Підручники Соціологія СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА 8.3. Соціологічні аспекти вивчення ефективності правосуддя.8.3. Соціологічні аспекти вивчення ефективності правосуддя.
| Соціологія - СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА |
8.3. Соціологічні аспекти вивчення ефективності правосуддя.
Належну увагу судова соціологія приділяє вивченню системи і структури умов ефективності правосуддя. Це:
Розробка загальної концепції ефективності правосуддя: цілі правосуддя та соціальні потреби, які задовольняються завдяки їх досягненню; зміст поняття ефективності правосуддя; співвідношення оптимальності та ефективності правосуддя; правосуддя як система, умови (гарантії) ефективності правосуддя, їх зв’язок і взаємодія, інформаційна забезпеченість судової системи; методи дослідження ефективності правосуддя тощо.
Розробка системи критеріїв і показників ефективності правосуддя в цілому і за окремими судовими стадіями процесу; визначення "вагомих" (ціннісних) співвідношень між різними критеріями і показниками ефективності; виокремленняя критеріїв організації та критеріїв якості судової праці; співвідношення критеріїв ефективності правосуддя та ефективності інших видів судової діяльності (наприклад, правова пропаганда); ефективності правосуддя та процесуальної діяльності інших (крім суду) учасників судочинства; розробка критеріїв для порівняльної оцінки якості роботи судів по регіонах і періодах.
Вивчення на теоретичному рівні складної системи чинників (гарантій), які впливають на ефективність правосуддя; ранжування цих чинників за ступенем значущості, виявлення ієрархічних і координаційних зв’язків між ними; розгляд усіх чинників як складної системи "управління" правосуддям, де кожна структурна ланка і кожний елемент її виконує певну функцію; вивчення цих функцій на підставі знання "сили впливу" чинників тепер і в майбутньому; створення структурно-функціональної, "працюючої на управління" моделі чинників (умов, гарантій) ефективності правосуддя.
Обчислення ступеня ефективності право
Виявлення дисфункцій, "слабких місць" у системі гарантій правосуддя, розробка науково обг`рунтованих заходів підвищення ефективності правосуддя.
Це, якщо можна так висловитися, програма-максимум усього наукового напряму. Зараз ми перебуваємо лише на його початку.
Можна визначити три рівні вивчення ефективності правосуддя.
На першому рівні аналізуються чинники, які пов'язані зі станом і застосуванням судом галузей, інститутів і окремих норм права, вивчаються правом характеристики ефективності процесуальної діяльності (правовий аспект). На цьому рівні вивчаються: повнота встановлення предмета доказування, взаємовідносини суду з учасниками процесу, вплив останніх на внутрішнє переконання суду, помилки при проведенні окремих процесуальних дій та їх вплив на вирішення справи, а також інші питання застосування судом норм права.
Другий рівень вивчення ефективності правосуддя характеризується соціологічним, психологічним, етичним підходами до вивчення особи суддів, а також вивчення об'єктивних умов, за яких проходить службова діяльність і взагалі все життя судді. Ця друга ланка в системі гарантій правосуддя теоретично виявилася малодослідженою, хоча саме вона значною мірою визначає ефективність діяльності по застосуванню права.
Третій рівень вивчення ефективності правосуддя полягає у виявленні залежностей між якістю судової діяльності та дією соціально-економічних, політичних, ідеологічних, наукових гарантій, загальних для усіх видів державної діяльності. Цей глибинний рівень значною мірою визначає характер соціальних чинників, які аналізуються на першому та другому рівнях.
Слід зазначити, що була показана у спрощеній формі абстрактна схема (модель) умов ефективності правосуддя. В реальній дійсності – це динамічна система дуже високого ступеня складності, що постійно діє, прогресує, взаємодіє з іншими соціальними утвореннями
Розглянемо другу ланку в системі гарантій правосуддя. Вона не укладається в традиційну схему правових наук, які вивчають правосуддя, тому що предметом вивчення в даному випадку є не право, а особа судді та умови його діяльності, які впливають на ефективність застосування права.
Вставка
Виховна роль правосуддя полягає в тому, що судова система своєю діяльністю значною мірою формує повагу до права і обумовлює можливість подолання таких форм деформації індивідуальної правосвідомості, як правовий інфантилізм, правовий нігілізм, переродження правосвідомості. Саме судова система, що функціонує на принципах законності і справедливості, здатна в першу чергу внести в суспільство громадську злагоду, активне співробітництво суспільних груп населення, забезпечити гарантії прав і свобод особистості, моральних начал в суспільному і індивідуальному житті. Ця роль суду не завжди підкреслюється, але без соціально ефективної судової системи оптимальні правові відносини і відповідна їм правова свідомість ні існувати, ні розвиватися не можуть.
