Підручники Судові та провоохоронні органи ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДІВ § 4. Система органів, які забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції§ 4. Система органів, які забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції
| Судові та правоохоронні органи - ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДІВ |
§ 4. Система органів, які забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції
Загальновизнано, що передумовою якісного і оперативного вирішення справ суддею є створення належних умов для виконання ним своїх обов’язків. В Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11. та 13.12.1985 р., визначено обов’язок держави із створення відповідних засобів, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції. У рішенні по справі “Бомартен проти Франції” від 24.11.1994 р. Європейський Суд з прав людини постановив, що до числа факторів, які свідчать про наявність у державі контролю за судовою владою, належить встановлений порядок фінансування і матеріально-технічного забезпечення судів органами виконавчої влади. Міжнародною спільнотою наведені положення розглядаються як важливі гарантії забезпечення незалежності судової влади.
Світовий досвід свідчить, що функції із організаційного забезпечення судової влади найчастіше здійснюють міністерства юстиції, а щодо спеціалізованих судів – профільні міністерства (Франція, ФРН та ін.). Рецепція принципу розподілу влади і незалежності суддів не призвела до відмови від подібних моделей, напроти, вони вважаються досить ефективними за умови усталених традицій невтручання посадовців виконавчої влади у процес відправлення правосуддя.
Однак є країни, які свідомо відмежували виконавчу владу від судової системи з метою підвищення рівня гарантування незалежності суддів. Тут організаційне забезпечення здійснюється через спеціально створені установи або апарати судів, які підпорядковані вищому органу суддівського самоврядування (Угорщина) або вищому судовому органу або вищій посадовій особі цього органу (лорд-канцлер у Великобританії).
У Росії Законом “Про Судовий департамент пр
Обрання того чи іншого варіанта часто залежить від рівня поваги у країні до судової незалежності. Там, де принцип розподілу влади шанується, а міністерства юстиції чи інші органи виконавчої влади усвідомлюють важливість самостійності судової влади й недопустимість посягання на неї, питання про віднесення функцій щодо забезпечення судів до компетенції органів виконавчої влади не становить проблеми. У тих країнах, де від органів виконавчої влади можна очікувати втручання в судову діяльність, виправданим є усунення їх від організаційного забезпечення діяльності судів для зміцнення незалежності суду.
В Україні тривалий час функції щодо організаційного забезпечення діяльності загальних судів покладалися на Міністерство юстиції та його територіальні органи на місцях. До 1989 року відповідні заходи здійснювалися у межах концепції “організаційного керівництва” судами, яке є несумісним із засадою незалежності суддів. Доцільність збереження за Міністерством юстиції функції організаційного забезпечення діяльності судів починаючи з середини 90-х років неодноразово ставилася під сумнів, оскільки вона не була основною турботою Міністерства, а лише одним із численних завдань. Крім того, для цього періоду були характерні масові випадки недофінансування окремих судів, незабезпечення їх мінімальним набором оргтехніки та канцелярських товарів.
Ситуація змінилася із прийняттям у 2002 р. Закону “Про судоустрій України”, який передбачав утворення державної судової адміністрації як окремої системи спеціалізованих органів виконавчої влади з єдиним завданням – організаційним забезпеченням діяльності судів. Державна судова адміністрація України та її територіальні управління почали діяти з 2003 р.
Починаючи з 2003 р. ситуація у сфері забезпечення судів поступово покращилася. 16 червня 2003 р. Кабінет Міністрів затвердив розроблену Державною судовою адміністрацією України Державну програму організаційного забезпечення діяльності судів на 2003–2005 роки, у якій встановлено конкретні заходи щодо забезпечення діяльності судів, вирішення питань соціального забезпечення, безпеки та незалежності суддів. Протягом 2003 р. зроблено першочергові кроки у реалізації цієї Програми. За даними Державної судової адміністрації України, вирішено питання щодо передання судам близько 200 будівель цілісного майнового комплексу колишнього банку “Україна”. Придбано і здійснено ремонт майже 40 приміщень судів. У приміщеннях судів установлено 60 систем автономного опалення.
Зросли й видатки на утримання судової системи. Так, за даними Ради суддів України, протягом трьох бюджетних років (починаючи з 2003 р.) збільшено загальний обсяг фінансування з 344,8 млн. грн. у 2003 р. (36,9% від реальної потреби судів) до 937,8 млн. у 2005 р. (50,3%). Відповідно до Закону про бюджет на 2006 р. загальна сума видатків на судову гілку влади склала 1 млрд. 277 млн. 300 тис. грн. Роботу державної судової адміністрації протягом першого року її діяльності Президія Верховного Суду України, Рада суддів України та колегія Державної судової адміністрації України визнали такою, що відповідає інтересам судової гілки державної влади і спрямовується на поліпшення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та органів суддівського самоврядування.
