141

---

§ 4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні

Однією з головних тенденцій процесу розвитку державності в сучасному світі є поступове сприйняття людством напрацьованих прогресивною політико-правовою думкою надбань і особливо та­ких загальнолюдських цінностей, як демократія, право, права і свободи людини, гуманний і справедливий правопорядок. На­слідком цього процесу стало формування і конституційне закріп­лення концепції демократичної, соціальної, правової держави як синтезованого відображення загальнолюдського її призначення.

З часів проголошення Декларації про державний суверенітет ця тенденція почала знаходити свій вияв і в Україні. Завдяки вибореній Україною незалежності відбулося відродження ліберально-демо­кратичної традиції в українському конституціоналізмі — кон­цепція демократичної, соціальної, правової держави стала складо­вою частиною української державницької ідеології. Проголошення в Конституції України як соціальної, правової держави зумов­лює необхідність розвитку її конституційної моделі. Ця модель, її зміст, який визначається системою притаманних соціальній, пра­вовій державі рис і принципів, стала предметом більш пильної ува­ги не тільки з боку вітчизняних науковців, але й суспільства в ціло­му. Прикладом цього є формування в середовищі українських пра­вознавців двох підходів щодо назви такої держави, які відображають певні відмінності в баченні її сутності. Так, В. Копєйчиков і М. Козюбра відстоювали сталу, притаманну Європі формулу «демократична, соціальна, правова держава», що згодом була втілена в Конституції, тоді як П. Рабінович пропону­вав назву «держава соціально-демократичної орієнтації».Поняття «соціальна, правова держава» можна розглядати як теоретичне і як практичне поняття, таке, що спирається на кон­ституційне проголошення країни соціальною і правовою. Кон­ституція, проголосивши Україну соціальною, правовою держа­во

ю, закріпила не стільки реальний, скільки бажаний стан держа­ви, що констатується в її преамбулі. Таким чином, в Україні на сьогодні створені лише правові передумови для становлення і по­дальшого розвитку цієї концепції.

Формування соціальної, правової держави — це складний і тривалий процес. Для того щоб побудувати в Україні правову дер­жаву, треба передусім, щоб ті вимоги, які становлять її зміст, а це: забезпечення панування права, захист і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина, поділ влади та інші, були ре­ально втілені в життя, що, у свою чергу, потребує завершення пра­вової, політичної, економічної та соціальної реформ.

Метою проведення правової реформи повинно стати: скасу­вання тих законів які не відповідають потребам суспільного життя; розробка нових нормативних актів, прийняття яких про­диктоване сучасними умовами і об'єктивно існуючими потреба­ми правового регулювання; здійснення адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, що обу­мовлено намірами України інтегруватися в єдину Європу; фор­мулювання чіткої правової політики держави тощо. її результа­том мають бути: забезпечення верховенства права, правового ха­рактеру чинного законодавства, істотне обмеження відомчої нормотворчості, оскільки нерідко підзаконні нормативно-пра­вові акти (різні інструкції, розпорядження тощо) приймаються всупереч закону і паралізують його дію. Важливою складовою правової реформи стало завершення процесу формування нової судової системи; впорядкування процесу правотворчості, розмежування правотворчих повноважень органів законодавчої та ви­конавчої влади.

Однак слід мати на увазі, що правову державу не можна побу­дувати, обмежившись прийняттям законів. Крім демократичного, прогресивного законодавства, необхідно забезпечити систему суворого додержання і виконання законів усіма суб'єктами: держа­вою, державними органами, суспільними організаціями, посадо­вими особами і громадянами. Це тим більш важливо в умовах пе­рехідного періоду, коли нарівні з попередніми формами суспільних відносин розвиваються нові. Поряд з удосконаленням законодавства не менш важливою умовою побудови правової держави ь підвищення якості юридичної практики, яка, у свою чергу, Залежить від правової, професійної культури тих, хто створює і застосовує законодавство.

Головною метою здійснюваної політичної реформи є: налагод­ження ефективної взаємодії між вищими органами державної влади відповідно до принципу поділу влади, розробка і законо­давче закріплення процедури формування і функціонування пар­ламентської більшості, створення дійового механізму взаємодії та взаємної відповідальності президента, парламенту й уряду що­до розробки та здійснення державної політики, структурування політичної системи суспільства тощо.Не менш важливим для формування правової держави в Укра­їні є підвищення рівня правової культури і правосвідомості гро­мадян, посадових осіб і суспільства в цілому, виховання почуття поваги до права, забезпечення знанням своїх прав і свобод, юри­дичних обов'язків, уміння їх правильно реалізовувати викону­вати. Високий рівень правової культури і правової свідомості не­обхідний для утвердження в суспільстві законності, справедли­вості, встановлення такої атмосфери, в якій людина може вільно жити і розвиватися як особистість. Таким чином, знання права, повага до нього, переконаність в обов'язковості його виконан­ня — необхідна умова створення правової держави. З цього ви­пливає, що ще однією умовою на шляху формування правової держави є переборення правового нігілізму. Однією з причин то­го, що українському суспільству став притаманний правовий нігі­лізм, є тривале існування Російської імперії, а згодом — СРСР, яким було властиве негативне ставлення до права і закону. З огляду на це слід зазначити: значна частина суспільства досі скептич­но ставиться до думки, що закріплені в Конституції цінності мо­жуть прижитися в наших умовах і позитивно впливати на процес вирішення існуючих проблем. Подолання цієї ситуації можна до­сягнути лише за умови, що ідея розбудови України як соціальної, правової держави стане цільовою настановою діяльності не тільки політиків і державних діячів, але й суспільства в цілому.

< Попередня   Наступна >