§ 5. Договір як джерело сімейно-правових норм

Результатом сучасної реформи сімейного законодавства Ук­раїни є збільшення диспозитивних норм, які надають можливість учасникам сімейних відносин самостійно визначати зміст своїх правовідносин за допомогою шлюбних, аліментних або інших угод. Визнається, що імперативно-дозвільний метод регулюван­ня сімейних відносин поступився диспозитивному регулюванню, а це зайвий раз підкреслило, за словами М. В. Антокольської, збли­ження сімейного і цивільного права1. Вважаємо, що з цим пого­дитися можна тільки частково: дійсно спостерігається збільшен­ня диспозитивних норм у сучасному сімейному праві, але це не ознака процесу зближення сімейного і цивільного права, а озна­ка, яка характерна для галузей приватного права: цивільне право має свій інструмент диспозитивного методу регулювання — ци­вільно-правовий договір, сімейне право — сімейний договір2 (деякі з правників називають його подружнім договором3), трудове пра­во — трудовий договір.

1 Антокольская М. В. Семейное право. — М.: Юристъ, 2002. — С. 28.

2 Таку точку зору поділяє С. Фурса. Див.: Шлюбний контракт в нотарі­альному процесі // Право України. — 2002. — № 5. — С. 55.

3 Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков: Ксилон, 2000. — С. 221.