191

---

9. 3. Соціальний механізм дії кримінально-правових норм та забезпечення їх ефективності

Вивчення соцiального механiзму дiї кримiнально-правових норм передбачає дослiдження соцiальних умов, якi знаходяться зовнi правового механiзму, середовище його функцiонування та соцiальнi фактори й процеси, що включенi у цей механiзм.

Як елементи соцiального механiзму дiї кримiнально-правових норм (процес функцiонування норм кримiнального права) можуть бути розглянутi як:

1) суто кримiнально-правова норма, що мiстить юридичну заборону i санкцiї за можливе її порушення та висловлює з тiєю чи iншою ступiнню точностi закономiрностi суспiльного розвитку, потреби соцiальних груп та особистостей;

2) суспiльний iндивiд, вiдношення якого до кримiнально-правової норми визначається його соцiальними властивостями та усiєю сукупнiстю соцiально значущих факторiв.

Каналами впливу кримiнального закона на функцiонування системи кримiнальної юстицiї та правосвiдомiсть громадян є: визначення злочинного, встановлення покарання й умов звiльнення вiд покарання, а також практика притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, призначення покарання та звiльнення вiд нього. З'ясуванню того ж соцiального механiзму насправдi служить й схема вивчення суспiльної правосвiдомостi, в якiй роздiлюються правова досвiченiсть населення, оцiнка, котру населення дає чинному праву та поведiнка населення у спiввiдношеннi з чинним законодавством.

Це дозволяє видiлити шiсть основних варiантiв поведiнки, значущої з точки зору кримiнально-правової норми:

1) знає - приймає - дотримується;

2) знає - не приймає - не дотримується;

3) не

знає - не дотримується;

4) знає - не приймає - дотримується;

5) не знає - дотримується;

6) знає - приймає - не дотримується.

Необхiдно вiдзначити те, що кримiнальне право призначене прислуговуватися iнструментом рiшення насущних для суспiльства проблем. Тому механiзм соцiальної дiї кримiнально-правової норми визначається у першу чергу тим, чи вiдповiдає iнструмент завданню, тобто чи потребна суспiльству кримiнально-правова норма, а якщо потрiбна, то яка.

При цьому пiдходi виявляється, що механiзм суспiльної дiї соцiально-правової норми є лише часткою бiльш складного цiлого, котрим є соцiальний механiзм кримiнально-правового впливу. Забезпечення ефективностi кримiнально-правової норми та кримiнального права в цiлому проходить три етапи: обумовлення, формулювання, реалiзацiя. Кожен з цих етапiв служить фактичною основою для видiлення трьох рiвнiв аналiзу ефективностi кримiнально-правової норми та соцiального механiзму кримiнально-правового впливу.

Видiлення рiвня обумовлення викликане тим, що й окрема кримiнально-правова норма, i кримiнальне право взагалi являють собою лише засоби для досягнення певної мети. При проєктуваннi, змiнi або скасуваннi тiєї чи iншої норми вирiшується питання про те, вiдповiдає вона наданiй метi чи нi, а якщо вiдповiдає, то в якiй мiрi.

Видiлення рiвня формулювання викликане тим, що окрема кримiнально-правова норма, не говорячи вже про кримiнальне право в цiлому, являє собою специфiчний вираз пануючого суспiльного iнтереса. Розкриття цiєї специфiки, походної вiд власних закономiрностей юридичної форми, демонструє, що вона посилює пануючий iнтерес i в той же час до якоїсь мiри його обмежує.

Видiлення рiвня реалiзацiї викликане тим, що отримав кримiнально-правове вираження, пануючий iнтерес не зникає, залишуючи поле дiї правовiй пропагандi та професiйнiй дiяльностi юристiв. Пануючий iнтерес продовжує себе проявляти через посередництво кримiнально-процесуального права, органiзацiї кримiнальної юстицiї та в iнших формах, вступаючи, таким чином, у взаємодiю не тiльки з суперечними iнтересами, але й зi своїм власним вираженням у кримiнальному законi.

