129

---

§ 6. Рішення та висновки Конституційного Суду України

Конституційний Суд України за результатами розгляду на пленарних засіданнях справ щодо конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України приймає рішення, а у справах з інших питань — дає висновки.

Рішення приймаються, а висновки надаються тільки тими суддями Конституційного Суду, які брали участь у розгляді матеріалів справи, самої справи на засіданні або пленарному засіданні КСУ.

Тимчасова відсутність судді на засіданні, пленарному засіданні Конституційного Суду України, на якому розглядались матеріали справи, сама справа, не перешкоджає участі такого судді з правом вирішального голосу в прийнятті рішень, наданні висновків у справі, за винятком тих випадків, коли рішення приймалися, а висновки надавалися в межах процесуальних дій, що виконувалися за відсутності судді.

У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено не­від­повідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), окрім тих, щодо яких відкрито провадження у справі і які впливають на прийняття рі­шення чи надання висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Рішення приймаються, а висновки надаються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів.

Пропозиції суддів до проекту рішен­ня чи висновку голосуються у порядку надходження, при цьому судді не мають права утримуватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття та які голосували прот

и, й оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

Підписання суддею рішення, висновку Конституційного Суду України є обов’язковим.

Рішення у справі приймається, а, відповідно, висновок надається Конституційним Судом України на закритій частині пленарного засідання за участі суддів, які брали участь у розгляді справи.

На закриту частину пленарного засідання вноситься проект рішення, висновку по справі, підготовлений суддею­доповідачем на підставі матеріалів справи, досліджених судом у процесі її розгляду.

Кожний суддя Конституційного Суду, який бере участь у розгляді справи, має право подати власний проект рішення, висновку у справі або перелік питань, які визначають суть рішення, висновку.

У разі надходження кількох проектів рішень, висновків у справі Конституційний Суд України приймає за основу один з них.

Схвалені більшістю суддів відповіді на питання, які визначають сутність рішення, висновку у справі, складають підґрунтя для доопрацювання суддею­доповідачем проекту рішення, висновку.

На закритій частині пленарного засідання судді КСУ вільно викладають свої думки з питань, що обговорюються, вносять пропозиції, поправки до проекту рішення, висновку у справі. Тривалість та кількість виступів суддів на закритій частині пленарного засідання не обмежуються. Їхні пропозиції та поправки до проекту рішення, висновку у справі вносяться у письмовій формі, голосування по кожній з них відбувається окремо.

Суддя Конституційного Суду України може на будь­якій стадії обговорення проекту рішення, висновку у справі зняти свою пропозицію чи поправку.

На голосування в цілому ставиться проект рішення, ви­сновку у справі, підготовлений з урахуванням пропозицій та поправок, які одержали найбільшу кількість голосів. Голосування проходить поіменно шляхом опитування.

Рішення, висновок Конституційного Суду України підписується усіма суддями не пізніше семи днів від дня прийняття рішення, надання висновку у справі.

Підписання суддею КСУ прийнятого рішення, висновку, наданого Конституційним Судом України за його участі, є обов’язковим.

Закрита частина пленарного засідання Конституційного Суду України стенографується і протоколюється.

Протокол і стенограма закритої частини пленарного засідання не розголошуються і зберігаються окремо від матеріалів справи. У протоколі фіксуються лише питання, які ставилися на голосування, та результати голосування. Для ведення такого протоколу запрошується секретар судового засідання.

Протокол підписується усіма суддями Конституційного Суду України, які були присутні на закритій частині пленарного засідання.

Виступи суддів КСУ на закритій частині пленарного за­сідання не протоколюються, не фіксуються технічними засобами і не можуть бути розголошені суддями Конституційного Суду України.

Необхідно зауважити, що суддя КСУ, який підписав рішення, висновок Конституційного Суду України, має право незалежно від того, голосував він «за» чи «проти» прийняття рішення або надання висновку, викласти у письмовій формі свою окрему думку у справі у семиденний строк від дня голосування.

У змісті рішень та висновків Конституційного Суду України мають міститися відомості, передбачені відповідно ст. ст. 65–66 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Рішення і висновки КСУ офіційно опри­люднюються наступного робочого дня після їх підписання. Ці документи разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.

Конституційний Суд України відкриває нове провадження у справі при виявленні нових обставин, які не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або надання висновку у справі.

Конституційний Суд України після офіційного оприлюднення рішення може з власної ініціативи або за заявою однієї із сторін конституційного провадження виправити неточності, припущені у рішенні, описки, редакційні або технічні огріхи. Рішення КСУ також можуть бути роз’яснені ним за клопотанням однієї з сторін конституційного провадження.

Ухвала Конституційного Суду про виправлення неточностей у рішенні або про його роз’яснення приймається на пленарному засіданні і підлягає опублікуванню в тих виданнях, де було оприлюднене саме рішення.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання. Їх невиконання тягне передбачену законом відповідальність.

