118

---

5.2. Вимоги до народних засідателів та присяжних

Народним засідателем може бути особа, яка, по­перше, є громадянином України; по­друге, досягла двадцятип’я­ти­річ­ного віку; по­третє, постійно проживає на території юрисдикції відповідного суду.

Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку.

Чинне законодавство України передбачає розгляд справ у військових судах за участі народних засідателів і присяжних, які повинні бути військовослужбовцями.

Наявність громадянства як законодавча вимога до представників народу, які беруть участь у здійсненні судової влади, має місце в законодавстві майже всіх держав. Винятком є Англія, де для присяжних відсутнє посилання на англій­ське підданство і потрібне тільки їх постійне проживання в цій країні не менше п’яти років починаючи з тринадцятирічного віку.

Віковий ценз, що висувається до представників народу,— також традиційна вимога законодавства усіх країн. В Англії, а також у федеральних судах і в більшості штатів США нижній віковий бар’єр для присяжного — 18 років. В окремих штатах США, наприклад у штаті Нью­Йорк, присяжним може бути громадянин США, який досяг 21 року на момент запрошення до суду, але не старший 70 років.

У сучасній Росії (як, власне, й у Російській імперії) присяжним може бути особа, яка досягла 25 років. За Законом Австрії «Про реєстр присяжних і шеффенів» також передбачено, що для виконання обов’язків присяжних можуть бути залучені особи, які досягли 30 років.

З наведеного вище короткого огляду законодавства видно, що нижня вікова межа осіб, які потенційно можуть бути присяжними, різниться. З урахуванням реалій життя України вважаємо, що встановлений в українському законодавстві двадцятип’ятирічний

вік для народних засідателів і тридцятирічний вік для присяжних є найбільш оптимальним. При його досягненні особа дійсно починає розуміти важливість покладеного на неї обов’язку народного засідателя чи присяжного і, крім того, досягає облаштованості у своєму житті (закінчує навчання, починає постійно проживати у певній місцевості тощо).

Постійне проживання на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, передбачене у ст. 66 Закону України «Про судоустрій України» як вимога, що висувається лише до народних засідателів. На нашу думку, слід включити в систему вимог, що висуваються до присяжного в Україні, також і необхідність проживання особи на території юрисдикції суду присяжних не менше двох років. З одного боку, за такий час особа встигне ознайомитися з місцем проживання, з іншого — введення цензу осілості дозволить уникнути непотрібної роботи з включення до списків присяжних осіб, які постійно змінюють місце проживання.

 

< Попередня   Наступна >