Головне меню

5. Правове положення вільновідпущеників

Римське право - ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
105

5. Правове положення вільновідпущеників

Вільновідпущеник (libertini) – це відпущений на свободу раб. За загальним правилом, він формально набував правового статусу свого господаря, що відпустив його на свободу (звільнив з рабства). Однак правоздатність вільновідпущеника не співпадала з правоздатністю тієї категорії, правове положення якої він набував. Він не міг укласти шлюб з вільнонародженою римською громадянкою аж до початку принципата, а шлюб вільновідпущеника з особою сенаторського звання заборонявся до юстиніанівського періоду. В сфері публічних відносин вільновідпущеник обмежувався в праві служити в римських легіонах, а в I ст. н.е. втратив право участі в народних зборах.

Навіть після звільнення з рабства не припинявся у вільновідпущеника залишалися певні обов’язки перед колишнім господарем. Вважалося, що вільновідпущеник був зобов’язаний володарю своїм громадянським життям, як син зобов’язаний батькові фізичним життям. Відносини між вільновідпущеником (клієнтом) і його колишнім господарем (патроном) називались патронатом. Фактично ці відносини були подальшою експлуатацією колишнього раба.

Вільновідпущеник був зобов’язаний надавати патрону всілякі особисті послуги, а у випадку потреби - аліментувати не тільки патрона, а й його дітей та батьків. Вважалося неприпустимим висунення вільновідпущеником звинувачення проти патрона, що абсолютно позбавляло його судового захисту від свавілля колишнього господаря. Навіть після смерті вільновідпущеника його майно успадковував патрон.

Статус libertini розповсюджувався тільки на саму особу, звільнену з рабства. Її нащадки вже вважалися вільнонародженими (ingenui).

 

< Попередня  
-rim-privat/6185-6---.html">Наступна >