§ 3. Загальні засади фінансування судів

Однією з передумов незалежності суддів на місцях є правило про повне фінансування їх діяльності з Державного бюджету, яке забезпечується наявністю у законодавстві норм, що забороняють виділення коштів судам з місцевих бюджетів.

З метою забезпечення стабільності і належного рівня фінансування Державною судовою адміністрацією спільно з Радою суддів України один раз на три роки розробляються і затверджуються нормативи фінансового забезпечення усіх судів.

Державна судова адміністрація з урахуванням проектів кошторису витрат, що розробляються апеляційними (обласними) судами і територіальними управліннями адміністра­ції по кожному місцевому суду протягом червня–серпня поточного року, розробляє проект бюджету судової влади на майбутній рік. При цьому всі ланки судової системи фінансуються окремим рядком, і законом передбачається неприпустимість скорочення витрат судів у поточному році.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди — відносно бюджетних коштів, передбачених на забезпечення їх діяльності, та Державна судова адміністрація — відносно усієї решти судів загальної юрисдикції, а також кваліфікаційних комісій суддів і органів суддівського самоврядування всіх рівнів.

Незважаючи на очевидність і зрозумілість, ці умови за роки незалежності не виконувалися жодного разу. Кращий показник прийнятих за 10 років бюджетів — приблизно 50 % від потреби судів.

Детально порядок фінансування судів регламентований ст. 121 Закону України «Про судоустрій України», іншими нормативно­правовими актами.