1.5. Що треба знати про доказування та докази

Захист своїх прав у господарському суді. Сегеда, Татаркевський, 2002.

У господарському судовому процесi доказами є данi, документи, речi, що подаються сторонами та iншими учасниками процесу i використову¬ються для встановлення господарським судом наявностi чи вiдсутностi обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення сторiн, а також iнших обставин, якi мають значення для правильного вирiшення господарсь¬кого спору.

Як докази, можна використовувати будь-якi фактичнi данi. Винятками є випадки, коли законодавство вимагає, щоб обставини справи були пiдтверд¬женi певними засобами доказування. Так, чинним законодавством, що регу¬лює вiдносини за договором перевезення вантажу, встановлений перелiк до-кументiв-доказiв, якi є пiдставою для покладення на перевiзника вiдповiдаль¬ностi за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу.

Такi обставини не можуть доводитися iншими засобами доказування. Зважаючи на те, що питання допустимостi доказiв потребує певних спецiальних знань, радимо не перейматися зайве цим питанням i подавати до господарського суду тi докази, якi Ви маєте. Якщо суд вирiшить, що iснує необхiднiсть у поданнi iнших доказiв, вiн обов’язково вимагатиме у Вас та¬ких доказiв.

Всi докази можна подiлити на: •письмовi докази; •речовi докази; •висновки судових експертiв;

•пояснення представникiв сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у судовому процесi. Розглянемо детальнiше види доказiв, що використовуються в госпо-дарському процесi.

Письмовi докази — це документи i матерiали, якi мiстять данi про обста¬вини, що мають значення для вирiшення справи.

При поданнi письмових доказiв слiд пам’ятати, що:

1. Письмовi докази подаються в оригiналах або належним чином засвiдчених копiях.

Копiї документiв можуть засвiдчуватися нотарiально або органами, якi вида¬ють оригiнали документiв (наприклад, копiї

свiдоцтва про державну реєстрацiю (перереєстрацiю) суб’єкта пiдприємницької дiяльностi видає та засвiдчує орган з реєстрацiї), або самим пiдприємством (накази, протоколи, установчi документи тощо). Якщо Ви не впевненi в тому, що копiя документа засвiдчена належним чи¬ном, то краще звернутися до нотарiальної контори i засвiдчити таку копiю но¬тарiально. У такому випадку суд не повертатиме Вам документи з причин неналеж¬ного оформлення, i Ви не втрачатимете часу на повторну пiдготовку документiв.

2. Не завжди iснує необхiднiсть у поданнi повного варiанта того

чи iншого документа.

Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, то подається засвiдчений витяг з нього. Наприклад, якщо вам необхiдно пiдтвердити склад засновникiв пiдприємства, немає необхiдностi в поданнi всього тексту статуту пiдприємства. Достатньо подати витяг, що стосується засновникiв.

3. Подання документiв в оригiналi є обов’язковим, якщо це передбачено законодавством або цього вимагає господарський суд.

4. Пiсля вирiшення господарського спору можна звернутися до суду з клопотанням про повернення оригiналiв письмових доказiв.

Клопотання слiд подавати до канцелярiї господарського суду; до клопотання потрiбно обов’язково додати засвiдченi копiї таких доказiв.

Речовi докази — це предмети, що своїми властивостями свiдчать про обставини, якi мають значення для правильного вирiшення спору.

Речовi докази, якi Ви будете подавати до господарського суду, пiсля вирiшення спору будуть повернутi Вам. Винятком є той випадок, коли господарський суд визнає право на цi речi за iншою стороною. Тодi речовi докази будуть повернутi iншiй сторонi.

Ще одним видом доказiв є висновки судових експертiв. Висновок судового експерта — це документ, який мiстить точку зору експерта на поставленi перед ним питання. Такий висновок подається у письмовiй формi, i обов’язково повинен бути надiсланий Вам, як учаснику судового процесу.

Слiд звернути увагу на той факт, що такi висновки не є безспiрними i не розглядаються судом як незаперечнi факти. Тому Ви можете не погоджуватися з висновками судових експертiв, вимагати проведення додаткової чи повторної судової експертизи, залучення iнших експертiв.

Пояснення представникiв сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у судовому процесi, також розглядаються як доказ у господарському процесi. Як правило, пояснення надаються суду усно, пiд час судових дебатiв. Проте в необхiдних випадках, на вимогу суддi, пояснення представникiв сторiн та iнших осiб, що беруть участь в судовому процесi, мають бути викладенi письмово.

