49

---

5.4. АНГЛІЯ

1. Форма оскарження судовій: рішень. 2. Апеляція на рішення Суду Корони. 3. Апеляція на рішення судів сумарної юрисдикції. 4. Апеляція до Суду Корони. 5. Апеляція до Палати лордів.

1. Формою оскарження судових рішень (вердикту й вироку) в англійському кримінальному процесі є апеляція. Порядок подачі й розгляду апеляційної скарги на рішення Суду Корони й суду сумарної юрисдикції різні.

2. Апеляція на рішення Суду Корони. Кримінально-процесуальне законодавство розрізняє: а) апеляцію проти засудження; б) апеляцію проти вироку судді. Крім того, є відмінності між апеляціями на фактичних і на юридичних підставах.

Закон 1968 р. про апеляцію в кримінальних справах дозволяє особі, засудженій на підставі обвинувального акту, подати до Апеляційного суду апеляцію:

а) на засудження на будь-якій підставі, яка стосується лише питання права. Наприклад, якщо в обвинувальному акті є недоліки, передбачені законом, або якщо суд безпідставно допустив або вилучив який-небудь доказ. На подачу апеляції з питань права не вимагається спеціального дозволу. Якщо керуючий справами (реєстратор) Апеляційного суду прийде до висновку, що така апеляція необгрунтована, він може подати її в Апеляційний суд для розгляду в сумарному порядку. Якщо суд прийде до висновку, що апеляційна скарга необгрунтована, має за мету затягнути процес і немає необхідності розглядати її в розгорнутому вигляді, то суд, не викликаючи сторін і не заслуховуючи їх, відхиляє скаргу;

б) з питання факту на будь-якій підставі або зі змішаного питання права й факту, або на будь-якій іншій підставі. Питання про правильність вказівок, даних суддею присяжним відносно доказів, є питання факту. Під іншими підставами розуміють, наприклад, неправильний склад присяжних, негідн

у поведінку кого-небудь із них, порушення порядку судового розгляду. На подачу апеляції з цих підстав вимагається дозвіл Апеляційного суду чи судді (лорда-хранителя світків), який розглядає апеляції. Суддя, який розглядав справу, може видати сертифікат, котрий підтверджує можливість оскарження вироку з питання факту або змішаного питання факту і права,але для отримання такого сертифікату недостатньо простого прохання засудженого; суддя мусить бути впевненим у тому,що достатньо підстав для розгляду його Апеляційним судом;

в) на вирок, який надходить услід за засудженням, якщо тільки покарання точно не визначено в законі (наприклад,довічне ув'язнення за вбивство), –апеляція не допускається. Клопотання про видачу дозволу на подачу апеляції розглядається одним із суддів Апеляційного суду, а при відмові – повним складом цього суду.

Для апеляції (а коли вимагається особливий дозвіл на апеляцію, то для заявлення клопотання про дозвіл на апеляцію) засудженому надається 28-денний строк від дня засудження або від дня винесення вироку. Цей строк може бути подовжений судом. До складу Апеляційного суду, який дає дозвіл на апеляцію, входять троє суддів. Апеляція і заява з клопотанням про дозвіл на апеляцію складається за формою, установленою правилами суду. Апелянт не має права бути присутнім при розгляді його заяви на дозвіл про подачу апеляції, але він має право бути присутнім при розгляді самої апеляції, навіть якщо предметом її не є суто правові питання.

За кожною апеляцією або за кожною заявою про дозвіл на апеляцію суддя, який розглядав справу, повинен подати свої зауваження про судочинство у справі та доповідь з викладом своєї думки з питань, які виникають у даній справі. Якщо ж апеляція подана лише з питань права, Апеляційний суд може вимагати від судді "доповісти справу". За розпорядженням реєстратора Апеляційного суду можуть бути зняті копії зі стенограми або з її частини. Копія стенограми може бути надана заінтересованій стороні за плату, встановлену казначейством.

Апеляційний суд може розглядати документальні й речові докази, допитувати свідків, у тому числі й нових, призначати експертизу. Нові докази, як правило, допускаються у тих випадках, коли якій-небудь із сторін удається знайти очевидця або свідка, котрий підтверджує алібі, яких під час першого розгляду в неї не було. Однак нові докази, що не розглядалися в суді першої інстанції, не можуть бути підставою для винесення більш суворого вироку.

За результатами розгляду справи Апеляційний суд має право: відхилити апеляцію: скасувати вердикт і вирок та винести новий вердикт, постановивши на його основі новий вирок; винести виправдувальний вирок; внести зміни до вироку.

Рішення Апеляційного суду, як правило, є остаточним. Але у виняткових випадках, якщо у справі виникло правове питання, яке має особливе суспільне значення, обвинувач або обвинувачений можуть звернутися до Палати лордів. Дозвіл на апеляцію на тій підставі, що питання за своїм характером підлягає розглядові Палатою лордів, видає або Апеляційний суд або Палата лордів.

3. Апеляція на рішення судів сумарної юрисдикції.

Підсудний, визнаний винним магістратським судом, може апелювати:

до Суду Корони;

до Відділення королівської лави Високого суду – за принципом викладення обставин справи;

до Палати лордів – за певних обставин.

Якщо обвинувачений у суді першої інстанції не визнав себе винним і заперечує обвинувачення, він може подати апеляцію як на саме засудження його, тобто визнання винним, так і на вирок. Якщо ж на суді він визнав себе винним і погодився з викладеними в заяві про обвинувачення фактами, він може подати апеляцію лише на вирок, тобто на застосування закону й призначення покарання.

