105

---

РОЗДІЛ 9. СОЦIОЛОГIЯ КРИМIНАЛЬНОГО ПРАВА

9. 1. Предмет соціології кримінального права

У системi правознавства соцiологiя кримiнального права є напрямком (аспектом, стороною) науки кримiнального права, який розглядає кримiнально-правовi iнститути та норми в їх суспiльно-економiчнiй обумовленостi, в процесi їх функцiонування у суспiльствi та у зв'язку з їх суспiльною ефективнiстю.

В цiлiснiй системi суспiльствознавства вона поряд з тим повинна грати роль спецiальної соцiологiчної теорiї.

Як частина соцiологiчної теорiї соцiологiя кримiнального права розглядає кримiнально-правовi явища крiзь призму законiв соцiологiї i в системi її категорiй.

Соцiологiю кримiнального права, яка виступає у ролi спецiальної соцiологiчної теорiї, складає система знань, що вiдбивають кримiнально-правовi явища як моменти iснування суспiльства.

По-перше, у межах соцiологiї кримiнального права дослiджується соцiальна обумовленiсть кримiнально-правових iнститутiв та їх вiдповiднiсть потребам суспiльства. Суспiльнi вiдносини у цьому разi розглядаються з точки зору можливого замаху на них окремих членiв суспiльства. Система суспiльних вiдносин та їх рiзновиди дослiджуються тут в аспектi, який дозволяє встановити, чому тi або iншi соцiальнi умови пiдштовхують окремих людей посягати на пануючий суспiльний лад та чому така поведiнка взагалi можлива. Вивчення суспiльних вiдносин пiд цим кутом зору повинне виявити особливостi соцiальних умов життєдiяльностi, котрi зумовлюють саме цi, а не iншi, способи посягнення iндивiдiв на суспiльний лад.

Результати такого дослiдження допомогають визначити, чи всi можливi рiзновиди таких посягнень передбаченi чинним кримiнальним законом, якою

мiрою вони вiдповiдають змiсту тих складiв злочинiв, якi увiйшли до складу кримiнального кодексу. Крiм того, розгляд складiв злочинiв у зв'язку з актуальними потребами держави в рiзних ступенях охорони рiзних видiв суспiльних вiдносин надає об'єктивний соцiальний критерiй для науково обгрунтованої оцiнки ступеню суспiльної небезпеки злочинiв залежно вiд того, на який саме вид суспiльних вiдносин вони посягають та яку соцiально значущу шкоду можуть заподiяти.

По-друге, у предмет соцiологiї кримiнального права входить процес функцiонування кримiнально-правових норм у суспiльствi, або, iнакше кажучи, соцiальний механiзм їх дiї. Це передбачає дослiдження виконання кримiнально-правових вимог людьми, якi реально включенi у суспiльне життя й тому мають об'єктивнi соцiальнi характеристики, як-то: суспiльний стан та пов'язанi з ним мiсце i роль соцiальних прошаркiв, груп та особистостi у системах виробництва, полiтики, культури, побуту, споживання i т.iн. В залежностi вiд мiсця, що його посiдають у соцiальнiй структурi, люди та соцiальнi групи мають рiзнi сполучення цих ознак, тому виявляють неоднакове вiдношення до кримiнально-правових заборон. Вивчення спецiфiки суспiльних властивостей, їх iнтенсивности та сполучень у рiзних соцiальних груп дозволяє визначити ступiнь їх кримiногенностi та надати належним державним та громадським органам iнформацiю для розроблення диференцийованих заходiв з урахуванням соцiального складу населення.

Суспiльно значущi якостi соцiальних груп iнтегруються в особистостi у систему конкретних соцiальних властивостей, притаманих данiй людинi. При цьому соцiальнi властивостi вступають у складну взаємодiю з психофiзiологiчними якостями, проявляючись у складнiй структурi особистостi, формуваннi мотивацiї її iндивiдуальної поведiнки, у тому складi й злочинної. Отже, характеристика соцiального механiзма дiї кримiнально-правової норми включає також i структуру особистостi.

Проте на поведiнку особистостi впливають не тiльки загальносоцiальнi умови, а й вiдносини, якi складаються в її найближчому оточеннi (в родинi, у фiрмi, серед спiвробiтникiв, в рiзноманiтних неформальних групах, у тому складi й злочинних). Тому характеристика соцiального механiзма дiї кримiнально-правової норми як предмета соцiологiї кримiнального права повинна мiстити й систему факторiв, що визначають спецiфiчнi особливостi функцiонування цих "невеликих груп".

Суспiльнi вiдносини тут розглядаються перш за все з точки зору соцiальних властивостей їх суб'єктiв дiї (соцiальних груп, особистостей). I оскiльки злочин також вид дiяльностi суспiльно значущої, хоч й негативно розцiнюваної державою, остiльки дослiдження суспiльних властивостей суб'єктiв дiї надає змогу визначити соцiальнi фактори, якi тим чи iншим чином впливають на виконання кримiнально-правових норм. Одержанi в результатi цього дослiдження вiдомостi потрiбнi для розроблення профiлактичних заходiв загальносоцiальної полiтики держави.

По-третє, предмет соцiологiї кримiнального права складають соцiальнi наслiдки дiї норм кримiнального права, їх ефективнiсть. Ця ефективнiсть розглядається тут не тiльки як наявний результат впливу на свiдомiсть населення кримiнально-правових заборон. Вона вивчається як ефект керування соцiальними процесами, iнакше кажучи такого керування, яке не обмежується виданням та функцiонуванням норм кримiнального права, а й включає у свiй склад визначення соцiальних цiлей в галузi боротьби зi злочиннiстю, а також планування цiєї боротьби та вибiр вiдповiдних соцiально-економiчних, полiтичних i юридичних засобiв для реалiзацiї цих цiлей, та, нарештi, оцiнку результатiв проведених заходiв.

Ефективнiсть дiї кримiнально-правових норм як результат керування соцiальними процесами виявляється перш за все у сферi превентивної дiяльностi держави (попередження злочинiв). У сферi ж правозастосовної дiяльностi вона виступає в першу чергу як ефективнiсть кримiнального покарання.

Данi, одержанi у ходi вивчення того, в якiй мiрi функцiонування кримiнально-правових норм сприяє досягненню визначених соцiальних цiлей, дозволяють судити про достатнiсть чи недостатнiсть юридичних засобiв, обраних для боротьби зi злочиннiстю. Вони являють собою своєрiдний засiб зворотного зв'язку мiж ефективностю закона та правотворчою дiяльностю держави.

 

< Попередня   Наступна >