Головне меню

ТЕМА 20. Прийняття спадщини. Легати та фідеікоміси.

Римське право - Агафонов С. А. Римське право: Навч.-метод. посіб.
43

ТЕМА 20

Прийняття спадщини. Легати та фідеікоміси.

Прийняття спадщини та його наслідки. Відкриття спадщини виникало в момент смерті спадкодавця. Але для того, щоб спадщина стала власністю спадкоємців необхідно було вчинити певні дії. До таких дій відносилися наступні: необхідно було вжити заходів що виявлення повного розміру спадкового майна та його охорони; виявити і визначити кредиторів і боржників, а також розмір вимог та боргів кожного; виявити коло спадкоємців.Вступ до спадщини в стародавньому праві здійснювався прямим виразом волі (оголошенням про прийняття спадщини), в преторському і більш пізньому юстиніанівському праві також шляхом здійснення певних дій, що свідчили про прийняття спадщини (наприклад, спадкоємець починає обробляти ділянку спадкодавця, тощо).Отримуючи спадщину, спадкоємець отримував не тільки права, що випливали з неї, а й всі обов'язки спадкодавця, що він мав при житті. Навіть якщо спадщина складалася майже з одних боргів, особа, що її прийняла зобов’язана була всі борги сплатити. Тому спадкоємцям надавався певний строк для роздумів щодо отримання спадщини. При Юстиніані цей строк складав 9 місяців, а іноді збільшувався і до 1 року. Якщо особа протягом зазначеного строку явно не відмовлялася від спадщини, вважалося, що вона її прийняла.Як вже зазначалося разом з правами до спадкоємця переходили і борги померлого. Отже, могла виникнути ситуація, коли вартість боргів перевищувала вартість активу спадщини. В цьому випадку особа, що її прийняла зобов’язана була відповідати по боргах спадкодавця не тільки в розмірі отриманої спадщини, а й додатково всім своїм майном. Для врегулювання даної ситуації при Юстиніані було встановлене правило, що у випадку якщо спадкоємець здійснить оцінку спадкового майна за участю нотаріуса, оцінника та всіх зацікавлених осіб, то відповідальність спадкоємця обмежувалася тільки вартістю спадкового майна. Ця пільг

