511. Контрольна діяльність парламентів світу

Павло Кислий, Чарльз Звайз. Становлення парламентаризму в Україні. Київ, 2000 р.

Парламенти світу в залежності від прав, наданих їм конституцією країни, виконують контрольні повноваження у різних сферах діяльності виконавчої влади:

• контроль за виконанням законів органами виконавчої вла ди всіх рівнів;

• контроль виконання урядових програм;

• контроль виконання Державного бюджету;

="MsoNormal" style="margin-left: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt; mso-list: l0 level1 lfo1; tab-stops: 48.25pt; background: white;">• контроль діяльності посадових осіб виконавчої влади;

• контроль діяльності органів місцевого самоврядування.

В країнах з парламентською, президентською, парламентсько-президентською формами правління контрольні повноваження парламентів суттєво відрізняються.

У США Конгрес має дуже широкі повноваження у сфері виконання урядових програм, виконання бюджету і призначення посадових осіб виконавчої влади. Як було показано вище, близько 2500 посадових осіб виконавчої влади президент США призначає за згодою Сенату. При цьому Конгрес перевіряє їх фахову придатність і моральні якості, використовуючи і дані Федерального Бюро розслідувань.

Проте і в країнах, де парламенти мають значно менші контрольні повноваження, призначення посадових осіб виконавчої влади пов'язане з рішеннями парламенту. Так, наприклад, у Франції законами, ухваленими парламентом, запроваджуються норми, що регулюють "основні гарантії, які надаються цивільним та військовим Державним службовцям". Ці норми узгоджені із конституційним принципом (стаття 6 Декларації прав людини і громадянина від 1789 року), згідно з яким державні посади надаються через процедуру конкурсних екзаменів. Парламент щорічно видає закон, яким санк-

321

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

ціонує створення і скасування державних посад, призначення на які відбувається на конкурсній основі. Сам парламент призначає тільки членів Конституційної ради, "Вищої ради правосуддя", Ради з питань грошово-кредитної політики.

Парламент Франції має також широкі повноваження у сфері отримання інформації від урядових структур:

• уряд щороку надсилає до парламенту близько 200 звітів, до деяких законопроектів вноситься положення, за яким уряд повинен подати звіт з того чи іншого питання;

• щорічно тисяча письмових запитань і відповідей уряду пуб лікуються в Офіційному бюлетені;

• Національні Збори кожного тижня, а Сенат кожного міся ця проводять відкрите засідання, які присвячуєються ус ним відповідям уряду. Ці засідання транслюються;

• слухання у постійних комітетах : міністри можуть зас луховуватися постійними комітетами з приводу зако нопроектів, поданих до парламенту, або щодо загаль них питань. Посадові особи міністерств також можуть заслуховуватися, але за погодженням з їхнім міністром. Діячі профспілкового руху, керівники великих компаній, науковці або фахівці теж можуть бути заслухані за їхньою згодою;

• якщо одна з палат парламенту дійде висновку, що звичайні способи отримання інформації від виконавчої влади є не достатніми, вона може прийняти рішення про створення комітету з розслідування. Такі комітети наділені більш широкими повноваженнями у справах розслідувань, ніж постійні комітети: поява на їхніх слуханнях є обов'язко вою для всіх; відмова або неправдиві свідчення є правопо рушенням і підлягають покаранню.

Дуже важливими контрольними повноваженнями володіє Асамблея Республіки Португалії. Більшістю голосів вона обирає провідора юстиції, десять із тридцяти членів Конституційного

322

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

п'ять членів Вищої ради магістратури, п'ять членів Висо-

керівництва соціальними комунікаціями, п'ть членів Державної Ради.

Асамблея Республіки розглядає програму уряду, який після її несхвалення негайно іде у відставку. Уряд звітує перед Асамблеєю Республіки, відповідаючи на письмові запити депутатів. Уряд звітує щорічно про виконання державного бюджету.

Асамблея Республіки надає частину законодавчих функцій урядові. Декрет-закон уряду може розглядатися на засіданні Асамблеї протягом 10 днів на вимогу 10 депутатів і може бути відмінений більшістю голосів.

