255

---

Розділ 8. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Відповідно до ч. 2 ст. 52 та ст. 54 КК України покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфі­каційного класу є додатковим покаранням і призначається тільки тим особам, які мають ці звання, ранги, чини або кваліфікаційний клас уразі вчинення ними тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є безстроковим, оскільки час його застосування не обмежений у законі будь-якими межами і навіть після погашення або зняття судимості засуджений не має права претен­дувати на автоматичне відновлення його в тому званні, ранзі, чині або кваліфікаційному класі, яких він був позбавлений за вироком суду.

Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу призначається судом особам, що мають:

військові звання, які присвоюються військовослужбовцям під час проходження ними служби у Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Службі безпеки, Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та інших військових формуваннях (Див. Постанову Верховної Ради України від 24,08.91 р. «Про військові формування на Україні»), а також військово­зобов'язаним (запасу);

спеціальні звання, що присвоюються співробітникам міліції, Внутрішніх військ МВС, державної податкової адміністрації, податко­вої міліції, митної служби і деяким іншим категоріям працівників;

ранги, встановлені для державних службовців, службових осіб органів місцевого самоврядування і дипломатичних працівників;

класні чини, які введені для працівників прокуратури;

кваліфікаці

...

йні класи, передбачені для суддів, судових експертів, лікарів — судово-психіатричних експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КВК України після набуття вироком суду законної сили на адресу органу, який присвоїв військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, направляється копія цьо­го вироку. Відносно військовослужбовця запасу копія вироку направляється до військового комісаріату за місцем його проживання. Після держання копії вироку зазначений орган зобов'язаний:

внести у відповідні документи запис про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ч. 2 ст. 29 КВК України);

прийняти необхідні заходи до позбавлення засудженого всіх прав, пільг та повноважень, пов'язаних із наявністю відповідного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ч.2 ст. 29 КВК України);

повідомити суд про виконання покарання на протязі одного міся­ця з дня отримання копії вироку (ч. 4 ст. 29 КВК України).

Отже, розглянемо порядок виконання покарання, що встановлено, відносно різних категорій засуджених.

Згідно з Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил Ук­раїни, Положенням про проходження військової служби солдатами (ма­тросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, Положен­ням про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчаль­них закладів, Положенням про проходження військової служби за кон­трактом та кадрової військової служби у службі безпеки України, По­ложенням про проходження строкової військової служби солдатами і матросами, сержантами і старшинами Служби безпеки України, По­ложенням про проходження військової служби (навчання) за контрак­том курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України військовослужбовці і військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів і офіцерський склад, який поділяється на молодший офіцерський склад, старший офіцерський склад, вищий офіцерський склад. Всі військовослужбовці мають відповідні військові звання, які, в свою чергу, поділяються на армійські і корабельні.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів встановлю­ються такі військові звання: рядовий, матрос, старший солдат, старший матрос, молодший сержант, старшина 2 статті, сержант, старшина 1 статті, старший сержант, головний старшина, старшина, головний ко­рабельний старшина, прапорщик, мічман, старший прапорщик, стар­ший мічман, молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, капітан-лейтенант, майор, капітан 3 рангу, підполковник, капітан 2 рангу, полковник, капітан 1 рангу, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

До військових звань офіцерського складу медичної та юридичної служб, військових судів та прокуратур, які мають відповідну освіту, додаються слова «медичної служби» і «юстиції». До військових звань гро­мадян, які перебувають у запасі, додається слово «запасу».

Як випливає із змісту ст. 29 КВК України позбавлення військового звання за вироком суду покладається на той орган або посадову особу, які присвоїли це звання.