Пiд час судового процесу слiд придiлити особливу увагу питанням пошуку та вивченню доказiв, оскiльки обов’язок доказування своїх вимог i заперечень є одним з головних обов’язкiв сторiн.

Проте iснують випадки, коли Вам не потрiбно доказувати певнi факти.

Факти та обставини, що не потребують доказування:

• обставини, визнанi господарським судом загальновiдомими (наприклад, якщо Ви є платником єдиного податку, Вам не потрiбно доводити, що ви звiльненi вiд сплати податку на прибуток, оскiльки це встановлено вiдповiдним Указом Президента i є загальновiдомим фактом);

• факти, встановленi рiшенням господарського суду (iншого органу, який вирiшує господарськi спори) пiд час розгляду однiєї справи, як¬що вони використовуються при вирiшеннi iнших спорiв, в яких беруть участь тi самi сторони (наприклад, немає потреби доводити незаконнiсть рiшення, якщо Ви в судовому порядку вже оскаржили рiшення податкового органу, згiдно з яким до Вас були застосованi санкцiї, а потiм подаєте позов про стягнення завданих Вам збиткiв);

• факти, встановленi у вироку суду з кримiнальної справи, що набрав законної сили, якi визначають, чи мали мiсце певнi дiї та ким вони вчиненi (наприклад, якщо суд пiд час розгляду кримiнальної справи встановив, що пiдприємець сплатив всi належнi податки i не ухилявся вiд сплати податкiв, то в господарському процесi цей факт не доводиться);

• факти, що мають значення для вирiшення спору, та були встановленi судом з цивiльної справи i вiдображенi у рiшеннi цього суду;

• факти, якi вважаються встановленими вiдповiдно до закону.

За загальними правилами господарського процесу, кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. При цьому для правильного вирiшення спорiв важливе значення має розподiл мiж сторонами обов’язку доказування, тобто визначення, якi юридичнi факти повинен довести позивач або вiдповiдач. Як правило, основний тягар доказування лягає на особу, яка звертається до господарського суду за захистом своїх прав та законних iнтересiв.

Проте iснують також випадки, коли обов’язок доказування покладається, головним чином, на вiдповiдача. Поширеними прикладами таких ви\падкiв є спори, що виникли внаслiдок порушення зобов’язання за договором, та спори за зобов’язаннями, що виникають внаслiдок заподiяння шкоди.

У таких спорах цивiльне законодавство передбачає презумпцiю вини правопорушника. Тобто Ви, як позивач, не повиннi доказувати наявнiсть вини вiдповiдача у заподiяннi шкоди; навпаки, на вiдповiдача покладено тягар доказування того, що в його дiях вiдсутня вина у заподiяннi шкоди.

Далi в загальних рисах розглянемо процес доказування пiд час вирiшен¬ня спорiв у господарському судi.

Першим етапом цього процесу є подання доказiв. Про те, якi докази по¬даються та якi вимоги висуваються до доказiв, ми зазначили вище.

Якщо поданi сторонами докази є недостатнiми, господарський суд зобов’язаний вимагати вiд суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi та iнших органiзацiй документи i матерiали, необхiднi для вирiшення спору, незалежно вiд їхньої участi у справi. Це робиться як за iнiцiативою суду так i за клопотанням сторiн.

При поданнi такого клопотання до господарського суду у ньому потрiбно докладно зазначити:

•який доказ вимагається;

•пiдстави, з яких Ви вважаєте, що цi докази має певний суб’єкт пiдприємницької дiяльностi чи органiзацiя;

•обставини, для пiдтвердження яких необхiднi цi докази.

На другому етапi суд проводить огляд та вивчення доказiв, поданих сторонами.

За iснування певних ускладнень у поданнi письмових чи речових доказiв, суд може провести їх огляд та дослiдження на мiсцi знаходження таких доказiв. За результатами такого огляду складається протокол, який пiдписується суддею та приєднується до справи.

Пiд час вивчення судом доказiв можна надавати додатковi докази, якi також розглядатимуться судом.

Третiй етап — оцiнка доказiв. Ви повиннi знати: суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, i що бiльш переконливими та зрозумiлими для суду будуть Вашi докази, то бiльше шансiв, що суд оцiнить їх на Вашу користь. Тому до процесу надання доказiв слiд ставитися дуже прискiпливо.

< Попередня Наступна >

Радник