Президент Португалії є підконтрольним Асамблеї Республіки. Він може бути усунутий з посади за порушення Конституції і злочини при виконанні своїх обов'язків, він не може покинути територію Португалії без дозволу Асамблеї.

Законодавчий контроль є безумовно одним із основних аспектів діяльності, яким законодавчий орган повинен займатися для виконання своїх найважливіших функцій в умовах демократичного суспільства. Через те, що завдання ефективного здійснення законодавчого контролю, з огляду на зростання могутності виконавчої влади, є настільки важким, парламентські органи розробили цілу низку різноманітних методів, за допомогою яких вони намагаються виконувати цю функцію. Серед найбільш помітних з них такі:

1. Проведення комітетами слухань та розслідувань. Саме у спеціалізованих комітетах здійснюється значна частина контрольної діяльності.

2. Схвалення парламентом законів, організаційної структури уряду та призначень на посади у виконавчій гілці влади.

3. Робота депутатів з виборцями. Громадяни звертаються до депутатів з проханнями допомогти у вирішенні проблем, з якими вони стикаються, маючи справу з урядом.

4. Щорічне затвердження державного бюджету. Процес асиг нування коштів дає чимало можливостей для контролю дій уряду.

323

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

5.1.2. Виконання бюджету і контроль

Законодавча прерогатива щодо оподаткування, законодавчий контроль за видатками та право законодавчої ініціативи виконавчої влади у фінансових питаннях є найважливішими функціями законодавчих органів у всьому світі. Історично слово "бюджет" означало шкіряний мішок, в якому міністр фінансів Англії приносив у парламент офіційну заяву про потреби уряду і наявні ресурси. Пізніше термін став вживатися щодо паперів, що знаходилися в мішку, а не для означення самого мішка.

Виключні права законодавчого органу щодо державних коштів вважається загальноприйнятою засадою демократії. У всіх демократичних країнах парламент повинен санкціонувати всі видатки, запозичення та будь-які надходження, які мають збиратися державною владою. Наприклад, у статті 1 розділу 9 Конституції Сполучених Штатів говориться про те, що "виплата грошей із скарбниці повинна відбуватися тільки на основі законних асигнувань". Це відбиває принцип, згідно з яким парламент у демократичній системі є представницьким органом урядування.

Загальновідомими завданнями складання бюджету слід вважати контроль, управління та планування. "Контроль" слід розуміти як участь законодавчої влади у здійсненні жорсткого нагляду над витратами виконавчої влади. На теоретичному рівні законодавчий контроль є процесом, завдяки якому законодавчий орган відіграє активну роль у поточному контролі за ефективністю діяльності уряду і застосуванні отриманих даних у виконанні своїх трьох інших основних функцій: законотворчій діяльності і виробленні державної політики, формуванні бюджету і отриманні державних доходів. Законодавчий орган повинен розуміти дії уряду з метою прийняття обгрунтованих фінансових рішень щодо законів, які він схвалює. Це пов'язано з ефективністю бюджетного процесу і основною характеристикою другого завдання, а саме управління. Наголос тут ставиться на необхідності забезпечення підзвітності уряду щодо результатів своєї діяльності.

За сучасного урядування парламенти не можуть чинити інакше, ніж делегувати виконавчій владі відповідальність за контроль і регулювання видатків. Із розростанням і ускладненням структури влади забезпечення підзвітності уряду за свою діяльність через ефективний зако-

324

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

вчий контроль стає справою, що потребує великої напруги та сил. Н°Да є делегування виконавчій владі повноважень у сфері контролю і Р ювання видатків необов'язково послаблює владу законодавчого ^ Парламенти світу розробили механізми забезпечення

звітності виконавчої влади. Більшість країн створили незалежні контрольно-ревізійні установи, які здійснюють контроль і регулярні ревізійні перевірки фінансових оборудок та витрат виконавчої влади після того, як такі витрати мали місце. Загалом, ці установи здійснюють оцінку ефективності діяльності органів виконавчої влади і подають результати своїх перевірок і свої рекомендації до парламенту. У Сполучених Штатах цю функцію виконує Головна контрольна служба (ГКС), утворена у 1921 році. Очолює ГКС Генеральний контролер. У Великобританії незалежний парламентський службовець — Генеральний контролер-аудитор — збирає детальну інформацію про рахунки асигнувань від кожного відомства, яке отримало гроші з державної скарбниці. Потім він вивчає їх і подає звіти із своїми висновками до Палати громад. Проте, його цікавлять лише огріхи в облікових записах і обліковій практиці, й той час як контроль над ефективністю системою бухгалтерського обліку і облікової практики покладено на Міністерство фінансів. У Франції Рахункова палата не тільки контролює урядові рахунки, а має ще й судові повноваження і діє як інші судові органи.