Соціальні підходи до судової діяльності не стоять на місті і весь час розвиваються однією з сучасних світових тенденцій такого підходу до розвитку судових систем є розширення поняття гуманізації правосуддя. Подібне розширення стосується всіх аспектів судової діяльності. Перш, за все, нові акценти вносяться в розуміння самого правосуддя. Вон6о все більше розглядається як засіб змінити існуючий соціальний і правовий стан речей. Сам злочин все більше трактується не тільки як порушення закону, а в першу чергу як насильство над людьми. Критерієм правосуддя оголошується досягнутий його результат дуже важливим є фокусування при розгляді справ на сутності закону і на об'єднуючій ролі правосуддя. Що стосується потерпілого і відповідачі, то в центрі уваги ставляться потреби потерпілого і перетворення в норму відшкодування його втрат. Обов`язковою вважається участь відповідача у відшкодуванні втрат потерпілого, заохочується його каяття і прощення в разі повного відшкодування втрат.
Не всі ці підходи можна вважати як безумовні , але вони є значущими з точки зору соціології правосуддя, оскільки виявляють тенденції його розвитку в умовах гуманізації суспільних відносин в цілому.
По мірі розвитку правової соціальної держави все більше дає себе знати необхідність урахування в діяльності судової системи життєвих потреб як соціума, соціальних груп, прошарків і інших спільнот, так і окремо взятих особистостей. В зв`язку з цим заслуговую на увагу така форма розширення можливостей. Правосуддя, як посередництво. В таких державах, як США, Австралія, Аргентина й інших, воно є частиною судочинства і деякі категорії справа не розглядаються судами без проходження цієї процедури. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод також передбачає прийняття справ до судового розгляду лише в разі безрезультатності посередницьких спроб вирішити конфлікт. Свого часу така форма подолання конфлікту була розповсюджена і в Україні.
Питання про те, в якій мірі суддя здійснює політику, яка проводиться через систему юридичних органів, і в якому ступені відбиваються в цьому його особисті погляди, може висунути на перший план чинники, що стосуються особи судді. Мова йде не тільки про те, наскільки суддя адаптується до вимог судової політики в той час як на його діяльність впливає цілий ряд позаправових, неформальних чинників, наприклад, розуміння ним своєї ролі. Справа в тому, що кожне суспільство і кожна правова система створюють свій власний тип судді, який, якщо його взяти абстрактно, може бути ідентичним. Однак в кожному суспільстві та правовій системі існує різне розуміння ролі судді, яке значно впливає на формування цього абстрактного типу.
В теоретичних дослідженнях розроблені та практично використовуються критерії, якими повинен визначатися ступінь складності розумової праці. До цих критеріїв відносять:
необхідну професійну кваліфікацію;
ступінь самостійності та ініціативи;
уміння керувати працею колективу;
інтенсивність праці;
рівень відповідальності;
складність функцій, що виконуються.
Зазначені критерії можуть розглядатись і стосовно праці судді, яка повинна бути оцінена за усіма цими показниками, як надзвичайно складна, оскільки вона потребує знання кваліфікованого, різнобічно освіченого юриста, здійснення незалежності при прийнятті рішень, уміння керувати не тільки колективом постійних робітників суду, але й колективами учасників процесу, часто численних і специфічних з кожної справи, відповідальності за долю людей, високого ступінь інтенсивності праці.
Виявлення та усунення чинників, які негативно впливають на забезпечення належного рівня якісних параметрів особи та діяльності судді, - необхідний шлях підвищення ефективності правосуддя.
Можна визначити такі чинники.
Насамперед - комплектування кадрів суддів, рівень їх освіти та якість професійної підготовки. Важливо також суб'єктивне відношення суддів до якості отриманої ними професійної підготовки.
Зараз відсутня теоретична розробка професіограми судді як необхідної психологічної характеристики особи, що лежить в основі визначення професійної придатності. Тому звичайно, що і практика прийому до юридичних вузів ніяк не пов'язана з виявленням придатності для посідання в майбутньому посад суддів.
При розробці професіограми судді можуть бути прийняти до уваги характеристики, які використані, наприклад, для деяких видів інтелектуальної праці, а саме:
суспільне значення праці відповідної професії, її зміст;
галузь використання цього виду праці;
склад осіб відповідної професії;
особливості професії:
політична спрямованість, професійно - етичні вимоги;
загальна і професійна підготовка;
психологічні особливості діяльності:
схильність до діяльності;
загальні та спеціальні здібності;
індивідуально - психологічні особливості (темперамент, характер, вольові якості, комунікативні якості );
умови праці, підвищення кваліфікації.
Наступний чинник - система підвищення кваліфікації працівників юстиції.
Це забезпечує можливість для систематичного підвищення кваліфікації працівників судів, які можуть не тільки привести в систему свої знання, осмислити та правильно оцінити власний досвід, але й безпосередньо ознайомитися з діяльністю центральних органів юстиції та судів.
