44

---

Глава 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1. УКРАЇНА

1.1.1. Предмет і основні поняття курсу

1. Поняття і завдання кримінального процесу. 2. Історичні форми кримінального процесу. 3. Стадії кримінального процесу. 4. Функції кримінального процесу. 5. Процесуальна форма. 6. Процесуальні відносини. 7. Процесуальні гарантії. 8. Наука кримінально-процесуального права. 9. Джерела кримінально-процесуального права. 10. Дія кримінально-процесуального права в часі, у просторі і щодо осіб.

1. Поняття і завдання кримінального процесу. Поняття кримінальний процес, походить від латинського сrіminаlіs – злочинний, і рrосеss – просування.

Поняття кримінальний процес вживається у трьох значеннях:

Вид державної діяльності щодо порушення, розслідування, судового розгляду і винесення рішень з кримінальних справ.

Галузь права.

Наукова дисципліна.

Кримінальний процес – це порядок провадження у кримінальних справах.

Завдання кримінального процесу:

охорона прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь;

швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

2. Історичні форми кримінального процесу. Розрізняють три історичні форми кримінального процесу:

змагальний або обвинувальний, коли порушення справи, весь її хід визначається діями обвинувача. Такий процес існував у Стародавній Греції – Гел

іоський суд, Стародавньому Римі – постійні квестії. Обвинувальний процес був і у Київській Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

інквізиційний, який зародився у стародавньому Римі, в Європі був поширений у XIII–XVII ст. Щодо України, то даний процес існував за часів правління Петра І. Інквізиційний процес являв собою попереднє розслідування. Судовий розгляд і винесення вироку були по суті його доповненням. Процес стає таємним і письмовим. Катування вважалося звичайним засобом одержання показань;

змішаний, який з'явився у Франції після революції1789 р. Офіційно був закріплений у кодексі Наполеона. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві частини: розслідування і розгляд справи. Для цієї форми характерні такі принципи, як гласність, усність, право обвинуваченого на захист.

3. Стадії кримінального процесу. Стадія – це відносно відокремлена частина процесу, яка має свої завдання, процесуальні акти, своїх учасників. Виділяють такі стадії кримінального процесу: 1. Порушення кримінальної справи. 2. Досудове розслідування (дізнання і слідство). 3. Попередній розгляд справи суддею. 4. Судовий розгляд. 5. Апеляційне провадження. 6. Виконання вироку. 7. Касаційне провадження. 8. Виключне провадження.

4. Функції кримінального процесу – це напрямки діяльності учасників процесу. Розрізняють чотири основні функції кримінального процесу:

Функція обвинувачення, її можуть виконувати державний обвинувач (прокурор), потерпілий (приватний обвинувач), позивач, представник позивача чи потерпілого.

Функція захисту, її можуть виконувати захисник, обвинувачений (підсудний), законний представник, відповідач, представник відповідача.

Функція розгляду і вирішення справи, яку виконує суддя чи суд.

Функція розслідування справи, яку виконують слідчі, дізнавачі, прокурори.

5. Кримінально-процесуальна форма – це сукупність умов установлених законом для здійснення слідчих і судових дій. Це порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також громадян, залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій.

6. Процесуальні відносини – це відносини, які регламентуються нормами кримінально-процесуального права. Суб'єктами цих відносин можуть бути суддя, слідчий, прокурор, захисник та інші.

7. Процесуальні гарантії – це установлені законом норми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя. Закон надає всім учасникам процесуальні права, а державні органи зобов'язані забезпечити можливість реалізації цих прав.

8. Наука кримінально-процесуального права – це частина юридичної науки, до її предмета входить: теорія процесу, діюче право, юридична практика, історія кримінального процесу, зарубіжний кримінальний процес.

Кримінально-процесуальне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Загальна частина включає: основні поняття і принципи процесу, суб'єкти процесу, докази, запобіжні заходи. Особлива частина включає: стадії процесу, зарубіжний процес.

9. Джерела кримінально-процесуального права. До основних джерел кримінально-процесуального права відносяться:

Конституція України.

Кримінально-процесуальний кодекс України (далі –КПК).

Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України.

Закони України "Про адвокатуру", "Про прокуратуру", "Про судоустрій", "Про оперативно-розшукову діяльність" та деякі інші.

10. Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється ст. 3.

Чинність кримінально-процесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Чинність кримінально-процесуального закону в часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі.

Норми кримінально-процесуального закону по колу осіб застосовуються щодо: 1) громадян України; 2) осіб без громадянства; 3) іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності.

 

 

< Попередня   Наступна >