81

---

5.5. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

1. Форми оскарження судових рішень. 2. Апеляція.. 3. Процедура "Хабеас корпус". 4. Перегляд вироку за нововиявленими обставинами,

Федеральні правила апеляційної процедури, як і відповідні правила штатів, передбачають дві основні форми оскарження – апеляцію і перегляд на підставі "Хабеас корпус",а також перегляд справ за нововиявленими обставинами.

Апеляцію можна подати як з питання факту, тобто оскаржити вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсудний визнаний винним у вчиненні злочину, так і з питань права, тобто оскаржити вирок суду з мотивів неправильного застосування кримінального закону або порушення в ході судового розгляду процесуальних норм.

Апеляційними інстанціями в кримінальних справах у штатах є: а) суди першої інстанції (суди загальної юрисдикції) – щодо нижчих судів (судів обмеженої юрисдикції); б) проміжні апеляційні суди – стосовно судів першої інстанції; в) вищі суди – щодо всіх нижчестоящих судів штатів.

Рішення вищих судів штатів є остаточними, за винятком тих випадків, коли в них розглядається так зване "федеральне питання", тобто таке важливе для вирішення даної справи питання, на яке можна відповісти лише шляхом тлумачення й застосування Конституції США, федеральних законів та угод. При вирішенні кримінальних справ "федеральне питання" може виникнути, наприклад, у випадку порушення гарантій, закріплених у Конституції США (недоторканності особи, житла, свободи слова, друку). Виникнення "федерального питання" – єдина підстава для апеляційного оскарження рішення вищого суду штату до Верховного суду США.

У системі федеральних судів апеляційними інстанціями в кримінальних справах є: а) окружні суди – стосовно рішень комісіонерів; б) апеляційні суди – щодо окружних ф

едеральних судів. Розгляд справи здійснюється трьома членами апеляційного суду; в) Верховний суд США – щодо окружних і апеляційних судів, а також вищих судів штатів. Як правило, скарги на рішення федеральних окружних судів розглядаються лише після того, як справу вже було розглянуто в федеральному апеляційному суді. Рішення Верховного суду США остаточне й може бути переглянуте і скасоване в результаті будь-якого політичного заходу, здійсненого конгресом США, або в результаті зміни Конституції США.

В США поширена доктрина, згідно з якою основним завданням федерального Верховного суду є не виправлення помилок, допущених іншими судами при розгляді конкретних справ, а забезпечення однакового застосування федеральних законів і єдності судової практики. Тому конкретні справи він розглядає лише тоді, коли у зв'язку з цим виникають питання, які мають принципове значення для судової практики.

Закон передбачає три процедури надходження справ до Верховного суду як вищої федеральної апеляційної інстанції:

"в порядку апеляції, "в порядку витребування", "за посвідченням".

"У порядку апеляції" надходять справи за скаргами на такі рішення нижчестоящих федеральних судів і верховних судів штатів, у яких зачіпається питання про відповідність федерального закону штату Конституції США. При цьому справа, яка приймається "в порядку апеляції", має містити "суттєве федеральне питання".

"У порядку витребування" Верховний суд приймає справи з нижчестоящих судів після розгляду петиції заінтересованої сторони, яка вважає, що в результаті застосування закону в оскарженій справі її конституційні права істотно порушені. "В порядку витребування" суд приймає справи за власним розсудом, за наявності "особливих і важливих підстав".

"За посвідченням" Верховного суду надходять справи з апеляційних судів США, які, звертаючись до цієї процесуальної форми, намагаються тим самим з'ясувати думку вищого суду країни з будь-якого правового питання, яке виникає під час розгляду конкретної справи.

Незважаючи на техніко-юридичні відмінності процедур надходження справ до Верховного суду, його апеляційна юрисдикція має дискреційний характер, тобто фактично справа будь-якої категорії приймається ним за своїм розсудом. Завдання апелянта – спробувати переконати вищий федеральний суд не стільки в тому, що нижчестояща судова інстанція винесла помилкове рішення, скільки в тому, що справа справді зачіпає "федеральне питання принципового значення".

Щороку до Верховного суду США надходить близько 2000 справ усіх видів, але розглядається ним лише 14 відсотків і виноситься рішення лише із 100–120 справ. У більшості випадків цей суд вважає, що за своїм значенням справа не заслуговує на його втручання, й обмежуються відповідною заявою про це.

Рішення у Верховному суді приймається більшістю голосів. При розгляді справи мають бути присутніми не менше шести членів суду. Для прийняття рішення необхідна більшість у чотири голоси. Якщо голоси розділилися порівну, може бути призначений новий розгляд справи у Верховному суді або залишене в силі оскаржене рішення. Результати голосування заносяться до спеціальної книги.

У нескладних справах голова суду або за його дорученням один із членів Верховного суду коротко викладає суть прийнятого рішення. В складних справах одному з членів суду доручається викласти з детальним обґрунтуванням думку більшості. Проект цієї думки узгоджується з усіма членами суду, а потім затверджується шляхом голосування. Судді, які погоджуються з висновками, але не погоджуються з обґрунтуванням рішення, можуть викласти свою додаткову думку, а судді, які залишилися в меншості, мають право викласти особливу думку з детальною аргументацією. Рішення і думки систематизуються, друкуються в збірнику рішень Верховного суду США і є одним із джерел права для всіх судів країни.