Прогресивним кроком у забезпеченні судів слід вважати Наказ голови Державної судової адміністрації України від 03.08.2006 р. № 78 “Про механізм перерахування коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ”, згідно з яким 60% витрат з інформаційно-технічного розгляду справ перераховується безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки апеляційних загальних судів. Таким чином, суди отримали можливість самостійно спрямовувати ці кошти для задоволення власних потреб, не покладаючись на розсуд органів виконавчої влади.
Відповідно до Конституції України (ст. 130) фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: (1) окреме визначення у державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; (2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; (3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів (стаття 118 Закону “Про судоустрій України”).
Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до Закону “Про судоустрій України” становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя (ст. 119).
Забезпечення судів та діяльності суддів полягає у створенні належних умов для нормальної роботи судів - їх достатнього фінансування, матеріально-технічного і кадрового забезпечення, організації ефективного діловодства, ведення необхідної судової статистики та архіву, організації будівництва, ремонту, утримання та оснащення приміщень судів для комфортного та безпечного перебування там громадян і працівників суду, а також у визначенні оптимальної завантаженості і, відповідно, чисельності суддів, впровадженні комп’ютеризації судочинства, діловодства та інформативно-аналітичного забезпечення, проведення на основі аналізу діяльності і вивчення досвіду інших країн вдосконалення організації діяльності судів тощо. Всі ці заходи спрямовані на здійснення завдань судової влади – забезпечення доступного, незалежного і неупередженого правосуддя в державі.
Організаційне забезпечення судів загальної юрисдикції покладається на Державну судову адміністрацію України, але до нього тією чи іншою мірою залучені всі гілки влади.
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади розглядає законопроекти та приймає закони про: права і свободи людини а громадянина, гарантії цих прав і свобод; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи; організацію та діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів та установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури. До її повноважень належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, є суб’єктом законодавчої ініціативи, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого парламентом Державного бюджету України, звітує перед парламентом про його виконання.
Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади відповідає за розроблення та здійснення державної політики у сфері реформи правосуддя. Міністерство юстиції проводить законопроектні роботи з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів тощо. Воно забезпечує повне і своєчасне примусове виконання судових рішень, проведення судових експертиз, а також укладає угоди про правову співпрацю з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями, організовує взаємодію з ними, забезпечує виконання міжнародних зобов’язань України з правових питань. Міністерство юстиції України бере участь в утворенні і ліквідації судів загальної юрисдикції. Відповідно до Закону “Про судоустрій України” воно вносить відповідне подання Президенту України, попередньо погодивши його з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду (ст. 20).
Державна судова адміністрація є централізованою системою органів виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи (органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів тощо).
Основними завданнями ДСА України є:
– організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, забезпечення діяльності Академії суддів України, роботи з'їздів суддів України, діяльності Ради суддів України, конференцій суддів, рад суддів;
– участь у межах своїх повноважень у формуванні судів загальної юрисдикції;
– розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;
– здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів.
Відповідно до визначених завдань ДСА здійснює такі повноваження:
– забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України;
– вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;
– вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;
– веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів;
– оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково;
– забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;
– організовує проходження навчальної практики в судових установах і розробляє відповідні програми;
– організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;
– готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону;
– виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом;
– здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;
– забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом;
– забезпечує у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежність, недоторканність і безпеку суддів;
– організовує та фінансує будівництво і ремонт будинків та приміщень судів, а також забезпечує їх технічне оснащення;
– організовує впровадження в судах комп'ютеризації для судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;
– забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;
– здійснює зв'язки з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;
– організовує діяльність служби судових розпорядників;
– разом з Радою суддів України визначає нормативи навантаження суддів у судах усіх рівнів та виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних судах;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, повноваження Державіної судової адміністрації у сфері забезпечення діяльності судової влади можна умовно поділити на кадрові, організаційні, матеріально-технічні.
Органи суддівського самоврядування. Відповідно до Закону “Про судоустрій України” суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів. Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів, у тому числі щодо:
- забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захист від втручання в їх діяльність;
- участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням встановлених нормативів вказаного забезпечення;
- здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів (стаття 103 Закону “Про судоустрій України”).
