ТЕМА 10 Поняття та види зобов’язань

Римське право - Агафонов С. А. Римське право: Навч.-метод. посіб.

Частина третя

ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

ТЕМА 10

Поняття та види зобов’язань

Поняття зобов’язання. У джерелах римського права зобов’язання (obligatio) визначається наступним чином: 1) "Зобов’язання являє собою правові кайдани, в силу яких ми примушуємось що-небудь виконати згідно з законами нашої держави." (І. 3. 13.);2) "Сутність зобов’язання є не в тому, щоб зробити нашою яку-небудь тілесну річ або який-небудь сервітут, а в тому, щоб зв’язати перед нами іншого, щоб він нам що-небудь дав, зробив або надав. (D. 44.7.3)З цих визначень можна зробити висновок, що римляни вважали, що людина є абсолютно вільною від інших до тих пір поки не вступить в зобов’язання. Після укладення останнього вона зв’язує себе правовими кайданами. Треба зазначити, що в стародавню епоху кайдани та зв’язування не були просто фігуральними визначеннями. Так за законами ХІІ таблиць боржника зв’язували ланцюгами та надівали кайдани. Кредитор міг особисто впіймати боржника, зв’язати його і без суду вбити або продати в рабство. В IV ст. до н.е. законом Петелія кредиторам заборонено було вбивати боржників, хоча можливість затримання залишалася. З кінця республіканського періоду боржник міг бути позбавлений особистої відповідальності шляхом передачі кредиторам свого майна. Таким чином, стало вважатися , що за борги особи відповідає її майно. Кайдани та ланцюги з тих , що були за законами ХІІ таблиць, перетворилися на юридичні. Вважалося, що якщо людина комусь щось винна, то вона є зв’язаною кредитором.Як правовідношення, що розраховане на майбутнє (при виникненні зобов’язання дія зобов’язаної особи, ще не вчинена), зобов’язання за своєю природою є відношенням, що ґрунтується на довірі. Тому сторона, що має право вимоги називалася кредитором (credo - вірю). Сторона, що зобов'язана щось зробити мала борг перед кредитором,

поки своє зобов’язання не виконає. Тому вона називається боржником. Зобов’язальне правовідношення з самого початку розраховане на тимчасовий характер, тобто діє до моменту виконання зобов’язання. Після того як воно припинається, сторони вважаються вільними.Зобов’язання – це складне юридичне поняття, правовідношення, в якому сторонами є кредитор і боржник, а змістом права і обов’язки сторін. Кредитор в зобов’язанні має право вимагати здійснення від боржника певної юридичної дії. Із самого визначення зобов’язання видно, що такі дії римляни поділяли на три групи: дати (dare), зробити (facere), надати (praestare).Натуральні зобов’язання. В тих випадках, коли боржник добровільно не виконує своїх обов’язків, кредитору надається засіб примусового здійснення свого права вимоги. Засобом примусу боржника до виконання своїх обов’язків є позов (actio) та примусове стягнення. Юрист Модестін зазначав, що боржником вважається той, з кого можна стягнути поза його волею. В республіканський період це правило не мало виключень, але в період принципату з’явилися такі зобов’язання, що не забезпечувалися захистом, з ними були пов’язані певні правові наслідки. Як зазначав Сенека, бувають такі суми, що "debentur non exiguntur" (хоча і належать кредитору, але примусово стягнені бути не можуть).Таким чином, натуральними зобов’язаннями називаються ті, що хоч і не користуються захистом, все ж таки мають юридичне значення. Прикладом натуральних зобов’язань, як зазначає І.Б. Новицький, може бути грошовий заїм, що здійснений підвладним сином без згоди домовладики. Правові наслідки натуральних зобов’язань були не для всіх їх видів однакові. Але завжди мав місце наступний юридичний наслідок: платіж за натуральним зобов’язанням визнавався дійсним і назад не повертався. Підстави виникнення зобов’язань. Види зобов’язань. Найбільш стародавнім поділом правопорушень є поділ на delicta privata (приватні правопорушення) та crimina (злочини). На початку розвитку римської держави зобов’язання могли виникати тільки внаслідок правопорушень. Але пізніше (ІІ ст. до н.е.) почали розрізнятися і зобов’язання, що виникали з договорів. Більш того, розподіл на договірні та позадоговірні зобов’язання, як зазначав Гай в своїх Інституціях, став найголовнішим поділом зобов’язань (summa divisio). Але незважаючи на схожу цивільну природу договірні та позадоговірні зобов’язання мали різні цілі. Позадоговірне зобов’язання виникало внаслідок правопорушення, і тому метою відповідальності було покарання правопорушника. Договірні зобов’язання мали позитивне значення, оскільки в більшості, йшлося про виконання обов’язків, що сторони взяли на себе добровільно. Хоча у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, також виникало зобов’язання. Це було зобов’язання штрафного характеру. Санкції та міра відповідальності встановлювалися сторонами самостійно (в договорі) або діяли згідно закону.Однак договорами та правопорушеннями не вичерпувалися ті випадки, в яких в житті виникали зобов’язання. Зустрічалася досить велика кількість казусів, коли не було ні договору, ні правопорушення, але зобов’язання все ж таки виникало. Юрист Гай в дігестах (D.44.7.5) визначив наступну систему підстав зобов’язань: 1) з договору; 2) з делікту; 3) ніби-то з контракту (quasi ex contractu); 4) ніби-то з делікту (quasi ex delicto). Останні два види означають, що зобов’язання могло виникати в ситуаціях , схожих з договірними або деліктними правовідносинами, коли насправді їх не було. Наприклад, до підстав виникнення зобов’язань ніби-то з контракту можна було віднести випадок, коли одна особа починає щось робити в інтересах іншої особи без відповідного доручення. В даному разі за наявності певних обставин між ними може виникнути зобов’язання, що буде аналогічним тому, яке випливає з договору доручення. До зобов’язань ніби-то з деліктів відносили такі зобов’язання, що виникали з дій неправомірних, але таких, що не визначалися ні одним деліктом.

Семінарське заняття

1. Поняття зобов’язання.2. Натуральні зобов’язання.3. Підстави виникнення зобов'язань. 4. Види зобов’язань.

Термінологічний словник

arra - завдатокcasus - випадокcasus minor - нещасний випадокcessio - уступкаcreditor - кредиторcredo - вірюcrimina - злочинculpa lata - груба необережністьculpa levis - легка необережністьdamnum emergens - явна шкодаdare, facere, praestare - дати, зробити, надати,debere - заборгуватиdebitor - боржникdelicta privata - приватне правопорушенняdolus - умиселex contractu - з контракту ex delicto - з деліктуgenus nusquam perit - родова річ ніколи не гинеlucrum cessans - втрачена вигодаmora - простроченняneglegentia - недбалістьobligatio - зобов’язанняquasi ex contractu - ніби-то з контрактуquasi ex delicto - ніби-то з деліктуvis maior - непереборна сила

Завдання для перевірки знань

1. Як називалися сторони зобов’язання?2. Які підстави виникнення зобов’язань існують в римському праві?3. В чому полягає різниця між delicta privata та crimina4. Перерахуйте види зобов’язань

Радник