Засуджений може не пізніше, ніж через 10 днів після того, як в офіційних документах кримінальної справи будуть зареєстровані оскаржений вирок чи інше оскаржене рішення суду, подати апеляцію (або так зване повідомлення про апеляцію, яке зупиняє перебіг строку подання детальної апеляційної скарги) на вердикт присяжних і резолюцію суду, якими він визнаний винним, або на вирок суду на тій підставі, що він незаконний або занадто суворий, або на те й інше водночас. Він може скаржитися також на те, що суд допустив процесуальні порушення, які обмежили його права й призвели до неправильного рішення.

Думка скаржника має бути підтверджена посиланням на відповідні документи кримінальної справи. Це може бути здійснено в формі викладення змісту документа або в формі доданої до скарги копії такого документа. На підтримку своєї думки скаржник може посилатися на судову практику, тобто на прецеденти, які для нього сприятливі.

За законодавством штатів строк подачі апеляційних скарг коливається в широких межах – від кількох днів в одних штатах до кількох місяців в інших.

Представник обвинувачення згідно з федеральними правилами апеляційної процедури може подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з моменту офіційної реєстрації оскарженого вироку або судового рішення. Апеляція може бути поданою на вирок суду на тій підставі, що він незаконний, а також на неправильні постанови й вказівки суду з питань права, які суперечать інтересам обвинувачення.

Після подачі скарги суд визначає сторонам строк для підготовки до апеляційного розгляду. Як правило, він становить кілька місяців унаслідок завантаженості апеляційних судів. За цей строк один із суддів, який розглядатиме апеляційну скаргу (їх повинно бути не менше трьох), вивчає матеріали справи, а також аргументи сторін і готує коротку довідку, з якою можуть ознайомитися інші судді й сторони.

Розгляд апеляційної скарги починається, як правило, з того, що судді вислуховують усні аргументи сторін: насамперед апелянта, а потім іншу сторону. Після з'ясування обставин, які цікавлять суддів, відбувається закрита нарада суддів, і за апеляційною скаргою приймається рішення. Прийняті суддями рішення та обгрунтування цих рішень публікуються в збірниках рішень апеляційних судів і стають не лише обов'язковими щодо кожної з розглянутих справ, а й слугують керівництвом для судів першої інстанції та підставою для майбутніх рішень апеляційних судів.

Якщо оскаржено вердикт про засудження, апеляційна інстанція може скасувати, змінити або залишити його в силі. При його скасуванні втрачає силу й вирок.

Вердикт не підлягає скасуванню, якщо апеляційна інстанція, розглянувши подані документи, не прийде до висновку, що була допущена така помилка, яка завдала шкоди суттєвим правам апелянта.

Апеляційна інстанція може скасувати вердикт і направити справу на новий розгляд. Перегляд справи, як правило, відбувається в тому ж суді, на рішення якого подана скарга, й так, нібито раніше не було ніякого розгляду справи. При цьому підсудний може бути визнаний винним у будь-якому злочині, інкримінованому в обвинувальному акті або заяві про обвинувачення, незалежно від вердикту або визнання вини при попередньому розгляді справи.

Слід зауважити, що на федеральному рівні апеляційні суди обмежені в розгляді питання про обгрунтованість вердикту присяжних. Поправкою УП до Конституції США, в якій, зокрема, зазначено, що "факт, розглянутий присяжними, не повинен переглядатися будь-яким судом Сполучених Штатів, інакше як на підставі положень загального права". Тому можна вважати, що таке можливе апелювання до федерального суду, якщо в ході процесу виникло в справі "федеральне питання".

3. Процедура "Хабеас корпус" передбачає розгляд скарги і видання судового наказу про захист недоторканності особи від неправомірного арешту. Особа, яка перебуває під вартою, фактично виявляється змушеною доводити неправомірність свого арешту, хоч теоретично передбачається, що працівники поліції мусять довести правомірність арешту. Але вони звільняються від такого доказування, спираючись на документ, який підтверджує правомірність арешту, в даному випадку на вирок суду.

Суд, до якого подана скарга, має вивчити матеріали кримінальної справи й вирішити, чи є перебування під вартою законним. Ніяких формальних обмежень у строках подання скарги за процедурою "Хабеас корпус" не існує, клопотання про одержання наказу належить подавати до федерального окружного суду.

Установлення судом незаконності чи необґрунтованості перебування засудженого під вартою має своїм наслідком видання судового наказу про звільнення скаржника як позбавленого волі з порушенням закону. Наказ має виконуватися негайно.

Розглянувши петицію про видання судового наказу про звільнення, федеральний суддя має право повернути справу до суду штату для нового процесу або звільнити засудженого залежно від того, яку помилку було зроблено в процесі, за яким був винесений вирок, і які докази ще є в розпорядженні обвинувальної влади. Однак будь-яке рішення судді може бути, в свою чергу, апельоване до федерального суду вищої Інстанції,

4. Перегляд вироків за нововиявленими обставинами, До цієї форми перегляду засуджений може вдатися з метою скасування вироку або припинення його виконання вже після того, як він використав всі можливості, надані йому щодо реалізації права на апеляцію. Переглядаючи такі справи, федеральні суди мають право перевіряти законність і обгрунтованість тримання під вартою як тих, хто був засуджений федеральними судами, так і тих, кого судили суди штатів.

Подання петиції про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не обмежене строками, Звичайно, ці обставини мають бути настільки важливими, що якби вони були відомі в. ході судового розгляду справи, обвинувальний вирок не був би винесений. Петиція подається до суду, котрий виніс вирок. Якщо прохання засудженого про перегляд справи задовольняється, попередній вирок скасовується й відбувається новий судовий розгляд а урахуванням нововиявлених обставин.

 

< Попередня   Наступна >