23. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ

Цивільний кодекс України загальне поняття “строки” поділяє на два поняття: строк та термін. У ст. 251 ЦК України, зазначено, що строком є певний період у часі, зі сшивом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства (наприклад, подання апеляційної скарги). Такі строки ще називають імперативними.Строк і термін можуть визначатися правочином (наприклад, поставка товару) або рішенням суду (наприклад, надати суду речові докази в певний строк). Такі строки називають диспозитивними, оскільки вони можуть змінюватись за домовленістю сторін.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, поставка товару після оплати).Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.