Аналіз визначених законом повноважень органів суддівського самоврядування у сфері організаційного забезпечення суду свідчить, що вони носять контрольно-дорадчий характер. Так, збори суддів окремих судів обговорюють питання, що стосуються внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду, та приймають з них рішення, що є обов’язковими для суддів даного суду (частина 5 статті 105, частина 5 статті 106 Закону “Про судоустрій України”). Конференції суддів відповідних судів обговорюють і вирішують питання, що стосуються фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів; заслуховують звіти виконавчих органів конференції, інформації відповідних управлінь ДСА; звертаються з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого самоврядування (пункти 1,2,6 частини 2 статті 108 Закону “Про судоустрій України”). У період між конференціями суддів відповідні функції виконують Ради суддів. Більш вагомими повноваженнями у цій сфері наділені вищі органи суддівського самоврядування. З’їзд суддів України заслуховує звіт Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; заслуховує інформацію Держаної судової адміністрації та може висловити недовіру її голові; звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів і посадових осіб державної влади (частина 1 статті 112 Закону “Про судоустрій України”). У період між з’їздами суддів Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб Державної судової адміністрації про їх діяльність. Рада суддів України також може звертатися з відповідними пропозиціями до органів і посадових осіб державної влади (частина 5 статті 116 Закону “Про судоустрій України”).
Голови суддів. Згідно із Законом “Про судоустрій України” організаційне забезпечення Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється не через Держану судову адміністрацію, а прямо розподіляються на ці установи. Голови відповідних судів, окрім загального керівництва цими судами, організовують фінансування та здійснюють керівництво їх організаційним забезпеченням, затверджують штатний розпис і кошторис витрат на їх утримання (пункти 11,13 частини 1 статті 28, пункт 11 частини 1 статті 50 Закону “Про судоустрій України”). Верховний Суд України, Конституційний Суд України та вищі спеціалізовані суди самостійно здійснюють функції розпорядників коштів Державного бюджету України щодо їх фінансового забезпечення (стаття 120 Закону “Про судоустрій України”).
Голова місцевого суду здійснює загальне організаційне керівництво діяльністю суду (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону “Про судоустрій України”). Голова апеляційного суду, окрім цього, подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витратна утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності (пункти 1, 8 частини 1 статті 28 Закону “Про судоустрій України”). Слід зазначити, що в рамках наданих апеляційним судам повноважень із надання методичної допомоги у застосуванні законодавства нижчим судам один раз на три роки вони здійснюють планові перевірки місцевих судів з питань організації роботи. Для цього створюється комісія, до складу якої входять судді апеляційних судів, представники територіального управління Державної судової адміністрації та відповідної ради суддів.
Апарати судів здійснюють безпосереднє повсякденне організаційне забезпечення роботи суду, спрямовану на як на діяльність із здійснення правосуддя, створенню необхідних умов для реалізації прав і виконання обов’язків учасників судового процесу, так і на забезпечення функціонування суду як державної установи і юридичної особи та підтримання належних умов для перебування і роботи в суді його працівників і громадян. Основні функціональні обов’язки працівників апарату суду, а саме: керівника апарату, головного бухгалтера, помічників голови та заступника голови суду, помічника судді, секретаря судового засідання, старшого судового розпорядника, судового розпорядника, консультантів, старшого секретаря суду, секретаря суду, діловода, оператора комп’ютерного набору, друкарки, експедитора, завідувача архіву, архіваріуса, бібліотекаря, завідувача господарства місцевого загального суду, визначені у Типових посадових інструкціях працівників апарату місцевого загального суду, які затверджено наказом Голови Державної судової адміністрації України № 86 від 20.07.2005 р.
У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, розробленої Національною Комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, і схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 р., висловлено пропозицію повністю передати територіальним відділенням Державної судової адміністрації повноваження з організаційного забезпечення судів. Апарат суд також має бути підзвітний ДСА, щоб голова суду не був обтяжений адміністративними та господарськими питаннями і не залежав від місцевої влади і суб’єктів господарювання. Автори Концепції посилаються на принцип розподілу влади, відповідно до якого судові та організаційно-управлінські функції не повинні поєднуватися у межах судової влади. Такий підхід, на нашу думку, є хибним, оскільки до структуру суду необхідно включати представника не судової, а виконавчої влади, до компетенції якого буде належати контроль за діловодством, організацією судової статистики, виклик учасників процесу, народних засідателів, присяжних, доставлення до суду підсудних тощо. Ці питання дуже тісно пов’язані із відправленням правосуддя, а відтак, наявність в апараті суду представника виконавчої влади є суттєвим умаленням незалежності суддів.
< Попередня Наступна >