Радник

---

Захист своїх прав у господарському суді. Сегеда, Татаркевський, 2002. Спори, що не вирiшуються у господарському судi: • спори, що виникають при погодженнi стандартiв та технiчних умов; • спори про встановлення цiни на продукцiю (товари), а також тарифiв на послуги (виконання робiт), якщо цi цiни i тарифи вiдповiдно до за¬конодавства не можуть бути встановленi за угодою сторiн; • спори, вирiшення яких вiдповiдно до законiв України, мiждержавних договорiв та угод вiднесено до вiдання iнших органiв. Господарськi суди належать до спецiалiзованих судiв, а тому розглядають лише певнi види спорiв. Зокрема, це такi справи: •у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi i виконаннi господарських договорiв та з iнших пiдстав; •у спорах про визнання недiйсними актiв з пiдстав, зазначених у зако¬нодавствi; •про банкрутство. Звернiть увагу на те, що деякi спори не належать до юрисдикцiї госпо¬дарських судiв. Крiм того, слiд мати на увазi, що при об’єднаннi кiлькох зв’язаних мiж собою вимог, з яких однi - пiдвiдомчi суду загальної юрисдикцiї, а iншi — гос¬подарському суду, всi вимоги пiдлягають розгляду в судi загальної юрисдикцiї незалежно вiд статусу учасникiв спору. Отже, у господарському судi можна оспорити рiзнi акти. Справдi, пiд¬приємцям доводиться часто звертатися до господарських судiв з позовами про визнання недiйсними актiв державних органiв (зокрема, актiв податкових ор¬ганiв), i при цьому пiдприємцi стикаються з численними нюансами. Незнан¬ня пiдприємцями цих нюансiв призводить до невиправданого затягування розгляду справи, втрат часу та коштiв. Пiд актом державного чи iншого органу в господарських судах розумiють офiцiйний письмовий документ цих органiв, який породжує певнi правовi наслiдки, спрямований на регулювання тих чи iнших суспiльних вiдносин i має обов’язковий характер для суб’єктiв цих вiдносин. Усi акти, залежно вiд характеру та обсягу вiдносин, якi вони врегульову¬ють, можна подiлити на: •нормативнi — акт

и, прийнятi уповноваженими державними чи iншими органами у межах їхньої компетенцiї, офiцiйнi письмовi документи, якi встановлюють, змiнюють чи скасовують норми права, носять загаль¬ний чи локальний характер та застосовуються неодноразово; •акти, що не мають нормативного характеру (iндивiдуальнi) — акти, що породжують права i обов’язки тiльки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктiв), якому вони адресованi. До нормативних актiв належать всi нормативно-правовi акти державних органiв. Зокрема, господарський суд розглядає спори про визнання недiйсни¬ми нормативно-правових актiв: •Кабiнету Мiнiстрiв України; • центральних органiв виконавчої влади (мiнiстерств, комiтетiв тощо); •мiсцевих державних адмiнiстрацiй; •органiв мiсцевого самоврядування. Слiд звернути увагу на те, що до юрисдикцiї господарського суду не на¬лежать закони та укази Президента України. До ненормативних актiв можна вiднести рiшення податкових органiв, постанови державних виконавцiв, акти митних органiв (наприклад, про вiдмову у митному оформленнi вантажу), рiшення загальних зборiв чи вибор¬чого органу пiдприємств тощо. Оскiльки при визначеннi приналежностi того чи iншого акта до юрис¬дикцiї господарського суду пiдприємцi часто стикаються з певними пробле¬мами, ми пропонуємо таблицю, в якiй наведено найбiльш поширенi прикла¬ди актiв, заяви про визнання недiйсними яких не пiдлягають розгляду госпо¬дарськими судами. < Попередня   Наступна >