоцький, С.В. Царюк, С.І. Халимон −К. : Атіка, 2010. − 358 с.

10. Шилов А.И. Уголовное наказание в виде содержания в дисциплинарной воинской

части (правовые и криминологические проблемы) : Дис. на здобуття наук. ступеня.

канд. юрид. наук. – Рязань: РИПЭ МВД РФ, 1998.