143

---

§ 7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб

Дія нормативних правових актів в просторі визначається територіальними межами його обов'язковості. Територія держа­ви — це обмежений кордонами держави простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і вод­ною територією, національні і територіальні води . До державної території дорівнюються території по­сольств, морські, річні, повітряні і космічні кораблі під прапором чи знаком держави, воєнні кораблі, кабелі та трубопроводи, про­кладені у відкритому морі, що з'єднують території держав, технічні споруди на континентальному шельфі або в надрах відкритого моря.

Нормативні правові акти діють за територіальним і екстери­торіальним принципами.

Територіальний принцип — це дія нормативних актів у межах території держави. Залежно від правового статусу суб'єкта прий­няття акта та його змісту нормативні акти можуть поширюватися:

а) на всю територію України (закони України, нормативні Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів);

б) на територію Автономної Республіки Крим (нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інших її ор­ганів);

в) на територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину (рішення органів місцевого само­врядування, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій).

Екстериторіальний принціп — це дія нормативних актів поза межами держави. Так, згідно з ч. 2 ст. 568 Цивільного кодексу України 1963 р. форма і порядок підписання зовнішньоторговель­них угод, які укладаються українськими організаціями, визнача­ються тільки законодавством України, незалежно від того, де вони укладаються — в Україні чи за кордоном. А згідно зі ст. 7

Кримі­нального кодексу України «громадяни України та особи без гро­мадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України». Якщо вони «за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини».

На території України застосовується законодавство інозем­них держав, якщо це регламентується Конституцією і законами України, міжнародними угодами з іншими державами. Напри­клад, у Цивільному кодексі України є спеціальний розділ про за­стосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» укладені і на­лежним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і без­посередньо діють на її території.

Дія нормативних правових актів за колом осіб визначається їх поширенням на певних суб'єктів права. Розрізняють:

а) нормативні правові акти загальної дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави, тобто громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, осіб з по­двійним громадянством, державні й недержавні організації, установи, міжнародні організації та інших суб'єктів правових відносин. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які знаходяться на території України на законних підставах, зобов'язані поважати Конституцію і закони України, можуть користуватись тими самими правами і свободами, що й громадяни України (ст. 26 Консти­туції України, Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 року). Водночас на них не поширюється дія деяких нормативних правових актів України. Так, іноземці не можуть обирати і бути обраними до державних органів і органів місцевого самоврядування, брати участь у референдумах, бути членами політичних партій України, нести військовий обов'язок тощо;

б) нормативні правові акти спеціальної дії, які поширюються на певне коло спеціальних суб'єктів (наприклад, Закон України «Про статус народного депутата України», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Глави держав, урядів, дипломатичні, консульські працівники мають право дипломатичного імунітету. Вони не підлягають ареш­ту і затриманню, на них не поширюється кримінальна, адмініст­ративна і частково цивільна юрисдикція держави перебування.

< Попередня   Наступна >