Згідно з зазначеними вище Положеннями право на присвоєння відповідних військових звань надано:

старшого солдата (старшого матроса) — командирам окремих військових частин, які користуються владою командира батальйону (ко­рабля 3 рангу) і мають право видавати накази, начальникам вищих військових навчальних закладів чи підрозділів;

молодшого сержанта (старшини 2 статті), сержанта (старшини 1 статті), старшого сержанта (головного старшини) — командирам бри­гад, полків, кораблів 1 і 2 рангів, окремих батальйонів і начальникам вищих військових навчальних закладів;

старшин (головного корабельного старшини) — командирам дивізій, бригад кораблів і начальникам, які мають рівні з ними права, та вище;

первинне офіцерське звання (молодший лейтенант, лейтенант) військовослужбовцям (військовозабов'язаним) присвоюється Мі­ністром оборони України, Головою Служби безпеки України;

прапорщика (мічмана), старшого прапорщика (старшого мічма­на) — командувачу корпусу, а у воєнний час — командиру дивізії і вище;

до капітана (капітан-лейтенанта) включно — командувачам кор­пусів і вище, першому заступнику Голови Служби безпеки України;

до майора (капітана 3 рангу) включно — командувачам військ оперативних командувань, першому заступнику Голови Служби безпе­ки України;

до підполковника (капітана 2 рангу) включно — іншим керівни­кам Міністерства оборони України, головнокомандувачем видів Зброй­них Сил України, першому заступнику Голови Служби безпеки України;

до полковника (капітана 1 рангу) включно — Міністру оборони України, Голові Служби безпеки України;

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям присвоюються Президентом України за поданням Міністра оборони, Голови Служби безпеки України, Міністра з питань надзвичайних си­туацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Директора Державної прикордонної служби України.

Особам, позбавленим військових звань, військовими комісарами одночасно із прийняттям на військовий облік присвоюється звання рядового (матроса) запасу.

Особи, позбавлені військових звань за вироком суду, можуть бути поновлені в попередньому званні у зв'язку зі скасуванням чи зміною вироку суду або у разі звільнення від покарання на підставі закону про амністію чи акта про помилування.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р. «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України» та Положення про проходження служби ря­довим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 лип­ня 1991 р. в редакції постанов Кабінету Міністрів України №33 від 27.01.1992 р., №349 від 20.03.1998 р. та №986 від 07.06.1999 р., для осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ, Внутрішніх військах МВС України та Державному департаменті України з питань виконан­ня покарань, встановлені такі спеціальні звання: рядовий міліції, рядо­вий внутрішньої служби (рядовий склад), молодший сержант міліції, молодший сержант внутрішньої служби, сержант міліції, сержант внутрішньої служби, старший сержант міліції, старший сержант внут­рішньої служби, старшина міліції, старшина внутрішньої служби, пра­порщик міліції, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик міліції, старший прапорщик внутрішньої служби (молодший начальниць­кий склад), молодший лейтенант міліції, молодший лейтенант внут­рішньої служби, лейтенант міліції, лейтенант внутрішньої служби, стар­ший лейтенант міліції, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан міліції, капітан внутрішньої служби ( середній начальницький склад), майор міліції, майор внутрішньої служби, підполковник міліції, підпол­ковник внутрішньої служби, полковник міліції, полковник внутрішньої служби (старший начальницький склад), генерал-майор міліції, генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант міліції, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник міліції, генерал-полковник внутрішньої служби (вищий начальницький склад).

Порядок позбавлення спеціальних звань відповідно до вироку суду є аналогічним позбавленням військового звання, тобто вирок суду ви­конують ті органи і посадові особи, яким законодавством надано пра­во присвоєння відповідних спеціальних звань.

Відповідно до п.27 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в діючій ре­дакції перші та чергові спеціальні звання рядового, молодшого, серед­нього і старшого начальницького складу присвоюються:

до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно — начальниками головних управлінь МВС України в Криму, місті Києві та Київській області, управлінь МВС в областях, управлінь Державного департаменту України з питань виконання покарань в об­ластях, місті Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорами вищих закладів освіти системи МВС України та прирівняни­ми до них особами;

до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно — Міністром внутрішніх справ України, Головою Державного департамен­ту України з питань виконання покарань.

Чергові спеціальні звання середнього начальницького складу діль­ничним інспекторам міліції до капітана включно присвоюються началь­никами районних управлінь, міських і районних відділів внутрішніх справ.