а називалася beneficium inventarii. Опис та оцінка в даному випадку повинні бути здійснені не пізніше 3 місячного строку з моменту відкриття спадщини.Досить часто виникали ситуації, що хоча в спадщині актив і переважав над пасивом, у спадкоємця досить було багато власних боргів. А тому отримана спадщина змішувалася з власним майном спадкоємця. Таким чином, і кредитори спадкодавця, і давнішні кредитори спадкоємця тепер могли отримати задоволення своїх вимог з одного спільного майна. У випадку нестачі майна на всіх, кредитори спадкодавця ризикували не отримати належних їм виплат.Для забезпечення інтересів кредиторів спадщини преторським едиктом була введена пільга відокремлення (beneficium separationis). Ця пільга полягала в тому, що для виплати боргів, із загального майна має бути виділена частка, що перейшла у спадщину. Із цієї частки, в першу чергу, задовольнялися інтереси кредиторів спадкодавця, легатарієв, і тільки потім, якщо залишиться майно, всіх інших кредиторів спадкоємця.У випадку існування зобов’язання між спадкодавцем і спадкоємцем, воно із прийняттям спадщини припинялося, оскільки в даному випадку і боржник і кредитор збігалися в одній особі.Поняття та види легатів (legata). При переході майна в спадщину, спадкодавець міг передбачити в заповіті перехід деяких речей із складу спадщини у власність третіх осіб. Таке розпорядження називалося легатом (legatum), або іншими словами - заповідальним відказом. Легат – це скорочення спадщини, за допомогою якого спадкодавець бажає передати будь-що третій особі з того, що буде повністю належати спадкоємцю (D. 30.116). Обов’язковою умовою для легата було те, що він повинен бути встановлений для вигоди легатарія (отримувача легата), а не з метою покарати спадкоємця, оскільки в останньому випадку він визнавався недійсним (Gai. 2.235). З огляду на те, що зміст легата визначався заповітом, його не можна було встановити для спадкоємця за законом.Класичне римське право знало чотири види легатів (Gai. 2.192):· legatum per vindicationem (шляхом віндикації),· legatum per damnationem (шляхом зобов’язання),· legatum sinendi modo (шляхом дозволу),· legatum per praeceptionem (шляхом виділення).  Legatum per vindicationem обумовлював передачу певного майна у власність легатарія. Майно вважалося його власністю вже в момент відкриття спадщини (Gai. 2.194), а тому у випадку відмови спадкоємця в передачі йому зазначеного майна, легатарій отримував віндикаційний позов. За legatum per damnationem спадкоємець повинен був передати легатарію певну річ. Причому, ця річ не обов’язково була частиною спадкового майна. Спадкоємець повинен був купити зазначену річ у третьої особи та передати її у власність легатарія. Якщо це зробити було неможливо, спадкоємець виплачував легатарію вартість цієї речі.Legatum sinendi modo мав на меті дозволити (sinere) легатарію забрати певну річ (Gai. 2.229). Legatum per praeceptionem передбачав попереднє виділення будь-якої речі із складу спадщини. Таким чином, при визначенні часток спадкоємців, ця річ не враховувалася. Порядок отримання та обмеження легатів. В процесі отримання легатарієм його права розрізнялися два моменти (dies): dies legati cedens та dies legati veniens. Dies legati cedens - момент смерті спадкодавця. У випадку, якщо легат був складений під умовою, то dies legati cedens залежав від моменту настання цієї умови. Юридичне значення dies legati cedens полягало в тому, що з цього моменту він отримує право на легат, яке може переходити в спадщину, а отже якщо легатарій не встигав прийняти легат, то право на його прийняття переходило до спадкоємця останнього. Dies legati veniens - це момент вступу спадкоємця у спадщину. З цього момент легатарій (або його спадкоємці) отримував право вимагати здійснення свого права на легат. У випадку відмови надання легату легатарію, останній отримував відповідний позов, вид якого залежав від виду легату.До початку ІІ ст. до н.е. спадкодавець міг розподілити у вигляді легатів все спадкове майно, залишивши у спадщині тільки борги. Така ситуація важко відображалася на правах кредиторів, оскільки досить часто легати видавалися саме для уникнення необхідності сплачувати борги спадкодавця. Тому у 204 р. до н.е. lex Furia testamentaria заборонив залишати відкази на користь осіб, що не були пов’язані із спадкодавцем кровним спорідненням в межах шостого ступеня вартістю вище 1000 асів (Gai. 2.225). Однак, цей закон проблеми не вирішив, оскільки спадкодавець міг надати безліч легатів на суму менше 1000 асів, залишивши спадкоємцю лише борги. Тому, у 169 р. до н.е. був виданий lex Voconia, що заборонив легатарію отримувати майна більше спадкоємця. Повністю, як вважається, ситуація була врегульована при прийнятті lex Falcidia 40 р. до н.е. Цей закон встановив, що спадкоємцю обов’язково повинно залишатися не менше однієї четвертої частини активів спадкової маси (так звана Фальцидієва чверть) - quarta Falcidia (D. 35.2.1). У випадку перевищення спадкодавцем можливого обсягу легатів, встановленого законом, розмір відказів зменшувався. Таким чином, легатарій мав право вимагати передачі йому лише частини легату. Фідеікоміси (fideicomissa). Досить часто до заповітів додавалися декілька табличок або листків пергаменту чи папірусу, що містили прохання до спадкоємця вчинити певну дію на користь третіх осіб. Такі прохання називалися кодициллами (codicilli). Спочатку виконання кодицилл було добровільним, а юридичне значення вони отримали при Августі. Були випадки коли спадкодавці залишали певні прохання і для спадкоємців за законом. В республіканський період такі розпорядження не користувалися юридичним захистом і були лише дорученнями совісті. Звідси і їх назва фідеікоміси (тобто, доручене совісті). В період принципату фідеікоміси отримали позовний захист і стали схожі до легатів. З тією різницею, що для легатів обов’язковою була відповідна форма, а фідеікоміс складався у вільній формі. Крім того, легати встановлювалися тільки у змісті заповіту.Спочатку, шляхом фідеікомісу можна було зобов’язати спадкоємця передати третій особі все майно чи його частину, причому, обов’язки, що випливали із спадщини залишалися у спадкоємця. Звичайно, такий стан речей призводив до того, що багато спадкоємців, не бажаючи отримати в спадщину лише обов’язки, відмовлялися від неї. Тому, на фідеікоміси був розповсюджений режим відказів по заповіту – quarta Falcidia. Крім того, за фідеікомісом стали передавати не окреме право, а частину спадщини, в яку також входили і обов’язки спадкодавця. Отже, для фідеікомісів, на відміну від легатів, характерним стало універсальне наступництво (тобто, передавалися не тільки окремі права, а й обов’язки).Як форма універсального наступництва фідеікоміси зберегли своє значення і в праві Юстиніана. Фідеікоміси, що передбачали сингулярне наступництво (тобто, перехід тільки прав без обов’язків) були повністю прирівняні до легатів.