Нарешті, "планування" означає співвідношення між доходами й видатками, які необхідні для виконання поставлених завдань. У процесі складання бюджетного законодавства кожен комітет парламенту повинен здійснювати регулярні перевірки та дослідження застосування, реалізації, виконання та дієвості законів, що входять до сфери компетенції того чи іншого комітету. Метою перевірок і досліджень є з'ясування того, чи відповідає реалізація і виконання законів і програм, затверджених і намічених парламентом намірові законодавця і чи слід їх продовжувати, скорочувати або скасовувати.

Загалом, фінансове планування означає нині поєднання всіх трьох цілей, які стають очевидними на подальших етапах процесу законодавчого контролю над виконанням бюджету.

Законодавчий контроль, зазвичай, здійснюється шляхом періодичної незалежної і зовнішньої перевірки урядових рахунків і відом-

325

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

чих операцій незалежним аудитором від імені законодавчого органу або комісіями, спеціально створеними з цією метою. Наприклад, у більшості країн-членів Європейського Союзу парламенти мають право скорочувати або збільшувати суму видатків та розміри податків шляхом внесення поправок, але лише в чітко визначених межах так щоб, наприклад, дефіцит не перевищував планових показників, запропонованих урядом.

Тільки в одному винятковому випадку Конгрес Сполучених Штатів має практично необмежені повноваження у фінансовому плануванні. Нерідко він цілком відхиляє проект бюджету, поданий президентом, і, користуючись своїми власними широкими дослідницькими ресурсами, складає зовсім інший бюджет. Проте, наприкінці законодавчого процесу президент має все ж таки підписати бюджетні закони чи накласти на них вето. Якщо він накладає на них вето, Конгрес повинен подолати його двома третинами голосів обох палат або спробувати прийняти такі бюджетні закони, які Президент підписав би.

Коло бюджетних повноважень парламенту на певний фінансовий рік закінчується затвердженням підсумкового звіту і доповіддю Вищої контрольно-ревізійної інстанції (ВКРІ). Важливими чинниками є те, що ВКРІ відповідальна лише перед парламентом, не залежить від уряду, політичних фракцій, і володіє високою професійною майстерністю (Додаток 5.1).

У Сполучених Штатах Головна контрольна служба (ГКС), очолювана Генеральним контролером, є представником Конгресу з широким колом повноважень. До цих повноважень належать контрольна перевірка урядових рахунків і подання звітів до Конгресу, контроль за системами бухгалтерського обліку міністерств і відомств, правове тлумачення законів про асигнування і проведення розслідувань на запит комітетів законодавчого органу (Зіски^иі, 1972). ГКС виконує три основні типи ревізійних перевірок:

(1) Всестороння. Зосереджена на системах бухгалтерсь кого обліку та вибіркових операціях.

(2) Загальна. Визначає законність кожної операції.

(3) Комерційна. Перевірка діяльності державних корпо рацій та підприємств.

326

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

Генеральний контролер подає Конгресові річний звіт та резуль-ревізійних перевірок ГКС. Результати спеціальних розслідувань

етних відОМств подаються комітетам з питань діяльності уряду Палати представників і Сенату. Проте, у більшості випадків аудиторські висновки складаються через тривалий час, і Конгрес позбавлений своєчасної інформації про конкретне використання державних коштів. На час, коли Конгрес, виходячи з даних цих звітів, вимагає від міністерств пояснень, міністерства заявляють, що заходи на виправлення припущених огріхів саме зараз вживаються (Зісісп^иі, 1997).