Спеціальні звання вищого начальницького складу присвоюються Президентом України за поданням Міністра внутрішніх справ та Дирек­тора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Згідно з положеннями ст. 410 Митного кодексу України посадовим особам Митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, присво­юються такі спеціальні звання: дійсний державний радник митної служ­би, державний радник митної служби 1, 2 та 3 рангів, радник митної служби 1, 2 та 3 рангів, інспектор митної служби 1, 2, 3 та 4 рангів, інспектор митної служби, молодший інспектор митної служби, курсант.

Зазначена норма Митного кодексу України визначає також права по­садових осіб щодо присвоєння і, зрозуміло, позбавлення, в тому числі і на підставі вироку суду, спеціальних звань співробітників митної служби.

Спеціальне звання дійсного державного радника митної служби присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Спеціальні звання державного радника митної служби 1, 2 та З рангів присвоюється Президентом України за поданням керівника Дер­жавної митної служби України.

Спеціальні звання радника митної служби 1, 2 та 3 рангів, інспек­торів митної служби 1, 2, 3 та 4 рангів, інспекторів митної служби та молодших інспекторів митної служби присвоюється керівником спе­ціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціальне звання курсанта присвоюється керівниками відповідних закладів освіти.

Спеціальні звання співробітників податкової міліції встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону від 5 лютого 1998 р.

Згідно з нормами зазначених законів особам, яких прийнято на служ­бу до податкової міліції на посади начальницького складу, присвоюють­ся такі спеціальні звання: генерал-лейтенант податкової міліції, генерал-майор податкової міліції (вищий начальницький склад), полковник по­даткової міліції, підполковник податкової міліції, майор податкової міліції (старший начальницький склад), капітан податкової міліції, стар­ший лейтенант податкової міліції, лейтенант податкової міліції (середній начальницький склад), старший прапорщик податкової міліції, прапорщик податкової міліції (молодший начальницький склад).

Законом України «Про державну податкову службу у Україні» в ре­дакції закону від 24 грудня 1993 року №3813-Х11 іншим посадовим осо­бам податкових адміністрацій також присвоюються спеціальні звання, а саме: головний державний радник податкової служби, державний рад­ник податкової служби 1, 2 та 3 рангів, радник податкової служби 1, 2 та 3 рангів, інспектор податкової служби 1, 2 та 3 рангів.

Порядок присвоєння і позбавлення спеціальних звань молодшого начальницького складу податкової міліції визначається Державною податковою адміністрацією України, а порядок присвоєння спеціаль­них звань особам середнього, старшого та вищого начальницького скла­ду податкової міліції та іншим посадовим особам податкової служби — Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про дипломатичну службу» та ст. 1 Закону України «Про дипломатичні ранги» №253-ІУ від 28.11.2002 р. для державних службовців дипломатичної служби встановлюються такі дип­ломатичні ранги: Надзвичайний і Повноважний Посол, Надзвичайний і Повноважний Посланник першого і другого класів, радник першого і другого класів, перший секретар першого і другого класів, другий сек­ретар першого і другого класів, третій секретар, аташе.

Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно з пер­шого до одинадцятого рангу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про дипломатичні ранги» державним службовцям, які працюють в системі органів дипломатичної служби, дипломатичний ранг присвоюється і скасовується Міністром закордон­них справ України.

Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Над­звичайного і Повноважного Посланника першого та другого класів при­своюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.

Стаття 5 зазначеного вище закону встановлює, що державний служ­бовець, якому присвоєно дипломатичний ранг, перебуває в ньому Довічно і може бути позбавлений дипломатичного рангу лише за виро­ком суду, а також у разі припинення громадянства України. Позбавлен­ня дипломатичного працівника дипломатичного рангу означає позбав­лення його всіх попередніх рангів.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» прийняття на Державну службу (професійну діяльність осіб, які обіймають посади в Державних органах і отримують платню за рахунок державних коштів), просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних зі службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також відповідно до рангів, які їм присвою­ються.

