103

---

1.4.5. Недержавне соціальне забезпечення

З метою розширення бази соціального захисту населення заохочуються різні види недержавного (приватного) соціально­го забезпечення, основу якого становить недержавне пенсійне забезпечення.

Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регламентуються Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забез­печення". Розрізняються три типи недержавного пенсійного забезпечення: 1) забезпечення пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пен­сійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) забезпечення страховими організаціями шляхом укладення договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті учасника фонду; 3) забезпечення банківськи­ми установами шляхом укладення договорів про відкриття пен­сійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних за­ощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У свою чергу, недержавні пенсійні фонди поділяються на такі види: 1) відкриті пенсійні фонди; 2) корпоративні пенсійні фонди; 3) професійні пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди за­сновуються будь-якими юридичними особами (банками чи стра­ховими компаніями) для широкого кола учасників, які залуча­ються через мережу відділів пенсійного фонду або агентів. Усі внески до фонду йдуть у "спільний казан" та інвестуються. На індивідуальному рахунку кожного учасника враховується сума внесків та належні йому частки інвестиційного доходу на пенсійні активи фонду мінус адміністративні витрати. Корпора­тивні пенсійні фонди створюються роботодавцями або групами роботодавців для своїх працівників. Як і у відкритих фондах, внески, сплачені до корпоративних фондів на користь працівників або самими працівниками, складаються разом і і

нвесту­ються. На індивідуальному пенсійному рахунку учасника відо­бражається сума внесків та належна йому частка інвестиційного доходу. Адміністративні витрати корпоративних пенсійних фондів можуть фінансуватися роботодавцями, і в цьому разі во­ни не вираховуються із накопичень, належних учаснику. Про­фесійні пенсійні фонди аналогічні корпоративним фондам за винятком того, що їх засновують не роботодавці, а об'єднання юридичних осіб або громадян за родом їх професійної діяльності для членів таких професійних об'єднань. Учасниками відкри­тих недержавних пенсійних фондів є будь-які фізичні особи, а учасниками професійних — громадяни, об'єднані за професій­ною ознакою. Корпоративні фонди створюються роботодавцями виключно для своїх працівників.

Видами пенсійних виплат є: 1) пенсія на визначений строк; 2) одноразова пенсійна виплата. Пенсія на визначений строк розраховується, на строк не менш як десять років від початку здійснення першої виплати. Одноразова пенсійна виплата мож­лива в разі критичного стану здоров'я, коли сума на рахунку є замалою чи учасник виїжджає за межі України на постійне проживання. Гроші, накопичені учасником системи недержав­ного пенсійного забезпечення, є його власністю. У разі смерті ці кошти успадковуються.

Фінансові установи зараз пропонують такі форми заоща­джень на старість: 1) депозитний рахунок, відкритий у банківській установі; 2) пай в інститутах спільного інвестування; 3) дохід за корпоративними цінними паперами (акції, облігації, векселі) у вигляді дивідендів, відсотків та від спекуляцій на різницях курсів купівлі-продажу самостійно або через інвес­тиційні компанії фондового ринку; 4) валюта й операції з нею через дилінгові компанії; 5) поліси у страхових компаніях, що укладають договори про накопичувальне страхування життя та пропонують сплачувати страхові внески і після настання виз­наченого віку одержувати щомісячну ренту у вигляді пенсії; 6) казначейські зобов'язання або інші цінні папери, дохід за якими гарантується державою або місцевою владою; 7) дохід від вкладення грошей у нерухомість (житло, дачі, гаражі, зе­мельні ділянки), вироби з дорогоцінних металів, антикваріат тощо.

За місцем роботи створюються спеціальні соціальні фонди для надання матеріальної допомоги своїм працівникам, утри­мання соціальної інфраструктури, придбання путівок до сана­торіїв та будинків відпочинку, здійснення доплат до пенсій, надання цільових одноразових допомог пенсіонерам тощо. Підприємства споруджують пансіонати для своїх одиноких працівників-пенсіонерів, будують для людей похилого віку спеціалізовані житлові комплекси. Потужні організації в наш час пожвавили роботу в цьому напрямі.

Особливим видом недержавного соціального забезпечення є благодійництво, що здійснюється з метою досягнення еконо­мічної стабільності і соціальної амортизації. Обов'язок більш заможних членів суспільства допомагати менш забезпеченим, які перебувають за межею бідності. Під благодійництвом розу­міють добровільну безкорисливу пожертву фізичних і юридич­них осіб особам, які потребують матеріальної та іншої благо­дійної допомоги. Благодійництво здійснюється з метою по­ліпшення матеріального становища, сприяння реабілітації ма­лозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потре­бують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

Різновидом благодійництва є гуманітарна допомога, тобто цільова адресна безоплатна допомога, яка надається з гуман­них мотивів особам, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, тяжкою хво­робою та ін. Найчастіше гуманітарна допомога надається орга­нам соціального захисту населення для подальшого розподілу між відповідними категоріями громадян.

 

< Попередня   Наступна >