43

---

Глава 5

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

5.1. УКРАЇНА

5.1.1. Апеляційне провадження

1. Поняття та значення апеляційного провадження 2. Суб'єкти, порядок та строки подачі апеляції. 3. Підстави для скасування або зміни судового рішення. 4. Розгляд справ за апеляцією. 5. Результати розгляду справ в апеляційному порядку. 6. Звернення до виконання судового рішення апеляційного суду.

1. Поняття та значення апеляційного провадження. Забезпечуючи виконання завдань кримінального судочинства, суди вищого рівня перевіряють законність і обґрунтованість винесених судом першої інстанції вироків, постанов, ухвал.

Наше законодавство передбачає три види перегляду вироків: апеляційне провадження, касаційне провадження і виключне провадження. Всі три види перегляду вироків є складовою частиною кримінального процесу, при цьому кожен з них являє собою самостійну стадію.

Апеляційне провадження – це п'ята стадія кримінального процесу, в якій суд вищого рівня розглядає за апеляціями судові рішення, які не набрали законної сили.

Учасники процесу можуть скористатися своїм правом подачі апеляції, а можуть і не скористатися ним. Це так зване диспозитивне право не стосується прокурора, який у силу принципу публічності зобов'язаний реагувати на кожний необгрунтований і незаконний, на його думку, вирок. Новизна цієї стадії для українського процесу в тому, що апеляційний суд може провести судове слідство і винести новий вирок, постанову чи ухвалу, скасувавши повністю або частково судове рішення суду першої інстанції.

Значення цієї стадії в тому, що вона призначена для забезпечення охорони прав і законних інтересів учасників процесу, а також і в тому, що

в ній здійснюється процесуальне керівництво за діяльністю судів нижчого рівня.

2. Суб'єкти, порядок та строки подачі апеляції. Суб'єкти апеляції:

засуджений, його законний представник і захисник – у частині, що стосується інтересів засудженого;

виправданий, його законний представник і захисник –у частині мотивів і підстав виправдання;

законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, – у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання поро застосування примусового заходу медичного характеру;

обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник – у частині мотивів і підстав закриття справи;

обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

цивільний відповідач або його представник – у частині,що стосується вирішення позову;

прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, – у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

потерпілий і його представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

цивільний позивач або його представник – у частині,що стосується вирішення позову;

особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову)суду;

інші особи у випадках, передбачених КПК України. Порядок апеляційного оскарження. Апеляція подається через суд який постановив вирок, постанову чи ухвалу. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб можна було вручити всім учасникам, яких стосується апеляція. Якщо апеляція подана в апеляційний суд, то він пересилає її до суду першої інстанції, так як там знаходиться справа і необхідно виконати вимоги ст.ст. 350–351 КПК щодо змісту та повідомлень про апеляцію.

Апеляція на судове рішення, винесене в порядку ст. 52-5 (оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування), ст. 1652 (порядок обрання запобіжного заходу), 1653 (порядок продовження строків тримання під вартою), ст. 177 (підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення) та ст. 205 (направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу) подається безпосередньо до апеляційного суду.

Зміст апеляції: 1) назва суду, якому адресується апеляція; 2) особа, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором чи захисником необхідності зміни чи скасування вироку, постанови, ухвали апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Строки апеляційного оскарження. Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії вироку. Протягом цього строку справа ніким не може бути витребувана із суду. Суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає учасників процесу, інтересів яких вона стосується, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення учасники процесу мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копію або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.

Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію.

У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених ст. 350 КПК, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає.

Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніше як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду. Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК є обов'язковою.

3. Підстави для скасування або зміни судового рішення. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Цей суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставилось питання про застосування цих засобів.

Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства. Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

В усякому разі визнається однобічним і неповним дізнання чи слідство: 1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд; 3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді; 4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.

Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи: 1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; 2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Вирок із зазначених підстав підлягає скасуванню лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Істотне порушення кримінально-процесуального закону. Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вирок чи постанову в усякому разі належить скасувати, якщо: а) за наявності підстав для закриття справи її не було закрито; б) вирок винесено незаконним складом суду; в) порушено право обвинуваченого на захист; г) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; д) розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу; є) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого ст. 262 КПК; є) порушено правила підсудності; ж) порушено таємницю наради суддів; з) вирок не підписано будь-ким із суддів; и) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених КПК випадках не фіксувався технічними засобами; і) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому; ї) порушено вимогу статей КПК, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступати в дебатах із останнім словом.

Неправильне застосування кримінального закону. Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є: 1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

4. Розгляд справ за апеляцією. Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи. Здійснюється він у судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.

При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень: а) про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду; б) про відмову в прийнятті апеляції до судового розгляду; в) про зупинення провадження в справі; г) про повернення справи суду першої інстанції. При необхідності ведеться протокол судового засідання.

Питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду: 1) про необхідність проведення судового слідства та його обсяг; 2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів; 3) про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; 4) про доручення суду першої інстанції; 5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу; 6) про виклик у необхідних випадках перекладача; 7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні; 8) про день і місце розгляду справи; 9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи.

Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним провести судове слідство. Засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у випадках, коли про це надійшло його клопотання.

Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно. Суд з метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду доручення про виконання окремих процесуальних дій.

Апеляційний суд може прийняти при попередньому розгляді справи й інші рішення: про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це право; про повернення справи суду першої інстанції у випадках, якщо: а) протокол судового засідання не підписаний головуючим чи секретарем судового засідання; б) суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав можливість для ознайомлення з матеріалами справи; в) засудженому чи виправданому не було вручено копію вироку; г) апеляція не відповідає вимогам ст. 353 КПК.

У разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному розгляді справи визнано обов'язковою, суд зупиняє апеляційний розгляд справи. У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляції інших учасників процесу апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.

Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду про час і місце розгляду справи. Засудженому, який утримується під вартою, про день розгляду справи повідомляється через начальника відповідної установи.

Коли при попередньому або апеляційному розгляді справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не більше, як на 30 діб.

Виконавши необхідні підготовчі дії, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку.

Головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляції і заперечення інших учасників судового процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали. Неявка учасників процесу на засідання суду не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням апеляційного суду.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій і переходить до судових дебатів. Судові дебати проводяться у відповідності з вимогами КПК і полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляцію. Підсудний має право на останнє слово. Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленні рішення апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин справи або доказів, що її підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство.

У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і при відсутності апеляції інших учасників судового розгляду апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Судове рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази не досліджувалися, не перевіряються.

Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

5. Результати розгляду справ в апеляційному порядку. Розглянувши апеляцію, суд може: 1) винести ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляцію без задоволення; 2) скасувати вирок чи постанову і повернути справу прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; 3) скасувати вирок чи постанову і закрити справу; 4) змінити вирок чи постанову; 5) постановити свій вирок, постанову, чи ухвалу, скасувавши повністю рішення суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути зазначено: а) місце й час постановлення ухвали; б) назва і склад суду, що постановив ухвалу; в) особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції; г) зміст вироку чи постанови; д) особа, яка подала апеляцію; є) суть апеляції; є) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні; ж) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення; з) результати розгляду справи.

Вирок апеляційного суду. Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках: необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної її частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня винесення резолютивної частини і оголошений учасникам судового розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.

Суддя апеляційного суду, залишившись при постановленні вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає оголошенню, але приєднується до справи.

Апеляційний суд може винести окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції.

6. Звернення до виконання судового рішення апеляційного суду. Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду або складання повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком чи постановою законної сили.

Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засудженого копія рішення надсилається протягом доби адміністрації місця досудового ув'язнення для виконання. Адміністрація місця досудового ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти. Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання рішення про звільнення ув'язненого з-під варти.

 

< Попередня   Наступна >