Стаття 25 зазначеного Закону встановлює сім категорій посад служ­бовців. Головним критерієм при цьому є організаційно-правовий рівень того органу, який приймає службовця на роботу, обсяг і характер компетенції на відповідній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про державну службу» встанов­лено такі ранги державних службовців: службовцям, які займають відпо­відні посади, віднесені до першої категорії, можуть бути присвоєні 3, 2 і 1 ранги, другої категорії — 5,4 і 3 ранги, третьої категорії — 7,6 і 5 ранги, четвертої категорії — 9, 8 і 7 ранги, п'ятої категорії — 11, 10 та 9 ранги, шостої категорії — 13,12 і 11 ранги, сьомої категорії — 15,14 та 13 ранги. Порядок присвоєння державному службовцю відповідного рангу і позбавлення його цього рангу визначається Положенням про ранги дер­жавних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни №658 від 19 червня 1996 р.

Ранги присвоюються державним службовцям в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації і результатів роботи.

Особам, які вперше зараховані на державну службу, присвоюється, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій посад. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії — Кабінетом Міністрів України. Ранги керівникам місцевих органів державної виконавчої влади, головам місцевих рад, які відповідають посадам третьої — п'ятої кате­горій, присвоюються відповідно керівником органу державної виконав­чої влади або головою ради вищого рівня.

Ранги іншим керівникам і спеціалістам органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, які відповідають посадам третьої—сьо­мої категорій, присвоюються за місцем роботи керівниками цих органів. Державний службовець може бути позбавлений рангу тільки судом, у тому числі і у випадку призначення своїм вироком покарання, яке пе­редбачає позбавлення цього рангу.

Положення про класні чини працівників органів прокуратури Укра­їни, затверджене Постановою Верховної Ради України № 1795 — XII від 6 листопада 1991 р. встановлює для осіб, які займають певні посади у системі органів прокуратури, десять класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції першого класу, державний радник юстиції другого класу, державний радник юстиції третього кла­су, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист першого класу, юрист другого класу, юрист третього класу.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» класні чини державного радника юстиції першого класу, державного радника юстиції другого класу державного радника юстиції третього класу присвоюється Президентом України, інші класні чини — Генеральним про­курором України.

Класний чин державного радника юстиції України присвоюється Генеральному прокурору України за посадою.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про кваліфікаційні комісії, квалі­фікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів Укра­їни» із змінами, внесеними Законом України № 2536 — III від 21 черв­ня 2001 р., залежно від посади, стажу та досвіду роботи, рівня про­фесійних знань для суддів довічно встановлюється шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п'ятий.

Кваліфікаційні класи суддів встановлюються кваліфікаційною комісією:

вищий кваліфікаційний клас — заступникам Голови, суддям Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду України;

перший — другий кваліфікаційні класи — судцям Верховного Суду України і вищого спеціалізованого суду України;

перший — третій кваліфікаційні класи — суддям апеляційних судів, голові, заступникам голови місцевого господарського суду;

другий — п'ятий кваліфікаційні класи — суддям місцевих судів. Голова Верховного Суду України, Голова вищого спеціалізованого суду України є суддями вищого кваліфікаційного класу за посадою.

Позбавлення суддів кваліфікаційного класу відповідно до ст.19 за­значеного Закону здійснює кваліфікаційна комісія.

Кваліфікаційні класи також можуть отримувати і експерти, які за­лучаються до проведення судових експертиз. Так, ст. 16 Закону України «Про судову експертизу» встановлює, що з метою забезпечення належ­ного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залуча­ються до судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової екпертизи, вони підлягають атестуванню.

Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюється квалі­фікація судового експерта з дозволом проведення певного виду експер­тиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації, присвоєння та позбавлення ква­ліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до си­стеми яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що про­водять судові експертизи. Виходячи зі змісту ст. 54 КК України, суд може самостійно, за наявності відповідних підстав, позбавити особу будь-якого військового звання, в тому числі і звання вищого офіцерського складу, або будь якого спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, Незалежно від того, ким вони були присвоєні. В цьому знаходить свій Конкретний вираз принцип рівності всіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

 

< Попередня   Наступна >