Необхідно звернутися ще до однієї проблеми в галузі підготовки кадрів для судів. Потребують вирішення питання професійного навчання не тільки суддів, але й інших працівників судів ( секретарі суду, секретарі судових засідань, судові виконавці, діловоди ). Судді доводиться гаяти багато часу на навчання цих працівників, перевірку їх праці, а іноді й виконувати деякі їх функції, що збільшує і без того велику обтяженість суддів основною працею та суперечить основним принципам розподілу праці.
Стаж трудової праці є одним із важливих показників, які характеризують контингент судових працівників.
Чи є залежність між стажем праці суддів та якістю цієї праці?
Як свідчать дані соціологічних досліджень, у наявності погіршення якості праці суддів на другому році їх діяльності порівняно з першим роком, то можна пояснити так: початківцям доручають розгляд нескладних справ, їх менш обтяжують по службі та частіше контролюють; на другому же році праці судді вже достатньо обтяжені розгляданням справ (в тому числі складних), їх менш " опікають", однак достатнього досвіду вони ще не набули. Це свідчить, що необхідно допомагати суддям не тільки на першому, але й на другому році їх діяльності.
В цілому же якість відправлення правосуддя по мірі збільшення стажу праці суддів поліпшується не так інтенсивно, як можна було б припустити. Очевидно, діють чинники, які ослаблюють зв'язок, що розглядається. Одним із таких чинників є недостатній матеріальний і моральний стимул.
Дослідження особи судді було б неповним без вивчення його правосвідомості та морально - етичної характеристики. Правосвідомість суддів виграє важливу роль у тлумаченні та застосуванні ними норм права, у визначенні міри покарання, у виборі найбільш доцільної поведінки в процесі, коли закон не твердо детермінує її, у визначенні допустимості та відповідності доказів, у взаємостосунках судді з іншими учасниками судового розгляду.
Ефективність правосуддя залежить від умов, в яких проходить судова діяльність. Вивчення та свідома зміна цих умов сприяє підвищенню якості судочинства.
Серед соціальних умов, які впливають на якість судочинства, повинні насамперед вивчатися проблеми соціального планування та наукової організації праці в суді. Одна з таких проблем - визначення службового навантаження та необхідної кількості судових працівників. Актуальність цього диктується об'єктивно існуючими межами інтенсивності та обсягу праці, які гарантують збереження працездатності суддів і високу якість правосуддя. Для обгрунтування цього положення важливо простежити існуючий взаємозв'язок між обсягом службового навантаження і якістю судової праці.
Результати досліджень свідчать, що скасування та переміна вироків знаходяться залежно від зростання службового навантаження.
Ряд соціологічних матеріалів і статистичних даних свідчать про необхідність удосконалення обгрунтовування як існуючої чисельності судових кадрів, так і динаміки їх зростання. Зараз визначення кадрів суддів недостатньо розміряється відповідно змінам кількості справ, що розглядаються, з демографічними чинниками, зі специфічними територіальними й правовими умовами в окремих регіонах країни.
Прагнення до економії часу при надмірному навантаженні судді часом призводять до процесуальних порушень (наприклад, не дотримуються необхідні процесуальні терміни, формально проводяться віддання до суду, немотивовано викладені висновки суду у вироку ).
Потрібна розробка принципових положень, які дозволили б обгрунтовано визначити правильність нормування судових кадрів і необхідні зміни чисельності суддів.
Статистичні дані доказують, що кількість справ, що надходять до судів, не завжди похідна від щільності населення, територіальної протяжності та сфери діяльності судів. В основі планування розвитку та розподілу контингенту суддів, видно, повинні лежати середні затрати часу на розгляд справ за окремими категоріями та видами злочинів, які експериментально установлені. Однотипність справ кожної категорії обумовлює єдину методику їх розслідування та проведення з кожної категорії взагалі одного й того ж комплексу слідчих і судових дій. Тому такі середні витрати часу для усієї маси справ можуть служити реальним мірилом їх трудомісткості.
Торкаючись організації праці суддів, необхідно виділити ще одне питання, а саме - питання про функціональний розподіл праці суддів. Дані соціологічних досліджень свідчать, що якість праці суддів при спеціалізації вище. Спеціалізація економить час суддів й є більш раціональним методом праці. Звичайно, спеціалізація не може бути здійснена в судах з невеликою кількістю суддів, але в цих судах розглядається не велика, а менша частина усіх справ, що проходять через судову систему.
Серед чинників, які безпосередньо впливають на якість правосуддя, необхідно назвати організаційно - технічну базу судів. Технічне оснащення судів не завжди дозволяє їм максимально використовувати можливості, які віддаються законом для досягнення істини, охорони прав громадян і посилення виховного впливу судочинства. Невідповідність судових приміщень вимогам відправлення правосуддя нерідко заважає проведенню в повній мірі гласного й відкритого судового розгляду, який розрахований на виховний ефект при здійсненні судом своїх функцій.
< Попередня Наступна >