Рішення і висновки КСУ діють безпосередньо і не потребують підтвердження з боку будь­яких органів державної влади, посадових та службових осіб.

У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні порядок та строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення.

Конституційний Суд України також має право вимагати від цих органів письмового підтвердження виконання рішення суду (ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Конституційний Суд України роз’яснив, що положення ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку виконання рішень КСУ треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності ви­значати у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти на відповідні державні органи обов’язок забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Додаткове визначення у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання.

Рішення і висновки КСУ є остаточними. Це означає, що вони набирають чинності з моменту ухвалення (проголошення) і ніхто, в тому числі й Конституційний Суд України скасувати або змінити їх не може.

Рішення і висновки Конституційного Суду України не можуть бути оскаржені. Разом з тим відповідно ч. 4 ст. 55 Конституції України якщо особою використані всі національні засоби правового захисту, вона має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових органів чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, а отже, й оскаржувати до них рішення Конституційного Суду України. Але незалежно від наслідків розгляду такої скарги міждержавні органи ні в якому разі не мають права скасовувати рішення суду тієї чи іншої держави.

У рішенні Конституційного Суду України щодо відпо­відності Конституції (конституційності) правових актів вони визнаються чинними чи нечинними на майбутнє.

У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є некон­сти­туційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»). Ці акти фактично скасовуються і не мають юридичної сили з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. І саме з цього часу закони, інші правові акти або їх окремі положення, які рішеннями КСУ визнані неконституційними, не підлягають виконанню (застосуванню) як такі, що втратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України.

Як роз’яснив сам суд, «положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої стат­ті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Органи державної влади, органи АР Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи не вправі застосовувати чи використовувати правові акти або їх положення, що визнані неконституційними.

Юридична сила рішення Конституційного Суду України про визнання правового акту неконституційним не може бути подолана повторним прийняттям цього ж акту.

Вказані рішення КСУ мають силу нормативно­правового акту. Визнаючи той чи інший нормативно­правовий акт неконституційним і тим самим скасовуючи його, Конституційний Суд України виконує функцію негативного правотворця. Такі рішення фактично створюють нові правові норми. Вони розповсюджуються на всіх суб’єктів права і породжують нові права та обов’язки.

Рішення КСУ про визнання закону чи іншого правового акту неконституційним позбавляє його обов’язкової сили, але юридична сила такого рішення не може бути прирівняна до юридичної сили звичайних законів, оскільки для перегляду положень цього рішення необхідне внесення змін до Конституції України.

Рішення та висновки Конституційного Суду України мають пряму і негайну дію, а у випадках, передбачених Конституцією України і зворотну дію. Згідно зі ст. 58 Конституції України рішення Конституційного Суду, яке скасовує або пом’якшує відповідальність особи, має зворотну дію.

Визнання правового акту неконституційним є підставою для скасування інших правових актів, які відтворюють або конкретизують його положення.

Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акту (ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Стосовно змісту рішень Конституційного Суду України у деяких конституційно­правових справах, а саме: щодо конституційності правових актів, що викликають спір про повноваження конституційних органів державної влади України, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування, конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АР Крим, відповідності положень чинних правових актів конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина та справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, Закон «Про Конституційний Суд України» передбачає додаткові вимоги.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України у справах щодо конституційності правових актів, яким встановлено повноваження конституційних органів державної влади України, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування, а також у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АР Крим дається висновок щодо конституційності цих актів (ст. 77 і ч. 2 ст. 81 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

У рішенні Конституційного Суду України у справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, визначається, норми якого закону є конституційними, а якого неконституційними і нечинними (ст. 85 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

В резолютивній частині рішення КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції або законів України офіційно тлумачаться (роз’яснюються) положення Конституції та законів України, з приводу яких було подано конституційне подання чи конституційне звернення. У разі, якщо при тлумаченні (з’ясуванні) закону України (його окремих положень) була встановлена його невідповідність Конституції (неконституційність), він (його окремі положення) визнається неконституційним.

Правова природа рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Конституції та законів України є похідною від місця цього суду в системі механізму держави і його компетенції. Правова природа офіційного тлумачення Конституції та законів України полягає в їх з’ясуванні і роз’ясненні, інтерпретації, встановленні дійсного змісту, тобто в певній констатації, а не в їх поправках, змінах чи доповненнях.

Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння та застосування на всій території держави та надання роз’яснення щодо цього.

Змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом положень Конституції та законів України є їх конкретизація, уточнення, деталізація. Це певні норми, а саме — ін­терпретаційні норми, в яких даються приписи, як розуміти той чи інший термін, вислів або правову норму в цілому, як її застосовувати. Це нормативне тлумачення, норми­роз’яснення, які сприяють правильній реалізації Конституції та законів України і в цьому аспекті є допоміжними правилами. Їх допоміжний характер виявляється й у тому, що вони не можуть застосовуватись окремо, самостійно, без роз’яснювальних положень Конституції та законів України, а діють лише разом з положеннями, що тлумачилися, і не можуть бути нормативним підґрунтям правозастосовних актів. При вирішенні конкретних справ необхідно посилатися на правові норми Конституції та законів України як на юридичні підстави для рішення і лише додатково — на їх офіційні роз’яснення Конституційним Судом України.

Функціональне призначення рішень КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України — це юридичний засіб забезпечення їх правильного і одноманітного розуміння й застосування, а отже, й один з юридичних засобів укріплення конституційної законності, охорони Конституції України.

Юридична сила офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції та законів України полягає в тому, що воно (роз’яснення) має державний загальнообов’язковий характер, що за юридичною силою наближає його до роз’яснюваних положень Конституції та законів України.

Офіційні тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції та законів України мають за своєю обов’язковістю вищу юридичну силу порівняно з тлумаченнями, що здійснюються іншими державними органами, посадовими та службовими особами. Це вищий вид тлумачення Конституції та законів України, адже Конституція України не передбачає автентичного тлумачення ні її положень, ні законів України.

Рішення КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України як допоміжний акт за своєю юридичною силою розташовується (знаходиться у підпорядкованому стані) за актом, що роз’яснюється, в такій послідовності: тлумачення положень Конституції — за Конституцією, тлумачення законів — слідком за законами.

Сфера дії (територія, коло осіб і коло випадків) рішень КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України співпадає зі сферою дії останніх, і вони є нормативними.

Чинність у часі офіційного тлумачення Судом Конститу­ції та законів України визначається чинністю норми права, що тлумачиться, воно поділяє їх долю. Причому тлумачен­ня однієї і тієї самої норми не може змінюватися протягом цього часу, якщо ця норма безпосередньо або опосередковано не змінювалася.

Офіційне тлумачення Конституції та законів України має «зворотну силу». Її межі визначаються моментом набрання чинності самими положеннями Конституції та законами України, що інтерпретуються, адже в процесі застосування правової норми, яка не змінювалася, її зміст залишається тим самим (незмінним), і офіційними тлумаченнями тільки встановлюється те розуміння, яке вклав в неї законодавець. Тому норми права завжди мають той зміст, який розкрито офіційними тлумаченнями, і вони повинні застосовуватися відповідно до цього змісту. Якщо офіційному тлумаченню положень Конституції або законів України не відповідають акти їх застосування, останні підлягають скасуванню.

При «переживанні» положень законів України, які інтерпретуються, має місце і «переживання» їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України.

Тлумачення Конституції, законів України та інших актів здійснюється Конституційним Судом також: при вирішенні питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АР Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України); при перевірці справи та наданні висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент (ч. 5 ст. 111, ч. 2 ст. 151 Конституції України); при наданні висновків: про порушення Верховною Радою АР Крим Конституції України або законів України (п. 28 ч. 1 ст. 85 Конституції України), про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України), а також щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Справа в тому, що застосування Конституції, інших норм права неможливе без їх тлумачення. Без тлумачення Конституції, законів України та інших актів неможливо прийняти рішення (висновок), без цього немає і самої конституційної юрисдикції. Але якщо спеціальною метою і результатом офіційного (нормативного) тлумачення Конституції та законів України за конституційними поданнями чи конституційними зверненнями є саме офіційне (нормативне) тлумачення цих актів, то безпосередньою метою тлумачення положень Конституції та актів, що перевіряються на конституційність (казуальне тлумачення), є правильне вирішення конкретного питання про їх відповідність Конституції України.

Тут не ставиться спеціальна мета тлумачення (роз’яснення) Конституції та законів України, воно є невід’ємною складовою застосування Конституції, засобом вирішення конкретного конституційно­правового спору, аргументом об­ґрун­тування рішення (висновку), супроводжує цей процес, фігурує тільки у мотивувальній частині рішення (висновку) і як самостійне явище не існує.

Незважаючи на те, що це тлумачення норм права має найменування «казуальне», воно далеко виходить за межі конкретної справи. Такі рішення Конституційного Суду України у конкретних справах є прецедентами у якості зразків, прикладів розуміння і застосування положень Конституції та законів України. В цих рішеннях нерідко формулюються загальні правові позиції (положення) стосовно інтерпретації тих чи інших норм права. Ці інтерпретації, як офіційні (нормативні) тлумачення Конституції та законів України, є обов’язковими для виконання, в тому числі і для Конституційного Суду України. Тому висновки, сформульовані Конституційним Судом України при нормативному тлумаченні положень Конституції та законів України, мають у принципі застосовуватися і до їх казуального тлумачення.

 

< Попередня   Наступна >