118

---

Розділ 21. Праця засуджених до позбавлення волі

§ 1. Правові підстави та мета залучення засуджених до праці

У ході відбування покарання у виді позбавлення волі засуджені за­лучаються до праці. За своїми характеристиками праця засуджених є різновидом суспільної праці взагалі. Основні відмінності полягають у підпорядкуванні праці засуджених меті кримінально-виконавчого зако­нодавства, наявності специфики деяких правовідносин та організації праці осіб, позбавлених волі.

Стаття 6 КВК України називає працю серед основних засобів ви­правлення і ресоціалізації засуджених. Формулюючи це положення, законодавець виходив із загальновизнаної думки про те, що праця є важливим та сильним засобом впливу на особу, її свідомість та спосіб життя. Тому закон передбачає необхідність залучення засудженого до праці, намагаючись за допомогою праці та інших засобів досягти таких позитивних змін в його особистості, які сприяють засудженому свідо­мо відновлювати соціальний статус, повернутися до самостійного соціально-нормативного життя в суспільстві. Для цього організація та методи роботи в установах виконання покарань мають максимально наближатися до тих, що прийняті на аналогічній роботі на волі.

Праця в умовах позбавлення волі не є елементом кари та не має на меті завдання засудженому фізичних страждань, нелюдського або тако­го, що принижує гідність, поводження із засудженими.

Залучення до праці спрямоване, насамперед, нате, щоб спонукати засуджених ставитися до праці як до позитивної та необхідної складо­вої їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Такі ж вимоги ставлять до праці ув'язнених Європейські тюремні правила. Необхідно, щоб, звільнившись із установи виконання покарань, особа мала певні навички та вміння, які дозволять їй знайти законні засоби для існу

ван­ня та допоможуть безболісно увійти у життя на волі.

Умовам праці засуджених властиві лише деякі обмежуючі елементи, які диференцюються залежно від виду режиму установи виконання по­карань. Наприклад, такими обмежуючими елементами є обов'язковість праці, обмеження щодо можливості вибору місця роботи та припинен­ня роботи для,вирішення трудових конфліктів. В усьому іншому діюче законодавство орієнтоване на те, щоб умови праці та сама праця була найбільш наближена до умов праці на волі.

На жаль, нині практика залучення засуджених до праці практично не орієнтована на те, щоб засуджений сприймав працю позитивно, а винагорода за працю не поставлена у залежність від економічних показ­ників, таких як кількість та якість виробленого. Але, незважаючи на це, в сучасних умовах самі засуджені часто сприймають працю як позитив­ний момент, як можливість уникнути негативного впливу фізичної ізо­ляції, оволодіти спеціальністю і навіть заробити гроші.

Вплив праці здійснюється у комплексі з іншими засобами виправ­лення та ресоціалізації: встановлений порядок виконання та відбуван­ня покарання (режим); соціально-виховна робота; загальноосвітнє і професійно-технічне навчання; громадський вплив, які разом пе­реслідують мету покарання. Всі ці засоби застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання та мають на меті досягнення виправлення та ре­соціалізації засудженого.

Праця має й, так би мовити, додаткову мету. Можна виділити такі цілі:

- економічні,

- фізичні або оздоровчі,

- виконання зобов'язань засудженим.

Щодо економічної мети. Установи виконання покарань утримують­ся за рахунок Державного бюджету, є неприбутковими установами. Але всі потреби цих установ держава, бюджет якої наповнюється переваж­но за рахунок сплати податків, задовольнити не в змозі. Тому в умовах позбавлення волі засуджені утримують себе самостійно, тобто самі спла­чують за своє утримання в установі шляхом сплати комунальних послуг, оплати вартості одягу, їжі, постільних речей та ін. До того ж, працюючи на підприємствах та виробництвах установ виконання покарань, засу­джені виготовляють певну продукцію, реалізація якої дозволяє забезпе­чувати відповідну установу, а сама продукція споживається суспіль­ством. Наприклад, багато установ виконання покарань виробляє сто­лярні вироби, комплектуючі для автомобілів, вироби з бетону та ін.

Фізична або оздоровча мета. Засуджені, працюючи на виробництві, Докладають фізичних зусиль, іноді за характером роботи перебувають на повітрі, що дозволяє підтримувати здоров'я та уникати моральної дегра­дації, яка може бути викликана відсутністю праці. Незабезпеченість за­суджених роботою нерідко є причиною конфліктів та непорозумінь в Установах виконання покарань. Сприяє праця і підтриманню психічно­го здоров'я засудженого, оскільки, працюючи, засуджений відволікає (.сублімує) свої психічні ресурси від агресивних проявів, які нерідко вик­ликає фізична ізоляція.

Досягнення мети виконання зобов'язань засудженим полягає в тому, що зароблені засудженим в установі виконання покарань гроші дозволяють виконувати вирок суду щодо відшкодування збитків та шко­ди, заподіяної злочином, сплати аліментів, погашення заборгованості за виконавчими листами, сплати платежів та зборів до пенсійного фонду та фондів соціального страхування, виконувати інші зобов'язання.

 

< Попередня   Наступна >