135

---

1.4.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Пріоритетною формою соціального забезпечення є загально­обов'язкове державне соціальне страхування. Його визначен­ня подано в ст. 1 Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування. Воно тлумачить­ся як система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає на­дання соціального захисту, що включає матеріальне забезпе­чення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасо­вої втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюд­жетних та інших джерел, передбачених законом.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування не дають вичерпного переліку видів загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня, але називають основні з них, а саме: 1) пенсійне страхуван­ня; 2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням і похованням; 3) медичне страхування; 4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини­ли втрату працездатності; 5) страхування на випадок безробіт­тя. Правові, організаційні та фінансові засади конкретного виду загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються окремими законами.

Основне призначення загальнообов'язкового державного со­ціального страхування — це компенсація втраченого заробітку в разі настання страхового випадку або компенсація інших витрат, пов'язаних з цим.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здій­снюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку

здійснення загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування; 2) обов'язковості страхування осіб, які пра­цюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, й осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності; 3) надання права отри­мання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо; 4) обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матері­ального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передба­чених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціаль­ного страхування; 5) солідарності та субсидування; 6) держав­них гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; 7) забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитко­вий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування; 8) цільового використання коштів загаль­нообов'язкового державного соціального страхування; 9) пари­тетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням.

Система загальнообов'язкового державного соціального стра­хування покликана, по-перше, забезпечити профілактику, по­новлення і збереження працездатності працівників, включно з проведенням оздоровчих заходів та перепідготовки і, по-друге, гарантувати матеріальне забезпечення осіб, які втратили пра­цездатність. За її допомогою держава вирішує такі завдання: 1) формує грошові фонди, з яких покриваються витрати, пов'я­зані з утриманням непрацездатних і осіб, які не беруть участі в трудовому процесі; 2) забезпечує необхідну кількість і струк-туру відтворення трудових ресурсів; 3) скорочує розрив між рівнями матеріального забезпечення працюючих і непрацюю­чих членів суспільства; 4) досягає підвищення життєвого рівня різних соціальних груп, що не задіяні в трудовому процесі.

Характерні риси цільових страхових фондів: 1) через форму­вання і використання фондів соціального страхування відповідна частина національного доходу перетворюється в особисті доходи, конкретні блага і послуги; 2) у загальнообов'язковому державно­му соціальному страхуванні чітко простежується межа первин­ного і вторинного розподілу. Первинний розподіл характерний для фази утворення фондів за рахунок спеціальних внесків з до­ходів роботодавців і застрахованих осіб. Залучення коштів дер­жавного бюджету і подальше витрачання грошових сум фондів на принципах солідарності належить до сфери перерозподілу до­ходів; 3) цю сферу фінансових відносин активно регулює держа­ва. Перелік цільових страхових фондів, їх призначення, сфера застосування, джерела формування і спрямування витрат ви­значаються нормативними актами; 4) фонди утворюються стра­ховим методом, тобто за рахунок страхових внесків, а в окремих випадках бюджетних коштів; 5) зібрані цільовими страховими фондами кошти частково інвестуються в економіку.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування ба­зується на ідеї поділу збитків, яких зазнала застрахована осо­ба, між усіма суб'єктами страхування. Основними джерелами коштів окремих видів державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб, бюджетних та інших коштів, які передбачені відповідними законами.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються законодавчим органом України окремо для роботодавців і за­страхованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням державного бюд­жету України.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: 1) пенсії за віком; 2) пенсії у зв'язку з інвалід­ністю; 3) пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 4) допомога на поховання; 5) допомога в разі тимчасової непрацездатності; 6) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 7) допомога при народженні дитини та з догляду за нею; 8) допомога у зв'язку з безробіттям; 9) матеріальна допомога безробітному та чле­нам його сім'ї; 10) дотація роботодавцю для створення робо­чих місць; 11) відшкодування витрат, пов'язаних із професій­ною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; 12) відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцт­вом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконан­ням ним своїх трудових обов'язків; 13) відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; 14) профілактичні заходи із за­побігання нещасним випадкам на виробництві та професій­ним захворюванням; 15) медичні профілактично-реабілі­таційні заходи; 16) діагностика та амбулаторне лікування; 17) стаціонарне лікування; 18) надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; 19) забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі опе­рації або мають хронічні захворювання. У законах про окремі види соціального страхування цей перелік уточнюється та доповнюється.

 

< Попередня   Наступна >