6. Правове положення колонів
Римське право - ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА |
6. Правове положення колонів
Дослідники римського права вважають, що колонат виник у I ст. н.е., а правове закріплення цей інститут отримав у період абсолютної монархії.
Колони (coloni) - це категорія юридично залежних людей. У класичну епоху колон був орендарем землі, який юридично не залежав від орендодавця, а перебував з ним лише у договірно-зобов’язальних відносинах. У період імперії, коли з одного боку, прилив рабської сили зупинився із завершенням загарбницьких війн, а з іншого - зросла смертність рабів через їх жорстоку експлуатацію, колони стали економічно важливою фігурою для господарського життя Риму. Римські землевласники почали здавати землю в оренду вільним людям дрібними ділянками за натуральний оброк чи з покладанням на орендаря обов’язку обробляти ще й землю землевласника.
Колони представляли собою найбіднішу частина населення і не мали достатніх засобів для успішної обробки землі, в результаті чого змушені були позичатися у землевласників. Неможливість своєчасно повернути позику призводила економічної залежності колонів від орендодавців. Колон не міг залишити орендовану ділянку, не розрахувавшись з боргами. Таким чином, в III – IV ст. н.е. колонат набуває форму залежного утримання.
У період абсолютної монархії податкова політика імператора призвела до прикріплення колонів до земельних ділянок, які вони обробляли. Цінність землі визначалася з урахуванням колона, що її обробляв. Таким чином, не тільки землевласник був заінтересований в тому, щоб колон не залишав ділянку, але й держава. На цьому ґрунті фактична безправність колонів стала перетворюватись на юридичну.
У IV ст. н.е. закон заборонив вільним орендарям, які сиділи на чужих землях, залишати їх. А у 357 р. було введено заборону на відчуження земельної ділянки окремо від колоні
< Попередня Наступна >