Додаток 5.1 відбиває загальні рамки парламентського контролю за виконанням бюджету та системою бухгалтерського обліку в урядових міністерствах і відомствах восьми країн світу. Більшість країн (за винятком Швеції) утворили незалежні контрольно-ревізійні відомства для нагляду за витрачанням урядом державних коштів, (особливим випадком є Австрія, де контрольно-ревізійне відомство є підрозділом урядового органу - Міністерства фінансів. Незалежність відомства у виконанні своїх функцій забезпечується парламентським контролем його діяльності). Результати контрольно-ревізійних перевірок та розслідувань, проведених цими відомствами, мають юридичну силу і можуть викликати застосування санкцій до урядовців, які не виконують своїх обов'язків. У третій колонці представлене функціональне охоплення сфери діяльності контрольно-ревізійних підрозділів, які в основному співпадають і стосуються нагляду за урядовими витратами. Крім ретельної перевірки дотримання конкретного бюджетного законодавства і систем бухгалтерського обліку, сферою зацікавленості контрольно-ревізійних органів часто є державні підприємства і корпорації. У четвертій колонці вказано на характер і тип парламентського контролю, який здійснюється або через періодичні звіти незалежних контрольно-ревізійних установ, або, крім них, через подвійний контроль, який покладається на конкретний парламентський підрозділ (як у Німеччині, Південній Африці, Сполучених Штатах).

Контроль виконання Державного бюджету є найважливішою контрольною функцією парламенту. Після того як закон про бюджет прийнято відповідальність за його виконання повністю лягає на ви-

.127

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

конавчу владу. За законодавчою владою залишається контроль за його виконанням. Парламент повинен контролювати:

• видатки уряду;

• розподіл видатків;

• відхилення від фінансування;

• ефективність фінансування.

Контроль за видатками

Регулювання і контроль за витратами міністерств і відомств покладається на міністерство фінансів. Парламенти не втручаються у повсякденну роботу, але влаштовують періодичні перевірки. Звичайно міністерства, що роблять витрати, самі відповідають за їх ефективність. Міністерство фінансів, фінансуючи міністерства фактично контролює їх діяльність, але так, щоб втручання було мінімальним. Для цього дотримуються певних умов при здійсненні витрат:

• планують нерозподілені резерви для фінансування неочіку- ваних потреб у видатках;

• міністерства дотримуються графіків виплат і не допуска ють перевитрат за місяць, за квартал;

• міністерства, що витрачають кошти, пвинні мати якомога короткі програми, щоб забезпечувалася певна гнучкість вит рат. Довготривалі програми не виключаються, але витрати по них здійснюються строго у відповідності з графіком.

2. Звітування про недоліки

Парламенти, як правило, вимагають звіти від Міністерства фінансів про недоліки у використанні коштів. У випадках серйозного порушення, яке є наслідком помилки, або корупції, парламенти створюють спеціальні комісії для розслідування. Як приклад, можна навести розслідування діяльності Пентагону за перевитрати на комплектування озброєнь під час війни у В'єтнамі.

Існує два методи контролю:

попереджувальний, коли парламент створює відомство для моніторінгу витрачання коштів;

328

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

регулюючий, коли парламент постійно отримує інформацію від Міністерства фінансів.

Перший метод вимагає достатньо великих ресурсів. Другий метод є не дуже ефективним.

3. Досвід окремих країн

Великобританія. Кабінет міністрів після затвердження бюджету утворює резерв з метою недопустити незапланованих перевитрат. Всі витрати повинні закінчитися у поточному році, за виключенням капітального будівництва, де дозволяється перенесення 5% асигнувань.

Сполучені Штати Америки. Відповідно до затвердженого бюджету кошти розподіляє Адміністративно бюджетне управління - АБУ (Мінфін). Воно створює резерви для непередбачуваних витрат. Кожне міністерство і державне агенство має систему внутрішнього контролю і готує щомісячний звіт для АБУ. Протягом року аген-ства можуть подавати до Конгресу заявки на додаткові асигнування. Переміщення коштів між статтями не дозволяється. Систематичні повні перевірки фінансової діяльності Уряду проводить Головна контрольна служба - ГКС.

Конгрес США здійснює два типи контролю за державними витратами: безперервний (перманентний) нагляд за витратами виконавчої влади збоку комітетів і розгляд комітетами звітів Генерального контролера.