Семінарське заняття

1. Прийняття спадщини та його наслідки. 2. Поняття та види легатів (legata). 3. Порядок отримання та обмеження легатів. 4. Фідеікоміси (fideicomissa).

Термінологічний словник

beneficium inventarii - пільга при якій відповідальність спадкоємця по боргах спадкодавця обмежувалася тільки вартістю спадкового майнаbeneficium separationis - пільга відокремлення codicilli (кодицилли) - прохання до спадкоємця вчинити певну дію на користь третіх осібcodicilli testamento confirmati - кодицилли, що підтверджені заповітомdies - термінdies legati cedens - момент смерті спадкодавцяdies legati veniens - це момент вступу спадкоємця у спадщинуexheredatio - позбавлення спадщиниfide, sed cui vide - довіряй, але дивись комуfideicomissa (фідеікоміси) - доручення совістіlegata - легатиlegatum per damnationem - легат шляхом зобов’язанняlegatum per praeceptionem - легат шляхом виділенняlegatum per vindicationem - легат шляхом віндикаціїlegatum sinendi modo - легат шляхом дозволуlibertas fideicommissaria - надання свободи рабу, як предмет фідеікомісуmortis causa - сингулярне наступництвоnasciturus pro iam nato habentur, quotiens de commodis eius agitur - зачата дитина вважається такою, що народилася, оскільки йдеться про її вигодуportio legitima - законна часткаpostumus - спадкоємець, що народжувався після смерті спадкодавцяquarta Falcidia - Фальцидієва чвертьsemel heres semper heres - один раз спадкоємець – назавжди спадкоємецьsinere - дозволити легатарію забрати певну річ

Завдання для перевірки знань

1. Наслідки прийняття спадщини2. Що таке пільга відокремлення?3. Дайте визначення поняттю "легат"4. Якими законами обмежувалися легати?5. Дайте характеристику поняттю "quarta Falcidia"6. Легати та фідеікоміси. Порівняльна характеристика

Рекомендована література:

1. Дождев Дмитрий Вадимович. Римское частное право: Учебник для вузов / под общ. ред. академика РАН д.ю.н. проф. В.С. Нерсесянца. — М. : НОРМА, 2002. – С. 663-682.2. Підопригора Опанас Андронович. Основи римського приватного права: Підручник для студ. юрид. вузів і фак.. — К. : Вентурі, 1997. – С. 286-290.3. Новицкий Иван Борисович. Основы римского гражданского права. – М: Юридическая литература, 1972. – С. 284-290.

< Попередня   Наступна >