Головне меню

2.2. Вимоги, що висуваються до кандидатів на посади суддів

Судові та правоохоронні органи - Організація судових та правоохоронних органів
135

2.2. Вимоги, що висуваються до кандидатів на посади суддів

Вимоги до кандидатів на посади суддів диференційовано залежать від рівня та юрисдикції суду, на посаду в якому претендує кандидат.

Вимоги до кандидатів на посади суддів судів загальної юрисдикції у найбільш загальному вигляді сформульовано в ч. 3 ст. 127 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про статус суддів», а саме: кандидатом на зайняття посади судді суду загальної юрисдикції може бути громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менше десяти років та володіє державною мовою.

Щодо кандидатів на посаду суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України та Конституційного Суду України закон передбачає більш високі вимоги.

Так, претендувати на зайняття посади судді в апеляційному суді може громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше п’яти років, у тому числі не менше трьох років на посаді судді.

Кандидатом на зайняття посади судді вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше семи років, у тому числі не менше п’яти років на посаді судді.

На зайняття посади судді Верховного Суду України може претендувати громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п’яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше десяти років, у тому числі не менше п’яти років на посаді судді.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь­якого суду загальної юрисдикції є проходження кв

аліфікаційної атестації, форми і порядок проведення якої передбачені Главою 13 Закону України «Про судоустрій України».

Вимоги, що висуваються до кандидатів на посаду суддів Конституційного Суду України, встановлені ст. 148 Конституції та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Конституційний Суд України». Кандидатом на зайняття посади судді Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Вимог кваліфікаційної атестації для кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України закон не передбачає.

Отже, вищезазначені вимоги визначають певний соціальний статус кандидата на посаду судді і є юридично значущою підставою при вирішенні питання про призначення чи обрання його суддею.

Прийнятий 7 лютого 2002 р. Закон «Про судоустрій України» встановив додаткові вимоги щодо кандидатів на посади суддів військового суду (повинен перебувати на військо­вій службі), а також розширив коло осіб, які можуть претендувати на зайняття посади професійного судді спеціалізованого суду, за рахунок осіб, які не мають юридичної освіти, а лише вищу освіту і відповідний стаж роботи в галузі питань юрисдикції цього суду (ст. ст. 59, 63 Закону України «Про судоустрій України»). При цьому Закон акцентує на тому, що такі судді можуть здійснювати правосуддя тільки у скла­ді колегії суддів, тобто за правниками зберігається кількісна перевага у складі колегії.

Закон України «Про судоустрій України» в нормативному порядку заборонив доступ до суддівської діяльності певних категорій осіб, а саме: а) визнаних судом обмежено дієздатними або недієздатними; б) тих, які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді; в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають незняту чи непогашену судимість.

Таким чином, Закон України «Про судоустрій України» крім вікового і професійно­освітнього цензу, нормативно закріпив певні обмеження і вимоги щодо морального вигляду, фізичного і психічного стану кандидата на посаду судді і тим самим виключив можливість призначення чи обрання суддею особи, яка не повинна бути допущена до здійснення судової влади.

 

< Попередня   Наступна >