Комітети з розподілу бюджетних асигнувань ведуть безперервний контроль виконання бюджету. Всі державні органи звертаються до них по фінансування на наступний рік, тому будь-яке порушення витрат цього року може бути покаране зменшенням фінансування програм наступного року. Так, президент Кенеді витратив резерв для непередбачуваних витрат для створення Корпусу миру. Конгрес значно скоротив резерв на наступний рік і заборонив його використання без його санкції.

Франція. Після затвердження бюджет може бути змінений лише парламентом. Допускається, що уряд може не робити певних витрат і створити резерв для певної мети без схвалення парламенту.

329

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Міністри мають право покрити певні статті видатків, скоротивши інші статті, але не більше як на 10% за статтею. Систематичної централізованої процедури перевірки державних видатків не існує. Не використані капіталовкладення переносяться на наступний рік.

Швеція. Після затвердження бюджету Ріксдагом Кабінет міністрів розсилає відомствам інструкції про використання грошей. Кабінет міністрів обов'язково створює резерв для покриття непередбачуваних витрат, але не більше 1 -2% від загальних видатків. За витратами коштів слідкує Національне контрольно-ревізійне управління. Воно робить ревізії фінансової діяльності уряду щодвамісяці. Парламентський контроль здійснюється двадцятьма членами Ріксдагу, яким допомагає секретаріат у складі 20 аудиторів. Результати аудиторської перевірки публікуються у пресі для ознайомлення громадськості.

4. Ревізійні органи

Зловживання у витрачанні коштів має місце у всіх країнах. Тому у кожній країні створені спеціальні контрольні служби, які підпорядковані парламенту або є повністю незалежними.

Великобританія. Ревізію виконання бюджету робить Державна контрольна палата. її очолює Генеральний контролер надходжень та видатків казначейства її Величності Королеви. Він надає дозвіл на виділення державних коштів урядовим міністерствам. На нього покладені обов'язки засвідчувати звіти всіх урядових установ. Він підлягає певному контролю з боку парламенту, але діє незалежно, тісно співпрацюючи з Комітетом з питань державних рахунків парламенту.

Генеральний контролер ревізує більше 500 рахунків державного сектору. Однією з основних функцій Генерального ревізора є "ревізійна перевірка асигнувань", щоб з'ясувати, чи всі видатки зроблені відповідно до затвердженого бюджету, забезпечити парламент незалежною інформацією, висновками щодо ощадливості, ефективності та результативності використання державних ресурсів міністерствами та установами.

Німеччина. Федеральна контрольна палата є основним ревізійним органом Німеччини. Вона перевіряє звіт уряду в частині фінансових операцій, їх економічність та правильність. Палата складає

330

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

щорічний звіт для Бундестагу і Бундесрату, який є базою для оцінки виконання бюджету урядом.

Палата діє у тісному зв'зку з парламентом, але є повністю незалежною і не зобов'язана керуватися вимогами Бундестагу чи Бундесрату.

Члени палати не можуть усуватися з посади і не підпадають під приписи державної служби. Виконуючи ревізії, вони є повністю незалежними від будь-яких інструкцій.

Виконуючи ревізії, Федеральна контрольна палата, діє на свій розсуд. Вона може обмежитися розглядом у штаб-квартирі палати, розташованій у Франкфурті-на-Майні, а може й виконати перевірку на місці. Перевірки на місцях виконують 270 ревізорів у ранзі старших посадових осіб державної служби.

Федеральна контрольна палата має законне право вимагати від усіх органів будь-яку інформацію для досягнення цілей ревізії. Вона повідомляє про свої висновки ревізовану установу, вказуючи на всі невідповідності, порушення законів і нормативних актів.

Федеральна контрольна палата не має жодного засобу, щоб примусити підконтрольну установу врахувати її пропозиції і рекомендації. Проте всі контрольовані структури у більшості випадків діють у напрямку, вказаному Палатою, щоб не залишатися об'єктом критики з боку ревізорів.