Для апеляційного провадження за скаргами на вироки судів сумарної юрисдикції апелянт повинен подати грошове забезпечення в розмірі, встановленому судом. Якщо апеляція буде залишена без наслідків, відповідна сума стягується з особи, яка подала скаргу.

В апеляційному провадженні не застосовується заборона повороту до гіршого. Апеляційна інстанція може приговорити засудженого, який подав скаргу, до більш тяжкого покарання, ніж те, яке було призначене вироком магістратського суду, в тому числі й тоді, коли апеляція була подана лише на засудження (суворість покарання).

4. Апеляція до Суду Корони. Як правило, апеляція може надходити лише від підсудного. Апеляційне оскарження починається з того, що клерку магістратського суду направляється заява про апеляцію; така ж заява надсилається й іншій стороні протягом 21 дня після того, як було винесено рішення магістратського суду. Суд Корони може збільшити строк як стосовно ще не відісланої заяви про апеляцію, так і щодо заяви, відісланої із запізненням.

Судочинство в Суді Корони – це в певному розумінні повторення слухання справи: обвинувачення відкриває справу й заново викликає своїх свідків, причому кожна із сторін може подати нові докази без будь-якого на те дозволу.

Суд Корони може затвердити, скасувати чи змінити вирок магістратського суду або повернути справу, висловивши свою думку. Останнє застосовується при "сумнівному" визнанні вини, яке за всіх обставин Суд Корони розглядає як невизнання вини. Мова йде про таке: якщо обвинувачений дійсно говорить "винен", але висловлює при цьому твердження, яке зводиться до захисту проти пред'явленого обвинувачення, або якщо із обставин справи видно, що обвинувачений заперечує пред'явлене обвинувачення, але визнає вину через незнання закону, то визнання вини, прийняте судом за цих обставин, є недійсним. Суд Корони може вислухати апеляцію на "засудження" і повернути справу магістрату, рекомендуючи внести до протоколу запис про невизнання вини. Водночас якщо визнання себе винним має явний характер, то ніяка апеляція на засудження не може бути прийнятою.

Якщо оскаржується тільки міра покарання, то для розгляду достатньо лише тих доказів, якими була обґрунтована ця міра магістратом, якщо адвокат апелянта не заперечує проти цього.

Апеляційне рішення Суду Корони оскаржується до Відділення королівської лави Високого суду за методом "викладу обставин справи". Особа, незадоволена засудженням, наказом, рішенням або іншою судовою дією, може апелювати з приводу неправильного застосування закону або перевищення юрисдикції шляхом звернення до магістратського суду з проханням викласти обставини справи для апеляційного "присутствія" Відділення королівської лави Високого суду. Клопотання подається в письмовій формі протягом 14 днів після винесення рішення магістратським судом. Якщо магістрати відкладають розгляд справи після засудження, то день винесення вироку вважається першим, з якого починається відлік днів. Клопотання має бути вручене клерку того магістратського суду, рішення якого оскаржується, або вислане поштою. В клопотанні необхідно точно вказати питання права, з приводу якого звертаються за думкою Високого суду.

Магістрати можуть відмовити в поданні викладу обставин справи лише на підставі того, що, з їхньої точки зору, клопотання є непродуманим, але вони не можуть відмовити в ньому, якщо воно надійшло від генерального атторнея або за його вказівкою, навіть якщо клопотання буде ними вважатися непродуманим. У разі відмови викласти обставини справи магістрати повинні видати за вимогою заявника сертифікат про відмову. Заявник потім може звернутися до Високого суду з проханням про видачу наказу, яким пропонується мировим суддям викласти обставини справи. Але в такому випадку заявник втрачає право апелювати до Суду Корони.

"Обставини справи" містять у собі: виклад заяви про обвинувачення та встановлені факти, претензії сторін, прецеденти, рішення і викладення питання або питань, які вимагають рішення Високого суду.

Для вручення сторонам проекту викладу обставин справи установлюється строк у 21 день з тим, аби сторони зробили свої подання й судді підготували остаточний варіант. Ці строки можуть бути збільшені, але в даному випадку до остаточного варіанта додається пояснення причин відстрочки.

При розгляді справи після виступів адвокатів захисту й обвинувачення суд обговорює правові питання. Він може дозволити обговорення питання, яке не піднімалося в нижчестоящому суді, і навіть може поставити це питання сам, якщо мається на увазі чисто правове питання, яке не вимагає доказів.

Суд має право скасувати, підтвердити або внести поправку в рішення, за яким було зроблено виклад обставин справи, або може повернути справу магістрату з викладом своєї думки, або видати будь-який інший наказ, який він вважає необхідним.

Суд Корони також може викласти обставини справи з метою визначення думки Високого суду. Заява подається в письмовій формі протягом 14 днів після винесення рішення. Суд Корони може відмовитися викласти справу лише в тому випадку, коли він вважає, що заява недостатньо продумана.

5. Апеляція до Палати лордів може бути поданою після розгляду справи в апеляційному "присутствії" Відділення королівської лави за дотриманням тих же умов, що й при апеляції на рішення Апеляційного суду в справі про злочин, який переслідується за обвинувальним актом. Так, має бути виданий сертифікат з апеляційного "присутствія" про те, що в його рішенні розглядалося правове питання, яке має важливе публічне значення, і є дозвіл на апеляцію на підставі того, що це питання заслуговує розгляду Палатою лордів.

 

< Попередня   Наступна >