Радник

---

§ 4. Класифікація юридичних осіб

Класифікація юридичних осіб може проводитися за різними під­ставами.

Зокрема, юридичні особи поділяють:

1) Залежно від виду права власності — на:

а) державні і комунальні юридичні особи — ті, що засновані на державній або комунальній формах власності.

До державної власності віднесена загальнодержавна власність. Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава Україна (ст.ст. 324, 326 ЦК).

Комунальна власність складається з майна, закріпленого за тери­торіальними громадами, у які об'єднані громадяни за місцем про­живання (ст. 327 ЦК).

Майно

, що є державним або комунальним та закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного госпо­дарського відання. Майно, що є державною власністю і закріплене за установою, що перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління;

б) приватні юридичні особи — ті, іцо засновані на приватній власності. Об'єктом права приватної власності може бути будь-яке майно за винятками, встановленими законом (ст. 325 ЦК);

в) юридичні особи, що засновані на спільнії! власності за участю юридичних осіб і громадян України, юридичних осіб і громадян інших держав (ст. 355 ЦК).

2) Залежно від мети створення і діяльності — на.

а) комерційні юридичні особи;

б) некомерційні юридичні особи.

У основі цього розмежування перебуває ознака наявності або відсутності мети отримання прибутку внаслідок діяльності юри­дичної особи. Причому для комерційної організації така мета є основною.

Юридичні особи, що не є комерційними, можугь створюватися у формі громадських або релігійних організацій, споживчих коопе­ративів, благодійних та інших фондів, шо фінансуються власниками установ, а також в інших формах, передбачених законом.

Юридичні особи, що с комерційними, можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, а також у формі об'єднань зазначених юридичних осіб.

3) Залежно від підстав фінансування — на:

а) госпрозрахункові юридичні особи;

б) бюджетні юридичні особи.

Госпрозрахунковими юридичними особами визнаються ті, що знаходяться на самоокупності. Вони при заснуванні отримують від засновника кошти на праві повного господарського відання, а, від­так, хазяйнують самі, несуть усі витрати тощо. Вони також можуть бути власниками певного майна, у чому проявляється ознака відок­ремленості майна юридичної особи та інших осіб.

Бюджетні — отримують кожен рік від держави кошти для забез­печення своєї діяльності. Такі юридичні особи мають самостійний кошторис, а керівник юридичної особи користується правами роз­порядника кредитів. Майно належить таким юридичним особам на праві оперативного управління. Бюджетним юридичним особам за­бороняється займатися комерційною діяльністю.

4) Залежно від функцій — на:

а) господарюючі юридичні особи — такі, що виконують завдання із виробництва продукції, виконання робіт тощо;

б) негосподарюючі юридичні особи, тобто не мають виробничих завдань. До них належать різноманітні громадські організації, по­літичні партії, школи, музеї, суди тощо. Слід зазначити, що деякі негосподарюючі організації та об'єднання можуть мати у своєму складі господарюючих юридичних осіб (які, наприклад, випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності вказа­них організацій).

5) Залежно від відношення засновників до майна — на:

а) юридичні особи, засновники яких мають право власності на майно відповідної юридичної особи; і

б) юридичні особи, засновники яких мають лише корпоративні права (права вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи.

6) Залежно від кількості засновників — на:

а) унітарні юридичні особи. Це юридичні особи, що виникають внаслідок волевиявлення одного власника;

б) юридичні особи, створені кількома засновниками — господарські товариства, об'єднання підприємств, громадян тощо.

7) За типом правосуб'єктності та функціями — на:

а) юридичні особи публічного права — створені для виконання функцій публічної влади — управління, забезпечення публічного правопорядку тощо;

б) юридичні особи приватного права — створені для досягнення мети, яка має приватний характер, для отримання прибутку та за­доволення інших потреб їхніх засновників.

8) Залежно від організаційно-правової форми — на:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об'єднання громадян;

г) об 'єднання юридичних осіб тощо.

Слід зазначити, що можливі також класифікації юридичних осіб за змішаними критеріями (суб'єкт, форма власності, мета ство­рення та ін.). Проте більшість з них здається надто узагальненими, внаслідок чого певною мірою втрачаються критерії розмежування між деякими видами юридичних осіб[1].

Слід зазначити, що з усього розмаїття класифікацій юридичних осіб, що пропонуватися у вітчизняній цивілістиці, у ЦК викорис­тана лише одна — поділ юридичних осіб на особи приватного права і особи публічного права. При цьому критерієм поділу названо поря­док створення юридичних осіб. Зокрема, ч. 2 ст. 81 встановлює, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК.

Юридична особа публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самовряду­вання.

Критерієм для класифікації, насамперед, слід вважати усе ж таки не порядок, а цілі створення, а також галузь у якій має діяти та чи інша особа. Якщо юридична особа має діяти у галузі публічного права і виконувати відповідні адміністративні, освітні функції, то вона є суб'єктом публічного права і має створюватися у порядку, визначеному для таких осіб. Якщо ж юридична особа має функціону­вати у галузі приватного права, як його суб'єкт, то вона має ство­рюватися у порядку, встановленому для юридичних осіб приват­ного права.

Відносно класифікації юридичних осіб, запропонованої у ЦК, слід зауважити таке. ЦК передбачає, що цим Кодексом регулюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус лише юридичних осіб приватного права, тому можна припустити, що такий поділ обраний як первісна підстава для подальших класи­фікацій саме юридичних осіб приватного права.

Зокрема, один з критеріїв поділу юридичних осіб приватного права міститься вже у ч. 1 ст. 81 ЦК, де встановлено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Отже, згідно з концепцією ЦК юридичні особи приватного права можуть бути:

а)  такими, що являють собою об'єднання осіб;

б)  такими, що являють собою об'єднання майна;

в)  такими, що являють собою об'єднання осіб та майна.

Такий поділ являє не липіе теоретичний, але й практичний інте­рес, оскільки від виду юридичної особи приватного права залежить визначення переліку установчих документів, обсяг право- суб'єктності такої юридичної особи, порядок набуття та реалізації прав і обов'язків тощо.

[1] Див., наприклад: Гражданское право Украины. В 2-х ч. — Ч. І / Под ред A.A. Пушкина, В.М. Самойленко. — Харьков, 1996. — С. 120—138.

< Попередня   Наступна >