Франція. Ревізійні функції у Франції виконує Лічильна палата, яка структурно подібна до вищих судів держави. Вона має дві суддівські палати і Генерального ревізора, який призначається урядом. У лічильній палаті є 7 колегій, кожна з яких працює під керівництвом заступника Генерального ревізора. Про належне дотримання законів Лічильною палатою дбає Генеральний прокурор.

Лічильна палата проводить ревізію рахунків держави, автономних відомств, державних підприємств, незалежних систем медичного страхування та пенсійного забезпечення. Випадки безгосподарності доповідаються Генеральним прокурором керівникові підрозділу, де проводилася ревізія, а випадки шахрайства доповідаються Державним прокурорам з метою порушення судової справи.

Ревізори Лічильної палати мають доступ до всіх документів,

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

пов'язаних з фінансовими операціями і навіть тоді, коли вони стосуються питань державної безпеки, національної оборони, закордонних справ.

Головні рахунки держави готує Міністерство фінансів щороку і подає звіт Лічильній палаті, яка його перевіряє і подає президентові, парламенту та народу.

Швеція. Ревізійні функції виконує Державне ревізійне управління (ДРУ). Його очолює Генеральний ревізор,який призначається Ріксдагом на 6 років і формально не може бути усунений з посади. В Управлінні працює понад 500 службовців у чотирьох відділах. Управління перевіряє річні звіти всіх відомств, а також протягом року робить 20 перевірок за власною ініціативою. Протоколи перевірок Управління направляє постійним комітетам Ріксдагу.

Найважливіші зауваження і висновки щорічної діяльності підсумовуються у звіті і подаються урядові. Вони є основою для прийняття рішень урядом стосовно загальних питань і окремих відомств.

Україна. Бюджетно-фінансовий контроль в Україні здійснює Рахункова палата, яку формує Верховна Рада і яка не є органом Верховної Ради України. Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України та законом "Про Рахункову палату".

Відповідно до Статті 7 Закону Рахункова палата зобов'язана:

1. Здійснювати контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за виконанням державного бюджету Ук раїни, у тому числі за використанням коштів загальнодер жавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм, а також збереження та використання майна, що є об'єктами права державної власності, що не підлягає приватизації

2. Проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верхов ної Ради України, органах державної виконавчої влади, На-

332

V. КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСС

ціональному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених Статтею 16 цього Закону

3. Перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених у пункті 2 цієї статті (Статті 16), грошові документи, бухгалтерські книги, звіти,плани, кошториси витрат та іншу документа цію щодо фінансово-господарської діяльності, а також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними паперами, матеріальних цінностей, їх обліку, збе рігання і витрачання

4. Отримувати від керівників організацій та установ, які пе ревіряються, всієї необхідної документації та іншої інфор мації про фінансово-господарську діяльність

5. Отримувати від Національного банку України, уповнова жених банків та інших кредитних установ необхідні відо мості про операції та стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, від інших підприємств і організацій - довідки, копії документів по операціях і рахунках цих ус танов та організацій

6. Організовувати і проводити оперативний контроль за ви конанням Державного бюджету України за звітний період

7. Проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки по ок ремих розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів

8. Проводити експертизу проектів Державного бюджету Ук раїни, а також законів та інших нормативних правових актів, непідписаних міжнародних договорів України, за гальнодержавних програм та інших документів, що стосу ються питань державного бюджету і фінансів України

9. Проводити аналіз і дослідження порушень і відхиленьбюд- жетного процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення, а також удоскона лення бюджетного законодавства в цілому.

10. Готувати і подавати висновки до Верховної ради України та її

333

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

постійних комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік

11. Направляти матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до Кабінету міністрів України, відповідним центральним орга нам державної виконавчої влади, Національному банку України, Фонду державного майна, іншим державним фондам, підприємствам, установам і організаціям для роз гляду і вжиття необхідних заходів

12. Вносити до Верховної Ради України, Президенту України,

а також до органів виконавчої влади клопотання до притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі

13. Залучати до проведення перевірок, ревізій та обслідувань на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в необхідних випадках за рахунок власних коштів

14. У разі виявлення під час перевірок, ревізій та обслідувань фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до правоохоронних органів з інформуван ням про це Верховної Ради України.

< Попередня Наступна >

Радник