Елементами соцiального механiзма кримiнально-правового впливу виступають моральний змiст кримiнально-правових норм, дiяльнiсть кримiнальної юстицiї та несприятливi наслiдки для правопорушника. Кожен з цих елементiв пов'язаний з певними факторами зовнішнього середовища, якi або посилюють його, або ослаблюють. Ослаблення кожного з цих трьох елементів, незалежно від його причин, потребує посилення iнших, виявляючи тим цілісність всього механізму.

Враховуючи соціальну обумовленість кримінального права та соціальний механізм його дії, питання про соціальну ефективність кримінально-правової норми не може бути зведено до проблеми дотримання індивідом окремої юридичної заборони. Якщо можна було б обмежити завдання таким чином, то проблема ефективності закону виявилася б тотожною проблемі ефективності правової санкції, оскільки покарання – єдиний засіб, яким користується сам кримінальний закон для підтримки авторитету своїх вимог.

Дійсно же, для кримінально-правових заборон опосередковується системами соціальних особистісних, соціально-психологічних факторів. Тому виникає питання: якщо законослухняна поведінка людини обумовлена складним комплексом неюридичних чинників, в якому смислі можна говорити про ефективність правової норми?

По-перше, якщо суб’єктом суспільного розвитку є перш за все держава, ефективність його права – це один з показників життєдіяльності держави, мірило її можливостей впливає за допомогою юридичних норм на розвиток суспільних відносин в потрібному напрямку.

По-друге, оскільки право – засіб впливу на поведінку людей, остільки між юридичною нормою та її соціальними результатами завжди “знаходяться” акти людської діяльності, які безпосередньо викликають суспільно значущі наслідки; за таких умов ефективність правової норми є ефективністю викликаних нею вчинків.

По-третє, юридична норма стимулює поведінку людей не безпосередньо, а через систему соціальних, особистісних, соціально-психологічних та інших чинників, які впливають на свідомість індивідів водночас з нею. Кримінально-правова заборона спрямована не на ізольовану особистість, а на людину, яка існує як елемент соціальної системи.

Дія юридичної норми як засобу, за допомогою якого суспільство одержує той чи інший корисний ефект, виявляється у тому, що норма, по-перше, визначає суб’єктів, які повинні участь в діяльності по досягненню цілі, по-друге, встановлює, після яких фактів ці суб’єкти починають діяти, по-третє, вказує їм певні зразки поведінки, аж до можливого застосування санкцій. Вирішальною умовою дієвості юридичної норми є реальне забезпечення дотримування приписів, які в ній містяться.

Спрямовуючи поведінку людей, норма права приводить до того, що вчинки людей, які відповідають закону, служать суспільним цілям, які містяться у відтворенні суспільних відносин і можуть бути досягнені не усілякими, а лише правомірними засобами. За такими умовами ефективність з’являє собою ні що інше, як кількісну характеристику ступеню відповідності реальних вчинків та відносин типової міри, яка міститься у правовій нормі.

Соціологи постійно шукають конкретні шляхи підвищення ефективності права, визначаючи умови, від яких вона залежить. Так, були зроблені деякі висновки щодо обов’язкових передумов дієвості кримінально-правових норм. До цих передумов відносяться:

своєчасність, правильність та повнота відбивання в законі властивостей суспільно небезпечного діяння, оголошеного злочином;

відповідність змісту кримінального закону норм моралі та рівню правосвідомості;

відповідність юридичних вимог соціально-економічним та політичним закономірностям розвитку суспільства;

врахування того, що процес регулювання поведінки людей засобами кримінального права пов’язаний з соціальними, економічними чинниками, які впливають на людські вчинки;

стабільність кримінального законодавства та одностайність його застосування;

поєднання застосування кримінально-правових санкцій з заходами суспільного впливу;

інформованість населення про зміст кримінально-правових норм, у тому числі про кримінальні санкції;

усвідомлення людьми неминучості покарання;

стабільність кримінальної політики.

 

< Попередня   Наступна >